Канонічна інтертекстуальність

Формула Божої відплати пронизує книги СЗ та НЗ. Як тільки сини Ізраїлю зазнавали військових та інших поразок, вони прагнули визначити, у чому полягав гріх, який увесь народ чи якась особа вчинили проти Ягве (І. Н. 7:10-15; пор. Пс. 7:3-5; Ів. 9:2).

З іншого боку, коли сини Ізраїлю були благословенні багатим урожаєм чи здобували перемогу у війні, вони пояснювали це тим, що Ягве винагороджує їх за їхню праведність, яку вони демонстрували, виконуючи Божі заповіді (Втор. 9:4-6; пор. Пс. 1; 18:20-24; 26:1-12; 28:1-5). Чітке виконання формули відплати породжувало захоплення своєю праведністю, з якою пророки і врешті-решт сам Ісус мусили мати справу.

Формула відплати вказувала на головні проблеми через призму Божої справедливости (mishpat). У сучасному житті не завжди так буває, що нечестиві отримують покарання, навіть тоді, коли Господь їх безпосередньо випробовує. (Ав. 1-2; Йов. 24; Пс. 13-1-4). Ті, хто вважали себе праведними, бо дотримувалися Божих заповідей та установ, були викорінені, коли вони усвідомлювали, що Бог не завжди благословляв чи винагороджував їх (Йов. 22:3; 30-31). Книга Йова була додана до канону, щоб піддати сумніву непорушність девтерономічної формули відплати (Йов. 18:1-22; 21:1-26; 24:1-17; 27:1-6; 29:1-31:40; пор. Ав. 1:1- 2:1). Серед іншого ця книжка мала на меті продемонструвати непередбачуваність дій Ягве. Книга Йова поставила під сумнів та видозмінила девтерономічну формулу відплати і зробила виклик її богословському підґрунті. Сини Ізраїлю нарешті відкрили для себе істину, що Ягве – незбагненний, невимірний, таємничий (Йов. 42:4-6). Сповідуючи монотеїстичну релігію, вони усвідомлювали, що Він і є тим самим Богом, Який робив їм добро, але здатний вчинити й те, що люди, на свій погляд, вважали злом (пор. Вих. 4:11б; Йов. 21:7-33; Мт. 5:45; Ів. 9:2-4). У кінцевому підсумку сини Ізраїлю прийшли до усвідомлення того, що самого Бога та Його дії неможливо втиснути в рамки простої формули, за допомогою якої люди могли вимірювати власні духовні досягнення, проголошувати свою праведність і вимагати за це винагороду від Бога (пор. Пс. 26:1-12). Вони нарешті озирнулися і побачили, що Бог також любить і інші народи, і тому Він відправив Йону пророкувати в Ніневію, столичне місто асирійців, заклятих ворогів Ізраїлю (Йона 1:1-2). Вони також усвідомлювали, що Бог міг навіть направити асирійців як Божих посланців, щоб покарати їх (Іс. 10:1-2), а перського царя Кира – щоб визволити їх з неволі (Іс. 44:28; 45:1). Читач повинен намагатися побачити усю картину розвитку ізраїльського концепту Бога та Божого об’явлення, що відображена в історичних подіях. Потрібен був історичний досвід синів Ізраїлю, щоб вони змогли внести поправки в концепт Бога.

Потреба Ізраїлю в царі

Оповідання про суддівство Самсона стоїть на першому місці, порівняно з іншими суддями, такими, як Гедеон (Суд. 6:1-8:5), Егуд (Суд. 3:12-30), і Девора (Суд. 4:1-5:31), усі вони підкорялися наказам Ягве і звільняли Ізраїль від ворогів (2:19). Ізраїльтяни лиш тоді вдавалися до відступництва, коли вони переживали періоди фізичного винищення. Мало того, девтерономічний базис (2:1-23; 3:7; 4:1; 6:1; 8:33; 10:6; 13:1) пояснює, що Ягве призначив суддів для того, щоб заповнити вакуум у лідерстві, що утворився після смерти Ісуса Навина та старійшин, які пережили його. Аби заповнити цей вакуум, Ягве виховав суддів, щоб ті вели ізраїльтян у війнах проти їхніх ворогів і навчали народ залишатися вірними Ягве, Який звільнив їх від гнобителів.

Безсумнівно, Книга Суддів показує, наскільки важливу роль відіграє далекоглядний лідер у зміцненні національної стабільности та моральної інтегрованости.

Аргументом на користь цього твердження є фрагмент, який бачимо в Книзі пророка Єремії (наприклад, 23:1-4,11), де Ягве гнівається на ватажків Ізраїлю за відступництво нації. Саме через недалекоглядність вождів, фальшиві пророцькі висловлювання та священицькі запевнення народ збився з правильного шляху (Єр. 6:14; 8:11; 23:25-32). Отже, Книга пророка Єремії доводить, що неугодне Богу, необачне лідерство було тягарем для народу (Єр. 25:33). Як це актуально звучить, коли мова йде про сучасне світське, і на жаль, у багатьох випадках, про церковне лідерство.

У підсумковому наративі про суддів девтерономіст звертається до періоду деградуючого лідерства Самсона, щоб наголосити, наскільки жалюгідним був стан занепаду пізніших суддів. Власні сини Самуїла, Авійя та Йоіл, що суддювали у Беер-Шеві, були настільки корумпованими, що сини Ізраїлю вимагали царя, щоб замінити цих суддів (1Сам. 8:1-2). Корупція та зловживання владою, якою можновладці були наділені через Бога, – це найбільші гріхи, що змусили народ Ізраїлю вимагати царя, «як у всіх народів» (1 Сам. 8:5-6).

Попередній запис

Загальний контекст для інтерпретації книги

Богословська проблема в Книзі Суддів Власне кажучи, Книга Суддів є більш відомою через батальні сцени під проводом харизматичних вождів, таких, ... Читати далі

Наступний запис

Пролог, Отніїл, Егуд

Вступ до Книги Суддів містить короткий переказ обставин смерти Ісуса Навина, що є кульмінацією цього наративу (1:1-2:5). Оповідь про лідерство ... Читати далі