21:43-23:16 – Богословський підсумок

21:43-45 – Усі обітниці, які дав Господь, здійснились

Ці вірші завершують важливу секцію, яка бере початок у гл. 13. Слово kol («усі») вживається тут шість разів і об’єднує ці вірші в богословському сенсі. Концепт «усі» також доносить ідею відпочинку на землі та миру в присутності ворогів.

Ця частина цілковито пронизана духом Второзаконня. Це богословський підсумок, який робить наголос радше на пророцькому ідеалі, ніж на об’єктивності історика. Вона служить висновком до усієї секції в гл. 13-21 і є вступом девтерономічного дискурсу до наступних частин. Девтерономіст прагне, щоб усю Книгу Ісуса Навина читали в світлі цих віршів.

Богословські теми, що визначені тут, є центральними в девтерономічній богословській доктрині. Проте тут вони з’являються у зворотньому порядку до того, як представлені в книзі в цілому: (1) повне здобуття землі; (2) «спочинок» чи мир; (3) беззаперечна перемога над ворогами; (4) Боже слово та обітниця. Ці та інші девтерономічні теми будуть знову повторюватися в наступній частині.

22-24 – Обережно! Ви можете втратити землю

У цих останніх трьох частинах тема вірности Божому слову звучить з подвійною силою в повчанні – радше, як застереження, ніж як проголошення. Ізраїль може спіткати така сама доля, як і інші нації: руїна і втрата землі.

На початку «Другого прочитання» ми вказали що І. Н. 1 та 22-24 складають богословський каркас усієї книги. Порівнюючи гл. 24 з гл. 1, спостерігаємо, що в першій главі Господь закликає і запрошує лідера Ісуса Навина залишатись вірним у союзі з Богом. У заключній главі Господь та Ісус Навин закликають народ залишатися вірними Господеві. Отже, книга починається та закінчується центральними богословськими темами: вірність Богу та Божому слову (Книга Закону), земля, лідерство, концепція сукупности (народу).

У першій главі небезпека невірности, здається, випливає з втрати сміливости та довіри Господу і Божому слову. У гл. 22 небезпека полягає в спокусі спорудити святилища, які конкурують з єдиним святилищем, обраним Господом. У гл. 23 причиною цієї небезпеки, найбільш ймовірно, є змішані шлюби, а в гл. 24 небезпека виникає через те, що люди починають служити іншим богам.

22:1-8 – Вірні та непохитні брати

Цей фрагмент описує той момент, коли Ісус Навин дозволяє синам Рувима, Ґада та половині коліна Манасії (зайорданським колінам) повернутися на їхню територію на схід від Йордану. У цьому фрагменті дуже доречно підсумовано ключові богословські принципи Второзаконня, які повсякчас повторюються в Книзі Ісуса Навина, а тепер реалізуються в житті колін Ізраїлю:

  1. Послух наказу лідерів Мойсея та Ісуса Навина (22:2; пор. Чис. 32:20-32; І. Н. 1:12-15).
  2. Виконання наказів Господа (22:3; пор. Втор. 11:1; І. Н. 1:7).
  3. Спокій для західних колін (22,4; пор. Втор. 3:20; 12:9-10; 25:19; І. Н. 1:13. 15; 23:1).
  4. Подарунок Бога землі наділу (22:4; пор. Втор. 1:36. 39; 6:10; І. Н. 1:6, 13).
  5. Закон Мойсея (22:5; пор. Втор. 4:44; 31:9; І. Н. 1:7-8; 8:32-34).
  6. Мойсей «раб Господній» (22:4-5; пор. Втор. 34:5; І. Н. 1:1. 13; 8:31).
  7. Божа любов (22:5; Втор. 6:5; 10:12; І. Н. 23:11).
  8. Служити Богу усім своїм серцем (22:5; пор. Втор. 6:13; 10:12; І. Н. 24:14).
  9. Достаток на Обіцяній Землі (22:8; пор. Втор. 7:13; 8:17; 28:4-14; І. Н. 8:2,27).

Цим підсумком Книга Ісуса Навина стверджує, що зайорданські племена об’єднані не лише через почуття солідарности, вони також об’єднуються у своїй відданості Господеві. Якщо вони перебуватимуть у гармонійних стосунках із Господом, навіть їхнє відокремлення в географічному сенсі не означатиме розриву цього об’єднання. Проте кризова ситуація, представлена в наступних віршах, вже має зерно рішення в І. Н. 22:1-8.

22:9-34 – Жертовник за Йорданом: відступництво чи свідоцтво?

Віросповідання, що об’єднує усі коліна, як ми це спостерігаємо у двох попередніх частинах, зараз доходить до кризової ситуації. Зайорданські коліна побудували величезний вівтар на територіальному кордоні з іншими колінами. Західні коліна готуються розбити своїх братів (вв. 9-14). Як іронічно! Замість того, щоб отримати розуміння, ті хто бились плечем до плеча заради західних колін, тепер засуджені.

У віршах 15-20 ми бачимо, що народ налаштований зовсім не миролюбиво і не прагне вирішити спірне питання мирним шляхом. Пінхас та його товариші погрожують та осуджують, вживаючи егоїстичні, занадто нахабні і зухвалі слова. Гріх, в якому звинувачуються зайорданські коліна, подібний до гріха Ахана. Те ж саме слово невірність [порушення віри] (mа’аl) повторюється в обох фрагментах. Отже, ми маємо подвійну проблему, яка супроводжує Ізраїль протягом усієї історії Старого Заповіту: невірність та розділення.

Пояснення ситуації, в якій перебували коліна Рувима та Ґада та половина коліна Манасїї, є чітким та дієвим. Це ще раз демонструє, що основні положення з девтерономічного кредо (І. Н. 22:1-8) були частиною їхнього повсякденного життя. Вони не були віровідступниками; вони бажали бути відданими Господу з чітким баченням майбутнього та прагненням зберігати національну гармонію. Їхнє занепокоєння долею майбутніх поколінь – це типове явище для Книги Второзаконня Втор. 6:20-25; пор. І. Н. 4:6-7, 21-24), що є характерною рисою цих зайорданських колін. Вони прагнули, щоб їхні діти залишалися вірними Господу і були об’єднані як брати і сестри, незважаючи на географічне розділення.

І. Н. 22:30-34 пропонує можливість для мирного вирішення проблеми. Божий народ може жити в гармонії та вірності: мрія Второзаконня стала реальністю для Божого народу під проводом Ісуса Навина. Однак зазначимо, що Ісус Навин – це головний герой, який лише заочно присутній у наративній частині в гл. 22 (вв. 4-34). Отже, викладене вище може слугувати звітом, що змальовує ситуацію життя спільноти в часи після вигнання. Під керівництвом священика ця спільнота прагне ритуальної єдности за будь-яку ціну. Варто прочитати І. Н. 22:9-34 у світлі Второзаконня 12, а також звернути увагу на 1 Цар. 12.

23:1-16 – Стислий переказ історії Ізраїлю

Найбільш непересічні моменти історії Ізраїлю аж до періоду вигнання тут пояснено з богословського погляду. І. Н. 23 – це богословський підсумок Второзаконня, що тематично і структурно перегукується з богословськими принципами союзу. Ці богословські принципи наголошують на прочитанні історії Ізраїлю у світлі перших двох заповідей Декалогу. Іншими словами, І. Н. 23 – це заклик до абсолютної відданости Господеві. Поряд із центральними темами, Книга Ісуса Навина презентує також і інші головні девтерономічні теми, наприклад, концепт сукупности (єдности) – ми зустрічаємо слово «усі» дванадцять разів – та ідею благополуччя у зв’язку з отриманням землі. Абсолютна відданість Богові ґрунтується на засадах Книги Вихід і на досвіді блукання в пустелі та здобуття Обіцяної Землі. Як нація поневолених та пригноблених людей за своїм соціяльним та політичним становищем, Ізраїль є слабким у політичному та військовому сенсі. Лише надія на Господа приводить до перемог, про які йдеться в І. Н. 2-12. Ця теза також з’являється в гл. 23 (вв. 3, 4, 5, 9, 13). Майбутнє Ізраїлю залежить від Господа. Якщо Ізраїль не дотримуватиметься умов союзу, особливо перших двох заповідей, його народ спіткає така ж сама доля, як і усі інші народи: загибель та втрата землі (вв. 13:15-16).

Вірш 3 підсумовує зміст гл. 2-12, а вірш 4 – зміст гл. 15-19. Разом з тим, в. 6 перекликається з І. Н. 1:8; 8:31; 24:26. Вірш 14 підсумовує усе те, що сказано в 22:43-45. Своєю чергою, вв. 12-13 передбачають досвід народу, описаний у Книзі Суддів, а вв. 15-16, так само, як і Втор. 27-28, змальовують картину Вавилонського полону.

У цій главі, так само як і впродовж майже усієї Книги Ісуса Навина, ми читаємо, що завдяки своїй відданості та покорі Господеві та Божому слову ізраїльтяни досягають успіху, проте завжди є небезпека того, що вони можуть відвернутися від Господа; і це послання можна простежити, читаючи також гл. 22 та 24, де цю тему розкрито дещо з іншого боку.

Внаслідок такого ставлення станеться те, що описано в книзі Суддів та в останній частині Книги Царів: народ, який не завоював усю землю; народ, який було знищено та вигнано із землі. Це прекрасна ілюстрація спільноти у вигнанні. Гл. 23 нагадує слухачам, що ця нова історія могла би бути написана по-іншому – так, як і в І. Н. 1-6; 8-21, якщо народ залишатиметься відданим Господеві та буде цілковито покладатися на Бога.

І. Н. 23 має схожі риси з іншими дискурсами, які Девтерономіст уклав в уста головних героїв Мойсея, Самуїла та Давида.

Попередній запис

18:1-21:42 – Розподіл землі між рештою колін

18-19 – Розподіл землі між сімома колінами, що зосталися На різних етапах Ізраїлю в історії завоювання землі змінювалися релігійні центри. ... Читати далі

Наступний запис

24:1-33 – Останні настанови, смерть Ісуса Навина

24:1-28 – Вибери в цей день, кому ти служитимеш! Підсумок глави 23 наводить на думку, що ми очікували позитивніший та ... Читати далі