Розділ 21 – Манасія і Амон Юдейські

Манасія

Тепер відвідувач метафоричної всенародної святині помічає, що експонати розставлено лише з одного боку галереї – того, що присвячений юдейським царям. Для правління Манасії не подано синхроністичного хронологічного впровадження, хоча досі такі хронологічні прив’язки були постійною рисою оповіді про два царства.

Манасія правив найдовше з-поміж усіх царів Ізраїлю та Юди – п’ятдесят п’ять років. Згідно з девтерономістами, то був цар, який скерував Юду на шлях погибелі, як раніше Єровоам – Північний Ізраїль. У 2Цар. 21 Єровоама жодного разу не згадано прямо, проте паралелей годі не добачити. Єровоам, живучи в розділеному з Божої волі царстві, зволив розділити його – за мірками девтерономістів – ще й за релігією; Манасія в добу великого матеріяльного достатку зробив вибір на користь інших богів, тобто – знову ж таки, за девтерономістичними мірками – на користь злиденної та безплідної релігії.

У в. 2-7 Манасія запроваджує новації в богопоклонінні, котрі знищили питоме, з погляду девтерономістів, богопоклоніння ізраїльтян – як це робив і Єровоам. Манасія порушив чистоту поклоніння чужинськими обрядами; він пожертвував його єдністю та централізованістю заради численних пагірків та жертовників; він вдавався до медіюмних практик, прямо заборонених Второзаконням (пор. Втор. 8:9-14); він осквернив Храм, де перебувало Боже ім’я, встановивши там боввана Астарти – такого, як колись зробив Ахав.

У в. 8-9 увагу перенесено на народ: його звинувачено за те, що став охочим послідовником Манасії; подібно й у 1Цар. 12:30 північних ізраїльтян звинувачено, що охоче прийняли Єровоамові новації в богопоклонінні.

У в. 10-15 (ймовірно, це текст пізнішого походження) перелічено наслідки гріхів Манасії – і знову маємо паралель з Єровоамом. За те, що Єровоам згрішив сам і спонукав до гріха Ізраїль, пророк Ахійя виголошує вирок йому та народові (1Цар. 14:6-16); у випадку Манасії безіменний гурт пророків звіщає, що, оскільки Манасія згрішив і привів до гріха Юду, на неї чекає доля, схожа з долею Північного царства. На завершення пророцтво вміщує гріх народу на великій лінії зла, що тягнеться ще від Виходу.

У в. 16 Манасію звинувачено в масових вбивствах: із хибним поклонінням пов’язано соціяльну несправедливість. Звісно, питання поклоніння панівне, але й питання справедливости не другорядне: тут, як і в оповіді про виноградник Навота (1Цар. 21), очевидним є гостре усвідомлення соціяльного зла.

Амон

Наступником Манасії стає його син Амон. Його зображено копією батька; це вказує, що політика Манасії міцно утвердилася в царстві Юди.

Попередній запис

Розділи 18-20 – Єзекія Юдейський

Юда пережила асирійську навалу, яка знищила Північний Ізраїль, і це справило потужний вплив на юдейське мислення. Його спадщиною є розлога ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 22:1-23:30 – Йосія Юдейський

Галерея царів у всенародній святині, яка служить нам метафорою, приводить нас до другого великого купола, де виставлено пам’ятки правління Йосії, ... Читати далі