Розділи 28:1-31:13 – Смерть Саула

28:1-31:13 – Дія четверта – остаточний крах Саула

Тепер, коли Давид уже не заважає, чи зможе Саул стати успішним царем? Відповідь – ні. Дія розпочинається напередодні вирішальної битви, і Бог уже прирік Саула на смерть. Наступна сцена – здвиг филистимлян і дії Давида; з неї довідуємося, що до смерти Саула він непричетний. Нарешті, завершальна сцена – кінець Саулової кар’єри.

28:1-2

Ахіш усе ще на сцені перед початком наступного важливого епізоду. Филистимляни готуються до війни з Ізраїлем, тож Ахіш вирішує перевірити Давидову лояльність. Відповідь Давида можна витлумачити неоднозначно, проте Ахіш сприймає її як позитивну і робить Давида своїм довічним особистим охоронцем (28:2). Постає критичне питання, чи можна вважати Давида патріотом. Він уміло та успішно командував бойовими загонами, коли на його батьківщину напали филистимляни. Чи цього разу він залишиться осторонь і дасть Саулові зазнати поразки й загинути? А може, він замислив виконати роль диверсанта всередині филистимлянської потуги? Цей період Давидового сходження до влади – найскладніший у зображенні для прихильних до нього оповідачів.

28:3-25

Подальший епізод потребує затемненої сцени, приглушеного освітлення, загалом усіх засобів, які створюють атмосферу зловісности. За лаштунками чутно гамір двох військ, що отаборилися одне супроти одного: филистимляни – у Шунемі посередині великої долини Ездрелон; весь Ізраїль – у Ґілбоа на південному краю долини. У центрі сцени – самотній та переляканий Саул, образ покинутої Богом людини. Бог не дає йому відповіді, отож він незаконно вдається до жінки-медіума в Ен-Дорі, щоб через неї порадитися з покійним Самуїлом.

Самуїл не має для Саула нічого втішного: «Господь відступився від тебе, і став із твоїм ворогом» (28:16) – підтвердження того, що він казав у гл. 15. Нажаханий Саул чує від мерця: «А взавтра ти та сини твої будете разом зо мною» (28:19). Отож, Саул приречений; він був приреченим ще від 16:14, можливо, ще раніше. Жінка-чарівниця дала йому поїсти і він вирушає в ніч. Хай приречений, він помре як мужній чоловік, на чолі свого війська. Попри всі його невдачі, Саул є постаттю, сповненою певної шляхетности.

Ця сцена моторошного нагадування Саулові про Божу волю, ймовірно, мала працювати в ширшому контексті: як противага можливому поглядові Саулових прибічників (наприклад, Шім’ї в 2Сам. 16:5-13), що Давид зі своїми воїнами-партизанами міг зробити й більше, щоб виручити Саула в тій критичній ситуації. Тут дуже мало важать історичні факти, натомість велике значення має точка зору. До того ж, Божа воля – це одна річ; інша річ – як її здійснено.

1Сам. 29

Дія переноситься в Афек, що на прибережній рівнині дещо на північ від Єрусалиму, де зібралися филистимляни. Давидова репутація усе ще під сумнівом. Хоча на той час він був союзником филистимлян, проте в битві при Ґілбоа участи не брав. Ахіш довіряв Давидові, але решта филистимлянських князів – ні. Хіба Давид не може перебігти на іншу сторону і посприяти перемозі Ізраїлю? Може, і саме цього боялася більшість филистимлян (29:4). Отож оповідь звільняє Давида від тягаря вибору: филистимляни прогнали його від себе ще до того, як він мав нагоду вчинити в той чи інший спосіб.

1Сам. 30

Оповідь продовжується від сцени в Афеку. Давид зі своєю ватагою повертається в Ціклаґ і виявляє, що його табір зазнав нападу амаликитян (30:1); жінок і дітей взято в полон. Емоційний відгук – стихійний: Давид побивається за своїми жінками, військо сповнене такої гіркоти, що готове каменувати його. Оповідач виводить наратив у площину віри: Давид кріпиться духом у Господі й шукає відповіді за допомогою Евіятарового ефоду. Саулові Бог не відповідав, проте відповів Давидові. Ватага кидається переслідувати ворога і здобуває повну перемогу. Репутація Давида злітає до висот, адже врятовано і жінок, і дітей, і майно. Худобу амаликитян віддають йому як трофей (30:20). Давид, своєю чергою, проголошує нові правила рівного поділу здобичі; її вистачило й на подарунки Давидовим прихильникам у тих місцях Юдеї, де він діяв. На ту мить, коли над сценою опускається завіса, Давид втішається цілковитим успіхом.

1Сам. 31

Завіса знову піднімається, відкриваючи зовсім іншу сцену, а саме сцену битви на горі Ґілбоа, що з південного краю Ездрелонської рівнини. Филистимляни перемагають, ізраїльтяни зазнають поразки. Вороги вбивають Саулових синів – Йонатана, Авінадава й Малкі-Шуя; Саул і його зброєноша самі вкорочують собі віку, щоб не потрапити до рук филистимлян. Мертвому Саулові відтяли голову, його зброю послали до одного зі своїх капищ, а трупа повісили на міському мурі в Бет-Шані. Від цієї останньої ганьби тіла убитих рятують мешканці ґілеадського Явешу й віддають їм належні погребальні почесті. Саулова кар’єра почалася з порятунку ґілеадського Явешу (гл. 11) і зібрання його двору під тамарисковим деревом (22:6); закінчується – похованням під тамариском в Явеші (31:13). Дія четверта завершилася; цар Саул мертвий.

Попередній запис

Розділи 25:1-27:12 – Подальші поневіряння Давида

1Сам. 25 У проміжку між гл. 24 і гл. 26 – прекрасне інтермеццо: оповідь про Давида, Навала та Авіґайлу. Дія ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 1:1-6:23 – Давид стає царем

1:1-6:23 – Дія п’ята – Давид здобуває царську владу Ті, хто знайомий з Біблією, можуть автоматично припустити, що зі смертю ... Читати далі