Розділи 18:17-20:42 – Давид і Саул

Дія друга – конфлікт при дворі

Як і в багатьох інших історіях конфліктів, рамки Саулової сутички з Давидом розмиті. Неприязнь починає нуртувати в Саула в душі в 18:6-9, а потім переходить у його дії в 18:10-11. Пропозиції віддати за Давида Мерав і Мелхолу – це не лише частина конфлікту при дворі; вони можуть бути пов’язані і з винагородою, яку воїни запевняли Давидові в 17:25. Після загальних ремарок оповідача в 18:14-16 драма розгортається при дворі Саула.

Текст розпочинається двома анекдотичними епізодами і ремаркою (18:17-30). Як ми зауважили вище, ним завершується альтернативна версія розповіді про перший вихід Давида на публічну сцену Ізраїлю. На рівні наявного біблійного тексту можемо розглядати цей пасаж у контексті придворного конфлікту між Саулом і Давидом.

Передання про цей конфлікт при дворі й подальший відкритий розрив між Давидом і Саулом несуть у собі незмірний заряд іронії. Давида представлено як людину, здатну визволити Саула від злого Божого духа, який мучить його (16:14). Давида також представлено як людину, здатну визволити Ізраїль – на що неспроможний Саул. У цих переданнях – звісно, сформульованих у потужному продавидівському ключі – зображено Саулові відчайдушні намагання знищити Давида, його власного визволителя від мук і, потенційно, визволителя Ізраїлю. З погляду Саула це – політична необхідність: суперників треба усувати. А от із погляду, прихильного до Давида, це явно той випадок, коли страждущий прагне вбити цілителя – і Бог твердо стоїть на стороні цілителя.

18:17-19

У першому з тих пасажів, які подають альтернативну версію оповіді про Давида і Ґоліята (17:12-31), Давида запевняють, що цар «дочку свою віддасть йому» (17:25). У першому епізоді конфлікту при Сауловому дворі той і справді пропонує Давидові одружитися зі своєю старшою донькою Мерав – аби тільки Давид воював з филистимлянами і вони мали нагоду вбити його, позбавивши Саула клопоту (18:17). То від початку була недобра угода; а коли настане час її виконувати, Саул не здержить слова.

18:20-30

У другій анекдотичній історії в Давида закохується Саулова донька Мелхола. Знову Саул пропонує Давидові зятівство, але цього разу ставить пряму умову: принести крайню плоть ста филистимлян – аби запевнитися, що цього разу Давид таки загине (18:25). Звісно, як то буває в схожих історіях, Давид повернувся з удвічі більшим трофеєм і здобув руку Мелхоли. Саул зробив власних дочок наживкою у филистимлянській пастці – але все марно. Своєю ремаркою оповідач наголошує на ворожнечі, що запанувала між Давидом і Саулом (18:29), і проводить порівняння між ними – виразно на користь першого (18:30). Якщо раніше Саул боявся филистимлянина (17:11), то тепер він боїться Давида. Филистимляни як вороги відійшли на задній план; тепер їхнє місце посів, зі спотвореного погляду Саула, безпосередніший ворог – Давид.

19:1-7

Від того місця, де ворожнеча вийшла на яв, у розповіді одне за одним ідуть передання про Саулову неприязнь до Давида – аж до моменту, коли той втікає із двору Саула. У черговій анекдотичній оповіді Саул дає наказ вбити Давида (19:1). У ролі Давидового захисника виступає Йонатан: він відсилає Давида ховатися, а сам заступається за нього перед батьком. Альтернативну версію позначено у в. 2-3: Давид має сидіти в схованці, вочевидь добре відомій і Йонатанові; тоді Йонатан, проходжуючись із Саулом, зупиниться від неї на відстані чутности й заведе розмову про Давида, що дасть тому змогу вивідати Саулові задуми. Натомість в основній версії оповіді про те, що Саул зм’як, Давида повідомляє Йонатан. Так чи так, найважливішим у цьому переданні є те, що Давид одержує підтримку від Йонатана – Саулового найстаршого сина і спадкоємця. Отож Давид – не якийсь бунтівний узурпатор: його головний прибічник – Йонатан.

19:8-10

Наступне передання – про те, як заздрісний Саул, спонуканий злим духом, знову намірився вбити Давида і кинув у нього списом, коли той розважав його музикою (до цього маємо паралельну 18:10-11). Давид поночі втікає.

19:11-17

Ми вже бачили, як Давидові допомагає Йонатан; тепер йому допомагає Саулова дочка. Мелхола усвідомлює загрозу, що нависла над Давидом, і, оскільки його стережуть воїни Саула, допомагає йому втекти через вікно. Цей текст – гарний приклад для ілюстрації того, на що, як імовірне, ми вказували у вступі: що деякі біблійні тексти служили радше основою, з якої розпочинали оповідачі, а не записом того, що вони, властиво, говорили. Бовван у ліжку – хитрий маневр, щоб виграти час. Такий маневр потрібний тоді, коли Саул посилає гінців, щоб «побачити Давида» (ст. 15, початок) – але саме там він не фігурує; а от коли гінці приходять, одержавши наказ: «Принесіть його в ліжку до мене» (ст. 15, кінець), для будь-яких маневрів уже запізно. У тексті оповідь зазнає «короткого замикання»; проте із цього стислого накреслення сюжету оповідач міг розгорнути обширну оповідь, адже присутнє найсуттєвіше: те, що Саула обманула власна дочка.

19:18-24

Зображено, як Давид знаходить притулок у Самуїла. У візерунчастій оповідці (схожій своїм візерунком на 2Цар. 1:9-14) Саул опиняється перед Самуїлом – всупереч твердженню в 1Сам. 15:35. Оповідка служить поясненням приказки в останньому вірші тексту. Її також пояснено в 10:10-13, але в дещо інакшій версії: там Саул підкоряється владі колективу, тут він підкоряється владі однієї особи. У цій оповідці символічне те, що Давидові Самуїл надає захист, а Саула присмиряє своєю владою.

1Сам. 20

Давид покинув Саулів двір. Фінальна сцена драми визначальна щодо того, чи зможе він повернутися. Йонатан вважає, що батькову ворожість можна вгамувати, як то бувало раніше, проте Давид має сумніви. Узявши ініціятиву у свої руки, він має намір переховуватися в полі, поки Йонатан запевниться щодо Саулового настрою. Знову ж таки, якщо розглядати цей фрагмент як основу для оповідування, то тут, імовірно, зафіксовано три різні версії подій. Якщо Саул налаштований вороже, будь-яку звістку треба передавати потайки (ст. 9-10), адже за Йонатаном можуть стежити. У першій, найпростішій версії, Йонатан іде в поле постріляти з лука зі слугою, якого він пізніше відсилає додому (ст. 35, 40). На безпечній віддалі від міста Йонатан має змогу побачитися з Давидом, і вони прощаються (ст. 41-42). У другій версії Йонатан і Давид домовляються про таємне гасло (ст. 18-22), яке Йонатан мав би вигукнути поблизу відомого йому місця Давидової схованки. Третю версію можемо виявити в розвитку другої: Йонатан вигукує не умовне гасло, а прямий заклик до Давида, замаскований під вигук до слуги (ст. 38). У всіх цих подіях Давид аж ніяк не виступає узурпатором: його головний прибічник – Саулів спадкоємець Йонатан.

Попередній запис

Розділи 16:13-18:16 – Давид і Ґоліят

1Сам. 16:13-2Сам. 8:18 – Піднесення Давида, історичне здійснення пророчого діла. Метафора: драма Самуїл відкинув Саула і визначив, що майбутнім царем ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 21:1-24:23 – Переслідування Саулом Давида

Дія третя – прямий розрив із Саулом Дія третя критично важлива: це великий переламний пункт у драмі Саула й Давида. ... Читати далі