Попередні питання

Дехто вважає, що ці книги складають єдину працю – «твір Хронікаря» (Мартін Нот). Сьогодні деякі спеціялісти обстоюють думку, що Книгу Ездри та Книгу Неемії написав інший автор, аніж творець Хронік. Хоча ми й утримуємося від того, щоб займати остаточну позицію щодо цієї стилістично-літературної проблеми, та наполягаємо, що усі ці книги потрібно розглядати разом, за порядком, який зазначений у назві, а не за порядком єврейської Біблії (Книга Ездри, Книга Неемії, Хроніки), із тих причин, які ми представимо в ході нашого дослідження. Назва «Хроніки» є більше перекладом єврейського dibre hajjamim, аніж грецького paralipomenon, яке означає «дещо пропущене» (із паралельних книг Самуїла та Царів). Розподіл Хронік на дві книги, який відбувся пізно (у 1448 році), завершує першу книгу смертю царя Давида і розпочинає другу початком правління Соломона.

Ездра та Неемія – це назви відповідних книг у єврейській Біблії. Ті назви, які вони мали в стародавній версії, створюють плутанину. В єврейській Біблії Книга Ездри, Книга Неемії і Хроніки йдуть після Книги пророка Даниїла і є останніми в каноні. У грецькій та латинській Бібліях вони йдуть у кінці історичних книг, перед девтероканонічними (Книга Товита, Книга Юдити і, вкінці, Перша та Друга Книги Макавеїв) і перед Книгою Естери, а також перед книгами мудрости і пророчими книгами СЗ. Ці книги, особливо Книга Ездри та Книга Неемії, були знайдені в Кумрані, проте в стародавні часи вони були об’єктом уваги радше вчених, народ мало з них користав, навіть у літургії. Згідно з Талмудом та Мішною, Хроніки – книга для вчених, а не для народу; таке судження, протягом наступних століть, не заохочувало вивчати їх, як в екзегезі єврейській, так і в християнській. Тому Книга Ездри та Книга Неемії, разом із Книгою пророка Даниїла, є єдиними книгами СЗ без Таргуму[1].

Проте юдейська традиція не ігнорує персонажів Книги Ездри та Книги Неемії. Сирах у своїй похвалі Давиду (Сир. 47:8-11) показує обізнаність із версією подій у Хроніках і, після прославляння священика Ісуса і відбудови Храму, демонструючи таким чином знання Книги Ездри, виразно цитує на пам’ять Неемію (49:13), прославляючи його за відбудову мурів. І справді, він не вихваляє Ездру, але це не повинно викликати якихось особливих підозр. Здається, основною темою цих заключних похвал є матеріяльна відбудова Храму і мурів. Потрібно також пам’ятати, що, як результат поточної редакції, ці дві постаті не лише подано як сучасників, а їх навіть накладено одна на одну, щонайменше в діях, які стосуються змішаних шлюбів, проголошення Закону і посвяти мурів. Таким чином, ми можемо також знайти в єврейській традиції того ж періоду тих, хто, будучи прихильником Неемії, приписують йому також і редагування Закону – конкретно твір Ездри (2Мак. 2:13) і, очевидно, навіть учинки Зоровавеля (2Мак. 1:18-36!), а також тих, хто, заслужено захоплюючись Ездрою як великим кодифікатором традицій та інститутів юдаїзму, говорять виключно і підкреслено про нього: до прикладу, у двох апокрифах Ездри, які вже згадувано, Апокаліпсис описує Ездру, який диктує протягом сорока днів усі книги єврейського канону та сімдесят інших апокрифічних книг. Існує також два інших апокрифи Ездри, які написали християни (із прокляттям синагоги), і це вказує на те, що він так само був для них важливим персонажем. Йосип Флавій часто використовує Хроніки та Книгу Ездри-Неемії і дотримується того хронологічного порядку книг, який маємо в теперішній версії.

У новітніх часах Першу та Другу Книги Хронік часто розглядали як непотрібне повторення девтерономістичної історії, а Книгу Ездри-Неемії – як прояв завершення юдаїзму, якому протиставляли культурну та релігійну відкритість елінізму. Подальші труднощі складали величезна хронологічна та історична плутанина в Книзі Ездри-Неемії та проблеми, які чекали на тих, хто не надто глибоко заглиблювався в її розшифрування, а також довгі й часті переліки власних назв чи географічних локацій. У мові оригіналу вони не мають ритму і класичного стилю девтерономістичних історичних праць чи найстаріших книг. Вони написані новою єврейською мовою арамеїзуючого типу, а частина Книги Ездри написана арамейською (Ездр. 4:8-6:18 і 7:12-26). Проте в наш час учені побороли сумніви, породжені цими труднощами, і протягом останніх десятиліть почали детально вивчати Хроніки, Книгу Ездри і Книгу Неемії.


[1] Таргум – загальна назва для перекладів Старого Заповіту на арамейську мову

Попередній запис

Розділи 23:31-25:30 – Останні чотири царі і вигнання Юди

Після Йосії йде лише оповідь про кінець царства Юди – коротка завершальна галерея в метафоричній всенародній святині. Вона охоплює правління ... Читати далі

Наступний запис

Зміст Книг Хронік

Перша книга подає етнічно-географічну структуру в перших дев’яти главах, після якої йде історія Давида. У другій книзі в перших дев’яти ... Читати далі