Тлумачення Книги Суддів

Незалежно від релігійних поглядів читачів, Книга Суддів шокуватиме їх так само, як і попередня Книга Ісуса Навина. Найбільше обурення викликає те, що Бог заохочує ведення війни та вбивства. Образ Бога, змальований у цій книзі, суперечить образу Бога, Який ми бачимо у Вих. 20:13 та у Втор. 5:17, де Господь категорично зобов’язує Ізраїль не вбивати. По-друге, через повторювані описи відступництва Ізраїлю та нескінченні сцени безжального Божого покарання ізраїльтян війнами, військовими поразками та підкорення ворогами знайдуться й такі, що вважатимуть цю книгу нудною. По-третє, поверхневе читання книги не відкриває нам Бога люблячого, Бога Який має hesed (добрість), і Який прощає ізраїльтянам та усьому людству їхні беззаконня.

Чи є в Книзі Суддів якісь добрі новини для Християнської Церкви? Уважне прочитання книги розкриває глибоке філософське послання, адресоване усьому людству, а особливо – Церкві. Книга Суддів демонструє, що саме може відбуватися з Божим народом та їхньою спільнотою, коли в них немає надійних лідерів, які служитимуть народу, згідно з Божим провидінням. В Ізраїлі судді та царі були наділені тим духом Божим, за допомогою якого вони могли вести народ у справедливості та праведності (Втор. 1:16,17). Судді та царі несли відповідальність за управління землями і також забезпечували виконання усіх заповідей та установ Божих. Як тільки в Ізраїлі бракувало таких лідерів, «кожен робив, що правдиве було в його очах» (Суд. 17:6; 21:25), а не в очах Бога. Щоб зрозуміти це фундаментальне послання, закладене в Книзі Суддів, слід пам’ятати про соціяльний, політичний та релігійний контексти, в яких розвивались описані події.

Книгу Суддів не слід розглядати як історичний літопис, в якому йдеться про завоювання землі Ханаанської. Це книга, котра має на меті вдихнути віру в народ Ізраїлю. Дія розгортається навколо героїчного епосу легендарних особистостей, як-от Девора, Гедеон та коліна Ізраїлю, коли вони оселяються в Ханаані. Це перекази подій, в яких описано, як діє формула відплатної справедливости Господа, яка здійснювалось щоразу, як тільки народ Ізраїлю відвертався від Бога, поклонявся ідолам чи вступав у союз з іншими народами.

Книгу Суддів було написано для ізраїльтян, що жили в VIII та VII ст. до Р. Хр. То були часи, коли ізраїльтяни переживали серйозне релігійне відступництво, соціальні потрясіння та політичні труднощі. Північне Царство Ізраїлю перебувало під постійною військовою загрозою вторгнення з боку Сирії. Над Ізраїлем та Юдеєю нависла військова загроза від надмогутньої Асирії. Крім того, Ізраїль (чи Самарія) були обплутані внутрішнім розбратом, який загострювався через повсякчасне вбивство царів та державні перевороти. Народ Ізраїлю був у відчаї, запитуючи, куди подівся Бог їхніх предків, Бог, Який пообіцяв їм землю з молочними та медовими ріками. Книгу Суддів було написано, щоб дати пояснення, чому Бог ввергнув ізраїльтян у такі жахливі політичні обставини, і що їм треба робити, аби відновити Божу милість. Автор Книги Суддів за допомогою численних прикладів демонструє, що мир і національна стабільність повернуться до Ізраїлю лише тоді, коли ізраїльтяни будуть вірити лише єдиному Ягве, так само, як це робили їхні предки під проводом Ісуса Навина. Для повного розуміння послання Книги Суддів суттєво важливо мати уявлення про значення та його відтінки ключового єврейського дієслова šāpat sãpat та агента дії (іменника) sõpet.

Термін «суддя»

Термін «суддя» (євр. sãpat) має багато значень. У Книзі Суддів воно насамперед означає «вести в битві». Отже, слово sãpat означає «звільняти» або «спасати» Ізраїль від ворожих утисків з допомогою Ягве, правителя Ізраїлю (Суд. 9:23; пор. Іс. 33:32). Судді (євр. sõp’tim) виконували місію звільнення Ізраїлю від імени Ягве, Який наділив їх Божим духом (rũ’ch). Це значення єврейського кореня špt можна пояснити так: про визволителів кажуть: вони судили (євр. sãpat) Ізраїль, тому, що йшли на війну. Наприклад, Отніїл судив Ізраїль, вступивши в битву з Кушан-Ріш’атаїмом (3:10). Він отримав владу як дар та повноваження, коли на нього зійшов дух Ягве (rũ’ch Yhwh) (Суд. 3:10). Вживання єврейського кореня špt показує, що ті, кого називали суддями, були уповноваженими особами Ягве, абсолютного володаря Ізраїлю.

Тема суддів

Тему усієї Книги Суддів підсумовано у вступі (Суд. 1:1-2:23). У цих двох главах автор відкриває дискурс, доводячи, що ізраїльтянам вдалося успадкувати свою частку землі, завдяки духовному та військовому керівництву Ісуса Навина, лідера, котрий був непорушним у Господі і чиє знання Бога спроможне було тримати ізраїльтян у покорі Господеві. Після його смерти почалося відступництво Ізраїлю, і ось, як ми про це читаємо: «І служив народ Господеві по всі дні Ісуса та по всі дні старших, які продовжили дні свої по Ісусі, що бачили всякий великий чин Господа, якого зробив Він Ізраїлеві» (2:7). Потім Ісус Навин помер, як і усі старійшини, і ціле покоління тих, які знали про велику Божу роботу звільнення Ізраїлю (2:8-10а), «а по них настало інше покоління, що не знало Господа, а також тих діл, які чинив Він Ізраїлеві» (2:10б). Відсутність лідерської групи, яка знала про спасительні дії Ягве, ввергла ізраїльтян у кризу віри. Вони потребували лідера, але «того часу не було царя в Ізраїлі, кожен робив, що правдиве було в його очах» (17:6; 21:25). Як тільки ізраїльтяни чинили те, що їм особисто було до вподоби, вони втрачали напрямок Божого провидіння і як результат, «Ізраїлеві сини чинили зло в Господніх очах» (2:11; 3:7,12; 4:1; 6,1; 10:6; 13:1).

Згідно з пророком Осією, який пророкував протягом часів національної нестабільности Ізраїлю, причиною хвороби Ізраїлю було те, що він ігнорував Бога. Ос. 5:4 відображає деградацію віри Ізраїлю в Ягве.

«Не дають їхні вчинки вернутись до Бога, бо дух блудодійства в середині їхній, і не відають Господа».

Замість того, щоб вірити Господеві, ізраїльтяни стали так довіряти своїм царям, що Господь запитав через пророка Осію: «Де цар твій тоді? Нехай він поможе тобі по містах твоїх усіх! А де судді твої, що про них ти сказав: Дай нам царя та князів?» (Ос. 13:10).

Отже, поки ізраїльтяни не усвідомлювали, що вони не могли вижити серед інших народів лише завдяки своїм зусиллям та планам, вони продовжували переживати політичні труднощі.

Книга Суддів – це книга, головною темою якої є віра в Бога, віра, що ґрунтується на знанні Бога та на Божому спасительному ділі. Автор демонструє, що народ Ізраїлю був спроможний знати і твердо дотримуватися заповідей Господа лише тоді, коли на чолі були лідери, які мали знання Бога. Послання, яке доносить автор Книги Суддів, стосується людей усіх поколінь. Це послання має застерегти лідерів, що якщо вони ведуть народ за собою, то повинні мати близькі стосунки з Богом і добре розуміти Божий план спасення людства, щоб надихати людей мати тверду віру в Господа. Без такого лідерства люди слідують своїм власним природнім інстинктам і перетворюються на бунтівників проти Бога. Повчання, заохочення та напучування в Ізраїлі відбувалося словом та прикладом. Цим пояснюється традиція, чому ізраїльтяни надавали такої ваги призначенню очільника нації. Адже він був підзвітний Богу і народу у військовій, релігійній та політичній сферах. Однак ізраїльтяни часто забували це правило і підтримували недостойних вождів. Щоб виховати ізраїльтян, Бог карав їх військовими поразками. У ті часи Бог використовував війну, як виховний засіб, тому що ізраїльтяни боялися і з острахом очікували війни. Саме через військову загрозу можна було донести це розуміння до кожного дому. Таким чином, автор Книги Суддів використав військові приклади для того, щоб продемонструвати ізраїльтянам пізнішого покоління, які були занепокоєні військовими погрозами від наддержав, що вони повинні довіритися Богу. Якщо вони відверталися від Ягве і керувалися власними інстинктами, Господь застосовував покарання.

На основі власного розуміння принципу відплати ізраїльтяни дійшли висновку, що якщо вони коритимуться Господеві, отримають численні благословення, особливо перемоги у війні, а непокора Богу призведе до військових втрат та природних катаклізмів. Таким чином, читаючи Книгу Суддів, ми повинні усвідомити, що автор описує Божу відплату так, як це розуміли ізраїльтяни. Читачеві варто взяти до уваги, що багато хто і тепер беззаперечно підтримує послання Книги Суддів, а особливо цикл відплатної справедливости, і також використовує ці знання, щоб пояснити притаманні людям вчинки, добрі чи злі. На церковних бдіннях можна почути свідчення про те, як Бог благословив чи покарав людину, відповідно до її вчинків.

Попередній запис

24:1-33 – Останні настанови, смерть Ісуса Навина

24:1-28 – Вибери в цей день, кому ти служитимеш! Підсумок глави 23 наводить на думку, що ми очікували позитивніший та ... Читати далі

Наступний запис

Божа формула відплатної справедливости в Книзі Суддів

Перший девторономічний історик (Девт. 1) Книга Суддів характеризується двома богословськими позиціями, які загалом ототожнюються з першим девторономістом (Девт. 1) та ... Читати далі