Розділи 1-3 – Поява пророка

1:1-2:11

Триптих відкриває народження Самуїла. Цю картину має проймати дух змін та перетворень. В її центрі – перетворення жінки: від безплідности до плідности, від зневіри та сліз до надії та радости. Основне символічне навантаження картини – можливість змін для всього народу: справді, ця історія занадто потужно резонує як на просту оповідку про журбу безплідної жінки і полегшу, даровану у відповідь на її обітницю. З-поміж матерів Ізраїлю безплідними були Сара, Ревека, Рахіль; проте кожна з них у свій спосіб визначила подальший шлях свого народу. Сара домоглася вигнання Ізмаїла, і єдиним спадкоємцем став Ісак (Бут. 21:10). Ревека домоглася, щоб батько, вмираючи, поблагословив її улюбленця Якова, хоч той віддавав перевагу Ісаву, первородному з-поміж двійнят (Бут. 25:28; 27:5-17); отож саме від Якова пішов Ізраїль. Прихильність старця до своєї першої улюбленої дружини привела Ізраїль до Єгипту, де він вижив під час голоду (Бут. 37-50). Отак і народження Самуїла провіщає тут настання чогось нового для Ізраїлю.

На цій картині панує Самуїлова мати Анна, одна з матерів Ізраїлю. У ній відображено те, що відчував Ізраїль. Анна безплідна, зажурена, її діймає суперниця. Чоловік засвідчує свою глибоку любов, але залишається в цій оповіді цілковито пасивним. Старий священик Ілій сприймає тиху обітницю Анни за п’яне белькотіння; щоправда, потім виправляється молитвою за мир для Анни. І от Господь вислуховує її молитви і цим приносить нову надію Ізраїлеві. В Анни народжується син, якого вона називає Самуїлом. Відлучивши дитя від грудей, Анна, згідно зі своєю обітницею, веде його у святиню до Ілія, щоб по весь вік віддати Господеві. Тієї миті, якщо вдатися до новозавітної метафори, до старих міхів влито нове вино.

Саме цю подію возвеличує пісня Анни. Її написано пізніше, вже в добу монархії: зверніть увагу на згадку про царя-помазаника (2:10). Пісня не надто пасує матері, яка щойно віддала дитину Богові; набагато більше вона пасує жінці, яка виступає символом Ізраїлю на порозі нового життя. Пісня перегукується з досвідом Анни: «Неплідна сімох породила»; оспівує Бога: «Господь зубожує та збагачує, понижує Він та звеличує»; прославляє царя: «У небі Господь загримить, і розсудить Він кінці землі! І Він подасть силу Своєму цареві, і рога повищить Свого помазанця!». Ця пісня возвеличує не просто зміну становища Анни: вона є провістям великих змін у становищі Ізраїлю, коли на зміну суддям та династії Ілія прийдуть Самуїл та царі. Не дивно, що християнство, з його досвідом прориву в наш світ чогось нового, у Маріїному «Величає душа моя» стільки запозичило із пісні Анни.

2:12-3:18

Другу панель триптиха виконано в темних, зловісних тонах; їх, однак, де-не-де різким контрастом перебивають ділянки світла. Світлом осяяний Самуїл; темрява огортає синів Ілія. Найперше зображено їхнє святотатство: сини Ілія не вдовольняються тим, що їм випадає із жертовної їжі, вони вибирають найкращі шматки; жертвоприношення стає нагодою для наживи та експлуатації. Інший нарис синів Ілія містить як загальний осуд їхніх злих діл: «Усе, що сини його роблять усьому Ізраїлеві», так і конкретне звинувачення в сексуальних зловживаннях щодо жінок, котрі прислуговували при святині. Напоумлення старого Ілія марні; натомість звучить зловісна нота: «Господь постановив погубити їх». Священича династія Ілія приречена.

Натомість зображення Самуїла – сама приязнь та світло. На значущості Самуїла наголошує, в обрамленні двох згадок про його служіння у святині, опис подальшої плідности Анни: його віддано Богові – і він стає джерелом нового життя. В іншій світлій ділянці змальовано, як «отрок Самуїл усе ріс, та здобував ласку як у Господа, так і в людей». Заміна синам Ілія готова.

Долю династії Ілія окреслено швидкими штрихами. Спочатку її звіщає невідомий чоловік Божий: з висот свого становища сини Ілія впадуть долу. Багато хто вбачає причину катастрофи в 1Сам. 4 у злочинствах династії Ілія. Таке прочитання відображає потребу людини дошукуватися, в чому ж причина всякого нещастя; однак тут воно недоречне. Доля двох синів Ілія, які померли одного дня, є насамперед знаком для нього (2:34). Сини Ілія – жертви лиха, описаного в гл. 4 і аж ніяк не єдина його причина. Вдруге приреченість династії Ілія звіщає сам Самуїл. Це – не розповідь про покликання; це – перший Самуїлів досвід Божого слова, і цим досвідом є проголошення страхітливого вироку.

3:19-21

Завершальна панель триптиха зображує Самуїла постаттю, знаменитою в усьому Ізраїлі від Півночі до Півдня. Його визнано «наставленим Господнім пророком». Через Самуїла весь Ізраїль дізнається «слово Господнє», довідується про Божу волю та Божі задуми.

Попередній запис

Вступне слово до Другого прочитання

Заохочення читати Працюючи з будь-яким біблійним коментарем, завжди наражаємося на ризик читати коментар, а не Біблію; і що цікавіший та ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 4-6 – Втрата ковчега

Другий триптих вимагає неабиякої вправности в тлумаченні. Події, що дивують своєю чудернацькістю, служать для донесення нам чогось надзвичайно серйозного. Самуїла ... Читати далі