Їфтах, Три менш значних судді

10:6-16 – Пролог до другої частини Книги Суддів

Соціяльні, релігійні та політичні умови і далі погіршувалися. Ізраїльтяни продовжували захоплюватися божками своїх колишніх гнобителів. Якщо раніше вони служили лише Ваалові та Астарті, то тепер додали ще й божків, яким поклонялися сирійці, сидоняни, амоніти, моавіти та филистимляни. У відповідь на бунтівну поведінку синів Ізраїлю Господь пригрозив більше не реагувати на їхні благання, поки вони не очистяться від гидоти мерзенних чужих божків. Цим описом такої типової ситуації в Ізраїлі упорядник (укладач текстів) створив структурний місток до другого дидактичного дискурсу, в якому мав намір показати, що життя без Господа викликає соціяльний, політичний та релігійний хаос.

Книга Суддів, друга частина

11:1-12:7 – Їфтах

Оповідання про суддівство Їфтаха має подвійну мету. По-перше, його прихід до влади типовий, згідно із прислів’ям «Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем» (Пс. 118:22). Їфтах народився в заможній сім’ї, але його зневажали молодші брати, бо вони стверджували, що він народився від жінки, яку їхній батько мав як блудницю (11:1). Тому Їфтах став ренегатом і почав мандрувати з ватагою пройдисвітів у краю Тов, де і проявив свою міць та військову доблесть (11:3). Загроза з боку синів Аммона, що перебували за Йорданом, щоразу посилювалася, і сини Ізраїлю змушені були призвати Їфтаха на службу в чині незначного військового керівника qãsîn (11:6), але Їфтах вимагав вищого чину вождя, і за угодою, укладеною в Міцпі, його бажання задовольнили (11:4-11).

Перше, що зробив Їфтах, – відправив посольство до аммонського царя, щоб дипломатичним шляхом владнати його претензії на землю (11:12-28), вказуючи на те, що це земля, яку Господь дав синам Ізраїлю. Він порадив аммонському цареві триматися власної землі, яку Чемош, їхній бог, дав їм. Аргумент Їфтаха підтверджує те, про що вже йшлося: люди на Стародавньому Близькому Сході ставилися до своїх божків як до покровителів свого народу. Вважали, що саме ці божки давали землю і охороняли її від могутности інших народів, яких підтримували їхні боги. Саме з цієї причини Їфтах звернувся до Ягве як до Судді спірної території з проханням вирішити цю справу (11:27). Оскільки Їфтах звернувся до Бога Ізраїлю, дух Господній зійшов на нього (в. 29). Незважаючи на дивовижний успіх Їфтаха та його вірність Господеві, автор мінімізує вплив військового успіху, завершуючи його тріюмф страшною трагедією.

Перед тим як іти на війну, Їфтах поклявся перед Господом, що принесе в жертву перше, що зустріне на шляху під час свого тріюмфального повернення (11:31). Доля розпорядилась так, що першою він зустрів свою дочку, його єдину дитину, яка так радісно вийшла зустріти його. Вона танцювала з бубном, щоб привітати свого переможного батька (11:34). Вкляклий і згорьований через цю подію, Їфтах розповів дочці про клятву, вона зрозуміла її, і ця клятва стала причиною її смерти. За цією трагедією відбулася ще одна. Це була суперечка між коліном Їфтаха та Єфрема, який вважав, що його зневажили, бо не запросили взяти участь у битві з Аммоновими синами (12:1-2). Мужі єфремські зазнали важких утрат, коли вони спробували вирішити цей спір військовим шляхом (12:1-5). Коли вони намагалися врятуватись втечею, їх перестріли на йорданських бродах, де вони були страчені, їх упізнавали за акцентом, коли вони вимовляли слово «Шібболет» як «Сібболет» (12:5-6). Тепер зрозуміло одне: судді, що були попередниками Їфтаха, закінчували період свого управління в мирі, який тривав впродовж багатьох років, але ось ситуація змінилась. Суддівство Їфтаха завершилось сімейною трагедією, а його військова перемога ввергла Ізраїль у жахливу громадянську війну.

12:8-15 – Три менш значних судді

У часи політичного та релігійного хаосу не було жодного правителя, котрий би судив Ізраїль упродовж тривалого періоду часу. Їфтах судив Ізраїль протягом лише шести років (12:7). Після нього правив Івцан, який судив Ізраїль протягом семи років. Елон був його наступником і судив Ізраїль упродовж десяти років. Останнім із суддів був Авдон, який судив Ізраїль протягом восьми років. Чому періоди правління цих суддів такі короткі? Девора та Гедеон, наприклад, судили Ізраїль протягом аж сорока років кожен. Як про це вже було сказано раніше, редактор ставив завдання донести до читача план Божої відплатної справедливости, відповідно до якого і були упорядковані ці перекази. Навмисне скорочуючи терміни перебування цих суддів на посаді і не надаючи деталей їхнього правління, редактору вдалося мінімізувати роль цих суддів, так що в читача складалось враження про те, що умови в Ізраїлі продовжували погіршуватися. У результаті такого погіршення Бог віддав ізраїльтян у руки филистимлян на сорок років. Далі, щоб іще яскравіше змалювати політичний хаос, редактор адаптує кілька легенд та переказів, які виникли навколо постаті Самсона.

Попередній запис

Авімелех, Тола та Яір

9:1-57 – Авімелех Хоча Гедеон і відкинув ідею про заснування царської династії, редакторський текст був вставлений тут для того, щоб ... Читати далі

Наступний запис

Самсон

13:1-16:31 – Самсон Народження Самсона обрамлене формулою: «А Ізраїлеві сини й далі робили зло в Господніх очах» (13:1а). У відповідь ... Читати далі