Розділи 7-12 – Підсумок

Перед тим, як далі простежувати біблійний текст від гл. 7 до гл. 12 варто підвести короткий підсумок. Загалом передання зберегло дві розповіді про початок монархії в Ізраїлі, обидві – у позитивному дусі. Одна представляє монархію як відповідь на потребу суспільства в справедливості, інша – як відповідь на його потребу в обороні. У першій царя обрано через жереб або божественний оракул; у другому – майбутнього царя уповноважує чоловік Божий або ж помазує Самуїл, а згодом це уповноваження робить чинним дух Божий у відповідь на загрозу від Нахаша. До пізнішої історії тексту належать правки в дуже негативному ключі (або ж у темних тонах); вони, однак, стосуються тільки першої розповіді.

Теперішній текст

Схопити остаточну картину, що постала з цих основних зображень, найкраще вдасться, коли спочатку поглянемо на текст без ретушування темними фрагментами. Він і сам по собі складний, тож його буде легше сприйняти, якщо тимчасово проігноруємо темну ретуш.

1Сам. 7

Сонячні зображення починаються давнішою оповіддю в 7:5-12, яку, ймовірно, перемалювали в тонах Второзаконня. Самуїла зображено суддею-визволителем, який має в собі щось від Мойсея та Іллі: самого його заступництва вистачило, щоб Бог ущент розгромив грізних филистимлян. Филистимлянську загрозу усунено на ціле покоління і «судив Самуїл Ізраїля всі дні життя свого» (7:15).

1Сам. 8

Картина змінюється. На зміну Самуїлові приходять його сини, проте вони не забезпечують справедливости в Ізраїлі; отож старійшини просять у Самуїла царя. Початково Самуїл, не відраджуючи народ, вказує на пов’язані з монархією тягарі; тоді вони повторюють свою вимогу, додавши до потреби в справедливості потребу в обороні. Самуїл звертається з цією справою до Бога; йому наказано призначити царя. Отже, далі мало б іти його призначення.

9:1-10:16

Натомість маємо не призначення царя, а розпізнання і уповноваження – або ж помазання – того, хто має стати царем. Можна уявити, що про це ішлося б відразу після 1Сам. 8 – якби Самуїл не розпізнавав царя за допомогою жеребу та оракула в 10:17-25. Намагаючись узгодити між собою 1Сам. 9 і 10, ризикуємо зробити Самуїла відповідальним за перетворення церемонії з жеребом і оракулом у головоломку. Натомість важливо побачити, що в тексті збереглися два зображення початків монархії: в основі одного лежить здебільшого суспільна справедливість, в основі іншого – оборона народу. Ці два зображення не подано послідовно; натомість у тексті вони переплітаються. Отож перед тим, як царя розпізнано і призначено в 10:17-25, процедуру розпізнавання з іншої розповіді впроваджено – разом із деякими іншими темами – у 9:1-10:16.

10:17-11:15

«Царя справедливости» призначено в 1Сам. 10:17-25; «царя-оборонця» поставлено в 1Сам. 11: уповноваження й помазання, що відбулося в 1Сам. 9:1-10:16, увійшло в дію в 11:6, коли «злинув Божий Дух на Саула». Цю роздвоєність подолано в тексті через пояснення другого коронування як поновлення царства (11:14). Таким чином представлено на розгляд дві картини початків монархії в Ізраїлі. Їхнє взаємне переплетіння передає єдність монархії: один і той сам цар відповідає і за оборону, і за справедливість; водночас їхня окремішність доносить до нас різні погляди, що побутували в Ізраїлі. Проте в обох картинах монархію зображено в позитивному ключі. Можемо припустити, що вони обидві походять з часів, коли в царях вбачали гарантів справедливости та надійних оборонців.

Щодо темної ретуші на картинах, змальованих у 1Сам. 8 і 10, то її, ймовірно, додано в період, коли царі поставали в цілковито іншому світлі. Їхнє владарювання сприймали як щось руйнівне, адже побутувало переконання, що централізована монархічна влада девальвувала традиційні цінності, знищила традиційну структуру суспільства і встряла в невигідні зовнішні відносини. Бог такого вчинити не міг: саме цей погляд виявляється в ретуші. В обох випадках ретушування тексту характеризує те, що було в його давнішій версії, як відкинення Бога; проте відсутня спроба поєднати її і ретуш в єдиний несуперечливий текст. Було б абсурдом, якби Бог наказав відкинути Бога. Отож темна ретуш не зливається з давнішим переданням, не передає разом із ним єдиного погляду: вона виражає інший погляд, інше богослов’я.

1Сам. 12

Ця глава особливо значуща, адже вона, хоч і зображає встановлення монархії як велике зло, все ж дає вказівки, як вести успішне життя за монархії (12:14-15), а також запевняє Ізраїль щодо вірности Бога і щодо Самуїлового заступництва та наставництва (12:20-24). Та все ж завершується вона наголосом на руйнівному потенціялі монархічного устрою (12:25).

10:26-27 і 11:12-13

Досі ми в нашому обговоренні оминали ці чотири вірші. Вони є прекрасним прикладом того, скільки можна вмістити в дуже небагатьох словах. Також вони яскраво демонструють, як зі зміною обставин те, що вчора було правовірністю, нині стає єрессю. До встановлення монархії тими, «що Господь діткнувся їхніх сердець», були люди, які знали, що спасає Бог; це була правовірність. Тепер тими, «що Господь діткнувся їхніх сердець», є люди, які пішли за Саулом; а от ті, хто тримається вчорашньої правовірности, – «негідні сини» (10:26-27). Той, хто вчора уособлював невірність – відкинення Бога, – нині уділяє милосердя (11:12-13). Часи змінилися, змінилася й віра; часи зміняться знову, і, як показують фрагменти з негативним налаштуванням, знову зміниться й віра.

Попередній запис

Розділи 7-12 – Перехід до монархії

Біблійний текст дозволяє знаходити Бога і виявляти Божу волю багатьма різними способами. Ковчег відходить на задній план; і ось посеред ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 13:1-16:13 – Фінальна дія пророка Самуїла

1Сам. 13 Перше з чотирьох полотен у нашій збірці відкривається велично змальованою картиною филистимлянської могутности: «Тридцять тисяч возів і шість ... Читати далі