Заохочення читати
Працюючи з будь-яким біблійним коментарем, завжди наражаємося на ризик читати коментар, а не Біблію; і що цікавіший та пізнавальніший коментар, то вищий цей ризик. Але ж ми хочемо розуміти й тлумачити Біблію, а не коментар – навіть такий, як оцей.
Отож нашим читачам доведеться робити так, як намагаємося робити ми під час нашої праці: спочатку читати біблійний текст, потім коментар, потім знову біблійний текст. Якщо бажане докладніше вивчення, воно йде після цих перших трьох етапів читання: Біблія, коментар, Біблія.
Спочатку визначте, з якою одиницею тексту маєте справу (наприклад, 1Сам. 1:1-2:11). Далі прочитайте біблійний текст 1:1-2:11. Після цього прочитайте коментар на 1:1-2:11 (у випадку книг Самуїла та Царів у нашому коментарі може бути помічним також перечитування розлогішого вступного матеріялу, де пояснено метафори і окреслено ширший контекст, як-от 1Сам. 1:1-16:13). Тоді знову перечитайте біблійний текст. Щойно тоді – і тільки тоді – доречно братися за докладніше вивчення та порівняння.
1Сам. 1:1-16:13
Роль пророка. Метафора: картина
Якби ми хотіли мати 1Сам. 1:1-16:13 у картинах, розумно було б планувати замовлення принаймні чотирьох мистецьких робіт. Перша, «Піднесення Самуїла як пророка», була б триптихом: 1) історія народження Самуїла; 2) історія Самуїлового дорослішання на контрастному тлі сибаритського життя священиків – синів Ілії; 3) вихід Самуїла на всенародну сцену як пророка, визнаного всім Ізраїлем (1Сам. 1-3).
Друга робота не зображувала б Самуїла, натомість зосереджувалася б на Ковчегу Заповіту. Нам, мабуть, кортіло б доручити її митцеві, схильному додавати звичайним речам екстравагантних штрихів, та все ж робота мала б бути сповнена поважного релігійного значення. Знову ж таки, доречним був би триптих: 1) головний релігійний символ народу, Ковчег Заповіту, покидає його землю, ставши здобиччю завойовників филистимлян; 2) Ковчег завдає нищівної поразки ворогу, спричинивши хвороби, смерть та відчай, тож його намагаються якнайшвидше повернути туди, звідки він прибув; 3) Ковчег повертають Ізраїлю, народ радісно зустрічає його при кордоні – і раптом стається лихо, яке призводить до остаточного відходу Ковчега на задній план. Триптих мав би містити в собі певну недомовленість, мав би спонукати нас до роздумів, що все це означає (1Сам. 4-6).
Третє замовлення вимагатиме художника, – а може, й не одного, – із певним чуттям до політики, до суспільних настроїв, до богословського сенсу історії. Воно потребуватиме вміння працювати з різкими колористичними контрастами. Загалом робота має охопити шість полотен: 1) Самуїл змушує филистимлян до втечі: це полотно передає загальне відчуття миру, добробуту й безпеки; 2) збори в Рамі: конфлікт Самуїла і старійшин щодо їхньої вимоги нового царя; 3) Саул звертається по допомогу до пророка; пророк (виявляється, це Самуїл) помазує юнака на майбутнього царя і рятівника Ізраїлю від филистимлянської загрози; 4) Самуїл виступає з богословською промовою, кидає жереб, щоб виявити царя серед колін Ізраїлевих, і врешті-решт очолює церемонію його коронації: насичене і складне полотно; 5) величне зображення народного запалу: городяни ґілеадського Явешу шукають, хто б урятував їхнє місто від жорстокого обложника, знаходять Саула, який проявляє себе як успішний полководець у звільненні міста від облоги, а вдячний народ у відповідь одностайно проголошує його царем; 6) Самуїл, як пророк і богослов, ставить Ізраїлеві на карб його гріховність, та все ж дає наприкінці свого осудливого слова якийсь проблиск надії (1Сам. 7-12).
Для четвертого і останнього замовлення вистачило б чотирьох полотен: 1) Самуїл відкидає Саула як царя, коли той приніс не схвалену Господом жертву – усе це на тлі филистимлянської загрози; 2) велична сцена Йонатанової переможної вилазки в табір филистимлян і святкування перемоги, що його ледве не зіпсував Саул; 3) зображення повторного відкинення Саула як царя після того, як він ослухався Самуїлового суворого наказу; 4) відносно мирна сцена: Самуїл у колі родини Єссея з Віфлеєму помазує його наймолодшого сина Давида на майбутнього царя Ізраїлю. Знову недомовленість: царем усе ще є Саул, а хто ж, володіючи престолом, віддасть його без бою? (1Сам. 13:1-16:3).
