Розділи 23:31-25:30 – Останні чотири царі і вигнання Юди

Після Йосії йде лише оповідь про кінець царства Юди – коротка завершальна галерея в метафоричній всенародній святині. Вона охоплює правління чотирьох царів; усі вони – нащадки Йосії. Формули суджень про них становлять сукупність, що помітно відрізняється від попередніх. Реформу занедбано; наратив старанно побудовано так, щоб висвітлити роль кожного з царів у занепаді та падінні Юди. Окрім оцінок царів, у стратегічно важливих точках наративу містяться зауваження про здійснення пророцтв, а з деякими частинами 23:31-25:30 можна відшукати близькі паралелі в Єр. 39 і 52.

Єгоахаз

Син Йосії Єгоахаз своєю васальною підданістю цареві Єгипту передвіщає подальшу долю Давидової династії під владою вавилонян. Спочатку він стає пішаком у руках єгиптянина; врешті-решт його вигнано до Єгипту, де він і вмирає. У 25:25-26 юдеї втікають до Єгипту після того, як Ізмаїл, вцілілий член царської родини, вбив вавилонського намісника Ймовірно, те, як ці дві розповіді про вигнання до Єгипту обрамлюють розповідь про вавилонське вигнання, містить у собі нотку іронії, адже вирушити до Єгипту означає повернути навспак Вихід (пор. Втор. 17:16).

Єгояким

Замість Єгоахаза Єгипет ставить на царя нового васала: сина Йосії Єгоякима. Коли на сцені з’являються вавилоняни, він спочатку кориться, але згодом бунтує. Вавилоняни, щоб приборкати Юду, насилають на неї війська інших васалів (24:2) – звична тактика супердержав. Девтерономісти тлумачать цю подію як здійснення пророцтва і відплату за гріхи Манасії (24:3-4). То був початок кінця Юди.

Єгояхін

На зміну Єгоякимові приходить онук Йосії Єгояхін; цей уже змушений мати справу із військом самого Вавилону. Здавшись разом з усім царським домом на милість переможців, Єгояхін вижив і потрапив до Вавилону. Із 25:27-30 довідуємося, що він здобув прихильність вавилонського царя; можливо, це має підтверджувати слушність поради Ґедалії в 25:24. Вавилоняни грабують Храм і царську скарбницю, даючи нагоду для ще одного твердження про здійснення пророцтва (24:13). Щоправда, не зовсім певно, про яке саме пророцтво йдеться; ймовірно, про Ісаїне в 2Цар. 20:17.

Седекія

Вавилоняни замінюють на престолі Юди Єгояхіна його дядьком Седекією. Той вчиняє бунт проти вавилонського царя, чим накликає третє і остаточне вторгнення вавилонян. Розповіді про кінець царства передує пояснення, що це нещастя – Божа відплата за гріхи Єрусалиму та Юди (24:20). Вавилоняни беруть Седекію в полон, страчують у нього на очах його синів, а тоді відправляють його на вигнання. Для вавилонян царів Юди більше не існує.

Розпочинається наратив падіння Юди. У 25:8 на зміну юдейській хронології приходить вавилонська – їдкий натяк, що для Юди настала «нова доба». Символи державности – Храм, палац, столицю – знищено, а найважливіших достойників страчено. Навуходоносор ставить Ґедалію намісником не в Єрусалимі, а в Міцпі; політична настанова, яку дає намісник: «Служіть вавилонському цареві, і буде вам добре!» (25:24). Коли Ізмаїл, член царської родини, убиває Ґедалію, це призводить до подальшої руїни та втечі. А от Єгояхін, здавшись на милість царя Вавилону, хоч і на вигнанні, та все ж утішається царською милістю і бенкетує при царському столі.

На відміну від довгих роздумів над кінцем Північного царства, історія Юди завершується без коментарів. Чи це натяк, що девтерономісти ще не поставили крапку і очікують майбутньої незалежности від Вавилону? Чи виявилося достатньо заяв про кінець Юди в 21:10-15; 22:15-20 та 23:26-27? Стосовно ж Давидової династії: чи не виступає неоднозначне становище Єгояхіна у Вавилоні знаком надії на продовження династії в Єрусалимі? Девтерономістична історія завершується, але даної Давидові обіцянки про віковічну династію не скасовано; вогник надії жевріє. І все ж становище Єгояхіна нагадує становище Мефівошета в 2Сам. 9. Чи можна тут проводити паралель? Чи скінчилося тепер усе для дому Давида так, як тоді – для дому Саула?

Попередній запис

Розділи 22:1-23:30 – Йосія Юдейський

Галерея царів у всенародній святині, яка служить нам метафорою, приводить нас до другого великого купола, де виставлено пам’ятки правління Йосії, ... Читати далі

Наступний запис

Попередні питання

Дехто вважає, що ці книги складають єдину працю – «твір Хронікаря» (Мартін Нот). Сьогодні деякі спеціялісти обстоюють думку, що Книгу ... Читати далі