Розділи 11-20 – Перший досвід монархії

Досі для унаочнення наративу Першої та Другої книг Самуїла ми послуговувалися метафорами живопису і драми. Для третього великого текстового сегменту скористаємося метафорою оповідування як виступу. А втім, це не зовсім метафора: це радше нагадування нам, що текст, який ми маємо, ще не є виступом оповідача. Не є він, найімовірніше, і відшліфованим літературним текстом, до якого ми звикли в нашу добу друкованих носіїв інформації. Він таки відшліфований – але як текст, що представляє оповіді. Нам часто здається, що сам текст і є «оповіддю», проте це не так. Він є текстом, за яким можна оповідати. У нашій культурі з її широким обігом друкованої літератури оповідь пишуть, щоб її читали; у додрукарській культурі Ізраїлю оповідь майже завжди записували з метою подальшого оповідування та слухання. Отож мусимо зважати і на текст, і на оповідача, і на оповідь, і на слухачів – у цьому випадку нас самих, які також є читачами. Відмінність між текстом і виступом важлива для всього біблійного наративу, але в цьому текстовому сегменті ми особливо на ній наголосимо.

Мабуть, через оцей наголос на оповідуванні як робочій метафорі подальша частина коментаря до Книг Самуїла сама більше скидається на оповідь; але ця оповідь водночас функціонує як коментар. Вона запрошує поглянути на біблійний наратив так, як ми досі ніколи на нього не дивилися; адже так, як ми дивилися на нього раніше, завжди можна поглянути самостійно. Отже, біблійний текст – це текст, за яким можна оповідувати. Але ж оповідувати можна різними способами, хоча текст таки накладає обмеження і скеровує в певному напрямі. Щоб відчути це, треба читати і текст коментаря, і біблійний текст. Якщо не читати біблійного тексту, можна щонайбільше прийняти або відкинути наш погляд; але погляд Біблії залишиться незримим.

Для того, щоб розповісти історію, викладену в 2Сам. 11-20, нам був би потрібен оповідач, здатний оживити знаменитий текст, оповідач, наділений справжнім відчуттям усієї складности та неоднозначности людської поведінки, а ще того, як діє політична влада в монархічній державі. Хоча цю частину тексту нерідко називають оповіддю про спадкоємство, все ж спадкоємство не є центральним її мотивом; доречніше назвати її оповіддю про Давидові пізні літа. Наратив розгортається довкола трьох епізодів, з яких перші два підводять до третього.

У першому епізоді Давидове військо вирушає в похід за Йордан, а Давид, залишившись в Єрусалимі, безчестить дружину одного з ватажків за його відсутности. Давид намагається замести сліди, припрошуючи обманутого чоловіка до його власного подружнього ложа, та одержавши відмову, підлаштовує, щоб той загинув у бою. Саме звістка про смерть цього чоловіка, Урії, втихомирює вибух Давидового гніву, що назрівав. За цей злочин Давидові докоряє Божий пророк Натан. Відплатою має стати зараження його родини згубною жадобою до вбивств та зґвалтувань (2Сам. 11-12). У Натановій промові це подано як кару від Бога, та подальша оповідь відкриває й іншу можливість: що це прямий наслідок Давидових злочинів.

Другий епізод повертається до теми збезчещення та його наслідків. Відкриває його сцена, у котрій придворний радник Давида дораджує його синові й спадкоємцеві Амнону, як домогтися своєї сестри. Перша половина епізоду завершується тим, що той-таки радник повідомляє Давида, що в сутичці, загинув лише один із синів Давида, а не всі, як спочатку гадали. Поміж цими двома подіями – сцена зґвалтування пречудової Тамар нікчемою Амноном і; далі – хоч і розгніваний, але бездіяльний Давид і пройнятий палючою ненавистю Авесалом; нарешті – сцена бенкету, де Авесаломові слуги заколюють п’яного Амнона, наче свиню. У другій половині епізоду Давид знову бездіяльний, а Авесалом відсутній: він пішов у добровільне вигнання. Замирення вдається досягнути надто пізно: Авесалом уже визрів для заколоту (2Сам. 13-14).

Останньому епізодові – великій Давидовій поразці – передує піднесення і падіння Авесалома, який снує політичну змову проти власного батька. Оповідач уявно переносить нас у кожну зі сцен, що відбуваються, коли Давид покидає Єрусалим, утікаючи від переможних сил його бунтівного сина: вже під час цих сцен на шляху Давид учиняє дії, які згодом допоможуть йому відвоювати своє царство. Поворотний пункт – битва і Авесаломова загибель. Далі в оповіді простежується Давидів зворотній шлях до влади в Ізраїлі. Однак коаліція, що згуртувалася довкола Давида, виявляється нестійкою: північанин із Саулового племені руйнує крихку єдність Давидового царства ще одним заколотом. У цих обставинах сумніви щодо спроможности та лояльности полководця Давидового війська розвіяно в простий і брутальний спосіб – стратою його. Зрештою мудрість жінки рятує місто від знищення: ватажка заколоту обезголовлено, а заколот придушено. Воїни йдуть додому; вірний і надійний полководець повертається «в Єрусалим до царя» (20:22). Тут історія могла б і закінчитися, а її завершальним акордом міг би стати перелік Давидових урядовців. Оповідь продовжувалася б у 1Цар. 1-2 Соломоновим наступництвом, проте в тому тексті, який маємо, цьому продовженню передують ще чотири цілковито різні глави (2Сам. 21-24).

Може постати питання: чи ці розповіді – про Давида і Вірсавію, про Амнона і Тамар, про Йоава і мудру жінку, про Авесалома і його заколот, про Шім’ї і ще один заколот – не належали первісно до сукупності напівсамостійних історій, оповідуваних зі здебільшого невідомою нам метою, а чи вони становлять єдиний наратив? Пророцтво в 2Сам. 12:7-12 виглядає радше як підсумок єдиного наративу, проте воно може відображати й пізніше бачення цієї сукупности оповідей. Так, кожна з них має свій окремий сюжет; проте якщо пильніше приглянемося до переходів між ними, то зауважимо, що в теперішньому їхньому стані жодна з них не має повноцінного зачину та завершення, властивих самостійній оповіді. Отож скидається на те, що текст 2Сам. 11-20 постає як єдиний наратив.

Попередній запис

Розділи 7:1-10:19 – Божа обіцянка Давидові

7:1-29 Пророк запевняє Давида в Божій підтримці. Цьому текстові приділяли чимало уваги як у давні часи, так і нині. Згідно ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 11-12 – Вірсавія, Урія і Давид

Обрамленням цієї позірно простої, та насправді незмірно складної оповіді служать повідомлення про початковий і завершальний етап військового походу на столицю ... Читати далі