Книга Ездри та Книга Неемії

Книга Ездри має дві (або три) частини:

а) перше повернення на Батьківщину, із важливим списком в Ездр. 2 і відбудовою жертовника (3:1-6) та Храму (3:7-6:22);

б) повернення на Батьківщину і праця Ездри, яка триває щонайменше від глави 7 до глави 10.

Ми кажемо «щонайменше», бо діяльність Ездри також згадується в Неем. 8 (в). Також автобіографію Неемії – окрім Неем. 7, що є ідентичним до Ездр. 2 і, можливо, вставкою, у Неем. 8, із вказаної причини – та її додатки (Неем. 9-10), можна поділити на дві частини, що відповідають двом його місіям в Єрусалимі. Перша частина (глави 1-6) описує передовсім його повернення на Батьківщину та сповнену емоціями відбудову мурів Єрусалиму; у главах 11-12 маємо висновок (12:27-47), поміщений серед довгих списків. Його втручання в суспільні справи в Неем. 5 також є важливим. Лише в главі 13 йдеться про другу місію.

У той час як стислий виклад цих двох книг є менш складним, аніж попередніх, які також потрібно було порівнювати із девтерономістичною історією, літературний та історичний статус і проблеми Книги Ездри-Неемії є, навпаки, дуже складними. Ми розпочнемо із головної проблеми, яка займатиме досить багато місця.

За поточним порядком матеріялу, першим персонажем, який прибув до Єрусалиму, є Ездра (Ездр. 7-9).Тоді прибуває Неемія для відбудови міста (Неем. 1-6). Після того Ездра оприлюднює Закон (Неем. 8), а Неемія зайнятий новим заселенням міста та іншими проблемами (Неем. 11-13). Незважаючи на нещодавню і, можливо, панівну думку, за якою такий порядок речей є незмінним, ми надаємо перевагу іншій реконструкції подій, тим більше, що в Ездр. 4 знаходимо ще одну інверсію справжнього хронологічного порядку, і цього разу безсумнівну; таким чином, редактори не надто турбуються про історичний порядок речей. Насправді після спорудження жертовника і підмурівків Храму за Дарія (Ездр. 3), поки триває робота, в Ездр. 4 подано розповідь про труднощі, спричинені мешканцями-чужинцями, які хотіли долучитися до будівництва храму, тоді, у 4:6 неочікувано згадується про інші перешкоди, створені тубільними чужинцями, які, пишучи Артаксерксу, хочуть завадити відбудові мурів міста. Проте ті перешкоди, про які йдеться в контексті, стосуються відбудови Храму, а не мурів, і з’являються вони за Дарія (4:5, 24), а не за Артаксеркса.

У Ездр. 5-6 продовжується розповідь про відбудову Храму за Дарія завдяки спонуканням пророків Огія та Захарії. Очевидним є те, що якийсь редактор спричинив анахроністичний стрибок уперед в оповіді, вставивши 4:6-23, бо про якого б Артаксеркса не йшла мова, ми опиняємося щонайменше на двадцять років пізніше після епохи Дарія.

Щодо іншого історичного непорозуміння – основного – А. фон Гоонакер у 1870 році запропонував реконструкцію, яку ми, абстрагуючись від списків, вплетених у розповіді, переформулюємо таким чином:

а) Книга Ездри 1:1-4:5 + 5:1-6:22: за Дарія І (522-486 рр. до Р. Хр.) Зоровавель відбудовує Храм (520 – 510 рр. до Р. Хр.);

б) Книга Неемії 1-6, 11-12: за Артаксеркса І (465-423 рр. до Р. Хр.) Неемія виконує свою місію. Епізод, про який розказано в Ездр. 4:6-24, може бути з цього періоду;

в) Книга Ездри 7-10 та Книга Неемії 8 (-10): за Артаксеркса II (403-358 рр. до Р. Хр.) Ездра бореться проти змішаних шлюбів і (Неем. 8) оприлюднює Закон.

Однією з можливих причин хронологічного непорозуміння, створеного редактором, є помилкова ідентифікація двох Артаксерксів. Переплутавши їх, він пише, що Ездра першим прибув в Єрусалим, бо в Ездр. 7:1-10 зазначено, що «за царювання Артаксеркса» він вийшов з Вавилону «сьомого року царя Артаксеркса» (вірші 7-8). Він поміщає Неемію пізніше, оскільки в цих же спогадах зазначено, що той прийшов в Єрусалим двадцятого року царя Артаксеркса (Неем. 2:1). Первісна книга або документ Ездри, мабуть, уже містила оповідь про відбудову Храму, що відбулася задовго до його місії. І тому редактор подумав, що найкраще буде вставити уривок Ездр. 4:6-23, а саме документи про ворожість тубільців, яка панувала в епоху Неемії, але якої не було в часи Ездри, таким чином готуючи ґрунт для вставки автобіографії Неемії.

Гіпотеза, представлена тут, та запропоноване пояснення могли б знайти своє підтвердження в згаданій вище апокрифічній Книзі Ездри: там ми на початку знаходимо фінальну частину Хронік (Друга Книга Хронік 35-36) і Книгу Ездри 1:1-11. Одразу ж після того йде Ездр. 4:7-23 (і апокрифічна історія про змагання між слугами Дарія: 3:1-4:63). Тоді апокрифічна книга наводить (5:7-46) список в Ездр. 2 і продовжує оповідати про відбудову жертовника і Храму та нерішучу відмову тубільців брати участь у відбудові (5:47-73), паралельно до Ездр. 3:1-4:5. Одразу ж після того, у главі 6, апокрифічна книга розповідає про відбудову Храму, до якої спонукали Огій та Захарія, як в Ездр. 5-6, і продовжується залишком канонічної Книги Ездри. Вона закінчується Неем. 7:72-8:13. У цій апокрифічній книзі не міститься жодного іншого уривка з Книги Неемії.

Це могло б підтвердити, що автобіографію Неемії вставив редактор, і що він, переплутавши двох Артаксерксів, помістив Ездру перед Неемією і анахроністично помістив епізод із проханням тубільців брати участь у відбудові мурів (Ездр. 4:6-23) у контексті відбудови Храму в місці, відмінному від того, що вказане в апокрифічній книзі. Переміщення прибуття Ездри на початок четвертого століття робить можливим розуміння та краще узгодження із деякими моментами, які інакше створюють певні проблеми. Якщо ми ймемо віру тій історії, яка подає Ездру як великого кодифікатора Закону Мойсея, нам слід вважати його автором редакції П’ятикнижжя або принаймні Священичого Кодексу, включаючи його пізніші редакції. Читання Закону, яке триває сім днів від світанку до полудня (Неем. 8:3,18) і в дуже врочистий спосіб, у присутності вищої священицької влади та влади левитів (8:4-7), вказує на бажання видати текст надзвичайної ваги. Історично очевидним є те, що перські імператори хотіли, щоб підпорядковані їм держави також кодифікували свої закони. За Платоном, Дарій І, великий законодавець, доручив Аріянді в Єгипті створити комісію для укладання та кодифікування законів, і ця діяльність була завершена через шістнадцять років. З огляду на це можемо припустити, що Священицький Кодекс написаний, можливо, протягом вигнання, було відредаговано, починаючи з перших років після вигнання.

Тому закон, привезений із Вавилону і проголошений Ездрою, не може бути просто законом. Якщо дії цієї особи датовано ерою Неемії, то період для остаточної редакції Священичого кодексу чи, можливо, усього П’ятикнижжя є досить вузьким. Остаточне підтвердження дають Елефантинські папіруси, про які ми невдовзі згадаємо.

Попередній запис

Зміст Книг Хронік

Перша книга подає етнічно-географічну структуру в перших дев’яти главах, після якої йде історія Давида. У другій книзі в перших дев’яти ... Читати далі

Наступний запис

Історія та стадії формування книг

Неможливо відстежити історію Ізраїлю після вигнання без допомоги Книги Ездри-Неемії; понад те, наші дві книги доповнено та підтверджено позабіблійними археологічними ... Читати далі