Загальний контекст для інтерпретації книги

Богословська проблема в Книзі Суддів

Власне кажучи, Книга Суддів є більш відомою через батальні сцени під проводом харизматичних вождів, таких, як Девора (4:1-5:31), Гедеон (6:1-8:32), Їфтах (11:1-12:11) та Самсон (13:1-16:31), ніж через глибоку богословську думку та дослідження поведінки синів Ізраїлю і Божої відплатної справедливости. Військові лідери стали відомими тому, що їм приписували винищення жителів землі Ханаанської в битвах за сприяння Ягве. Щоб узгодити Божу заповідь «Не вбий» з жорстоким винищенням синами Ізраїлю ханаанян, ці війни були названі «священними війнами». Однак немає значення, який евфемізм використано для позначення таких війн – Книгу Суддів, зазвичай, не використовують для створення богослужбових текстів чи для того, щоб надихати на молитовну медитацію. Християни вважають послання цієї книги дуже складними для розуміння, а образ Бога – таким, що викликає відчуття тривоги. З богословського погляду не зовсім зрозуміло, чому Бог пообіцяв землю ханаанську праотцям Ізраїлю, і чому Бог допустив винищення ханаанців для того, щоб виконати Свою обітницю. Нам кажуть, що ханаанці були позбавлені своєї власности, бо їхня релігія страшенно виродилась, заохочуючи храмову проституцію, людське жертвоприношення та ідолопоклонство. Тому, коли ізраїльтяни запозичили їхню релігію та почали приносити людські жертви, вони також були суворо покарані. Через безперервне відступництво Ізраїлю Бог врешті-решт позбавив їх землі та вигнав їх у чужі землі. Бог показував неупередженість.

Є й такі читачі, котрі через епізоди постійного відступництва синів Ізраїлю та безжального покарання Ягве вважатимуть Книгу Суддів нудною. Мета Книги Суддів полягала в тому, щоб довести, що Божий принцип справедливої відплати є незмінним. Девтерономіст стверджує, що Бог завжди буде винагороджувати синів Ізраїлю за їхню вірність, але також і буде їх суворо карати, якщо вони не будуть дотримуватися заповідей Бога. Прийом повторення, що використано в Книзі Суддів, гармонійно пов’язаний із стародавнім дидактичним методом, який був популярний на Близькому Сході тим, що полегшував розумове запам’ятовування основних цілей уроку (див. Втор. 6:6-9). Описуючи повторюване відступництво синів Ізраїлю і Боже виправне покарання, девтерономісти мали намір змусити синів Ізраїлю усвідомити, чому Ягве покинув їх і допустив їхнє вигнання на чужину. Для того, щоб читачі дали правильну оцінку Божій відплатній справедливості, так, як це змальовано в Біблії, важливо ознайомитися з Книгою Суддів як єдиним цілим, а особливо – з її головними темами. Будучи вихідцем з Африки, я також знаходжу паралелі між концептом Божої відплатної справедливости, як це змальовано в Книзі Суддів, і концептом Божої справедливости, як це втілено в африканських традиційних релігіях, особливо коли мова йде про військові справи. Короткий звіт про африканських спіритичних медіумів і роль, яку вони відігравали в племінних та в наступних визвольних війнах, аргументує мою точку зору.

Книга Суддів та африканські спіритичні медіуми

Погляди девтерономістів у біблійному змалюванні Бога та концепту Божої відплатної справедливости притаманні не лише синам Ізраїлю. Вони трапляються й в інших релігійних традиціях світу, зокрема – в африканських традиційних релігіях. Центральним в африканських традиційних релігіях є вірування про те, що кожна сприятлива чи несприятлива ситуація має божественну причину і наслідок. (Африканці не вірили в існування диявола чи сатани). Це африканське вірування є дуже схожим на вчення СЗ, яке ми вбачаємо, наприклад, у суворій відповіді Йова своїй дружині: «Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?» (Йов. 2:10). Ця думка підкріплює іще одне твердження з Книги Йова 1:21. Після того, як Йов втратив свою власність, він сказав «Я вийшов нагий із утроби матері своєї, і нагий повернусь туди, в землю! Господь дав, і Господь узяв… Нехай буде благословенне Господнє Ім’я!».

У Зімбабве спіритичні медіуми на прохання людей проголошували волю Бога, щоб дізнатися, коли їхня земля буде переживати сильну посуху, епідемію чи моровицю (пор. Ам. 4:4-7). Бога викликали, щоб проголосити, чи має плем’я вирушити на війну, чи йому варто утриматись від військового походу (пор. 1Сам. 28:3-25). Коли наставала посуха, плем’я просило свого вождя запитати Бога через племінного родового духа, mhondoro, що їм треба зробити для того, щоб задобрити Бога. Вождь закликав до дня молитви і жертви Мварі, «Творцю\Богу». Це богослуження обов’язково відправляли у святилищі на підвищенні, наприклад на горі Ньянга чи Хіманімані в Машоналенд, або в горах Матопо в Матебеленд (пор. 1. Сам. 9:12-14).

Під час ритуальних церемоній, що супроводжувалися піснями, плесканням у долоні і танцями, дух медіума (mhongo) стає одержимим і впадає в транс. Після цього спіритичний медіум проголошує, чому Мварі розгнівався на людей. Почувши про свої неправильні вчинки, люди каялися і обіцяли виправити свої помилки і жити згідно з Божим провидінням (пор. 2Цар. 22:11; 23:1-3). На радість людям незабаром знову починалися дощі й закінчувався довгий період посухи. Спіритичні медіуми, так само, як і біблійні судді та пророки, відігравали життєво важливу роль у часи військових випробувань. Вони постійно нагадували про божественну волю, проголошуючи її через духів предків.

Ось історичний факт про пророка на ім’я Чамінука, котрий жив у Машоналенд, землі, що розкинулася на півдні Зімбабве. За аналогією з біблійними переказами, цього пророка вважали «пророком-суддею», як Девору чи Самуїла. У 1883 році він звільнив народ Шона від військових інтриг та підступів Ндебеле. Він також передбачив, що Лобенгула, вождь Ндебеле, втратить землю і здасть її білим людям, і його пророцтво врешті-решт справдилося.

Перед приходом християнства та цінностей західної цивілізації в африканське суспільство, воно було релігійно-культурним, так само як і ізраїльське суспільство. Африканський світ контролювали духи роду, «vadzimu» (одн. «mudzimu»), котрі, як вважали, діяли від імені верховного духа Мварі. Контакт із цими духами здійснювався через спіритичних медіумів. Духи роду функціонували як посередники між людськими створіннями та метафізичним духовним світом, що включав концепт Бога. Ця інформація є важливою, тому що вона розкриває деякі зі спільних рис, що об’єднували спіритичних медіумів та біблійних харизматичних суддів, котрі звільняли Ізраїль від ворогів, а в мирний час вони намагались нагадувати Ізраїлю про те, що потрібно дотримуватися заповідей Ягве.

Під час визвольної боротьби Зімбабве від колоніяльного гніту (1972-1980) посередники культу Мварі, а саме спіритичні медіуми Мбуйя Неханда, Секуру Кагубі та пророк Чамінука, надихали загони самооборони в поваленні гнобительського режиму білих людей. Партизанські лідери були спроможні об’єднати сили підтримки основного населення не лише завдяки своїй хоробрості, але – навіть більшою мірою – завдяки божественній гарантії успіху і підтримки, що була проголошена їм через спіритичних медіумів. Цей короткий екскурс є важливим, бо він пов’язує релігію синів Ізраїлю періоду суддів із сучасними релігійними віруваннями народів Африки. Стає зрозуміло, що африканська та ізраїльська (до періоду класичних пророків) військові доктрини мали спільні риси щодо поглядів на Бога і на війну. Африканські племінні війни були жорстокими та кривавими. Переможеному ворогу не було помилування. У біблійному розумінні племінні війни були як herem, «прокляття», застосовуваним суддями протягом так званих священних війн. Проклятого ворога знищували: чоловіків, жінок, старих людей, дітей.

Чи справді Бог давав наказ чинити цю жахливу жорстокість проти інших людей, яких також створив Бог? Якщо розглядати образ Бога з християнського погляду, відповідь буде: «Ні». Те, що ми знаходимо тут, це образ Бога, який африканці та ізраїльтяни проносили протягом своїх військових кампаній. Але упродовж класичного періоду божественний образ змінювався для синів Ізраїлю. Вони почали ставитися до Бога як до вищого єства, що не мало поваги до людей. Подібно до цього, з приходом християнства, африканці більше не вважали, що Бог надає перевагу одному племені перед іншим. Ми маємо це зрозуміти таким чином: Бог незмінний. Змінилося людське розуміння Бога, бо люди осмислили образ Бога через історичні події, за допомогою яких Бог відкривав їм Свою Божу природу.

Попередній запис

Девтерономічна формула відплати

Змальовуючи шлях, протягом якого девтерономісти бачили усі перипетії стосунків Ізраїлю з Богом у період суддів, вони сформулювали своє богословське послання, ... Читати далі

Наступний запис

Канонічна інтертекстуальність

Формула Божої відплати пронизує книги СЗ та НЗ. Як тільки сини Ізраїлю зазнавали військових та інших поразок, вони прагнули визначити, ... Читати далі