18:1-21:42 – Розподіл землі між рештою колін

18-19 – Розподіл землі між сімома колінами, що зосталися

На різних етапах Ізраїлю в історії завоювання землі змінювалися релігійні центри. За часів підкорення землі, про яке йдеться в гл. 4 та 5, центром був Ґілґал. Саме тут відзначають головні урочисті події, зокрема, обрізання чоловіків того покоління, що виросло в пустелі, святкування Пасхи та згадування переходу через Йордан. Центральним епізодом гл. 18 та 19 є оповідь про місто Шіло, де Ісус Навин наставляє народ і розмірює землю. Шіло – важливе місце ще й тому, що саме тут уперше поставили намет зборів на Обіцяній Землі. Третім важливим місцем є Сихем, де було відсвятковано відновлення союзу (8:30-35) і де цю подію святкуватимуть у майбутньому (І. Н. 24). Отже, Книга Ісуса Навина показує, що з дуже раннього періоду Ізраїль пов’язаний з трьома найважливішими релігійними центрами домонархічного періоду.

І. Н. 18:1-10 слугує вступом до усієї частини, розташовуючи її в богословській перспективі. Господь робить реальністю здобуття та підкорення землі (в. 3), але і люди мають виконати свою частину, демонструючи хоробрість та непохитність, будучи покірними та відданими Господеві (в. 3).

Мало того, завдання для народу окреслене в конкретних діях: призначені люди будуть змушені створити повний перелік незакріплених міст та сіл на певній території.

Нашу увагу привертає те, з якою наполегливістю згадуються усі коліна Ізраїлю, навіть якщо вже раніше йшлося про особливості розподілу землі між левитами, Рувимом, Ґадом, половиною коліна Манасії. Юди, Єфрема та другою половиною коліна Манасії. Усе це відбувається завдяки прагненню автора підтримати єдність та непорушність народу союзу. Пам’ятайте, що гл. 18 має справу зі зміною релігійного центру, а отже – з іншою історичною реальністю. Тут автор не лише повторює назви усіх дванадцяти колін, але й ще раз нагадує нам про лідерство паралельних постатей – Мойсея та Ісуса Навина: як Мойсей наділяв землю (в.7), так само буде наділяти землю Ісус Навин (в. 10). Але Ісус Навин буде розмірювати землю через «кидання жеребка» (вв. 6, 8, 10).

І. Н. 18:11-28 говорить про розмірювання землі для коліна Веніямина, котрому призначається ціла низка міст. Порівняно з іншими колінами, Юда, так само як і коліно Веніямина, посідає привілейоване місце. І. Н 19:1-9 розглядає спадщину Симеона. Текст відображає період, коли коліно Симеона вже асимілювалося з коліном Юди. І. Н. 19:10-51 розглядає розподіл земель, що належали колінам, які осіли на території Галілеї, а саме: Завулону, Іссахару, Асиру, Нефталиму й Дану. Ця частина завершується згадкою про те, що обидва – і Ісус Навин, і Елеазар – отримали кожен відповідно свій спадок. Останній вірш цієї довгої частини (гл. 18-19) повторює декілька елементів першого вірша, таким чином, завершуючи цю секцію і структурно обрамлюючи її. Якщо в І. Н. 18:1 ми читаємо: «Перед ними був здобутий Край», то в І. Н. 19:51 читаємо, що «покінчили вони ділити Край».

20-21 – Міста притулку та міста левитів

Тема міст притулку розвивається впродовж усієї гл. 20 та в 21:13; 21:27,32 та 38 (пор. Чис. 35:6-15 та Втор. 4:41-44; 19:1-4). Тут йдеться про виконання наказу, який Бог дав Мойсеєві в книзі Второзаконня. Після розповіді про розподіл землі Книга Ісуса Навина ще раз повертається до духу справедливости та гуманізму Книги Второзаконня. Міста притулку доповнені містами левитів. Ця тема нагадує нам про основний аспект любови в біблійному сенсі, а саме – любови до ворогів, прощення людей, які так чи інакше зустрінуться зі смертю. Міста притулку пропонують прихисток людям, навіть приходькам, тим, котрі не знайдуть собі прихистку в іншому місці (20:9). Тут ми знаходимо завуальоване послання Ісуса Христа про любов до ворогів (Мт. 5:38-48; 6:9-15). Послання Девтерономіста про прощення має певні нюанси. Ми все ще не бачимо тут радикальних слів Ісуса Христа, Який пропонує місце для любови навіть для навмисних ворогів: «Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!…» (Лк. 23:34).

Вважають, що goёl haddam («кровомесник») – це людина-месник, що є близьким родичем померлого (загиблого), після якого залишилася вдова або він втратив землю. Проте деякі дослідження стверджують, що закон про помсту не обумовлений тим, що родич убитого має мстити за життя померлого чоловіка. Вислів «кровомесник» застосовували до особи, призначеної ватажками міста для переслідування та вбивства зумисного вбивці.

І. Н. 21 говорить про міста, віддані родами левитів. Коліно Леві, створене родами священиків, не повинно було отримати чітко розмежовану територію, подібно до того, як це отримали інші коліна. У дусі Второзаконня Книга Ісуса Навина наполягає на тому, що спадок левитів – Господь. Але ця глава все ж показує, як левити отримали міста та землеволодіння по всій території Ізраїлю. Існує практичне пояснення для цього. У такий спосіб усі громадяни Ізраїлю будуть мати доступ до священицьких служб. Це, безперечно, чудово забезпечувало духовні потреби ізраїльтян протягом усього періоду вигнання, коли Єрусалим як центр богослуження був зруйнований. Маючи доступ до священицьких служб, ізраїльтяни також будуть мати можливість послужити слабшим: сиротам, вдовам та приходькам. Бог особливо опікується такими людьми. Цікаво зазначити, що у в. 8 саме звичайні ізраїльтяни, а не їхні ватажки є тими, хто дає милостиню.

Наказ Бога Мойсею (21:2), що вже є виконаним, знаходимо в Чис. 35:1-8.

Попередній запис

14:1-17:18 – Розподіл землі між колінами Юди, Єфрема та Манасії

14:1-21:42 – Розподіл землі на захід від Йордану Вступом до цієї частини є гл. 14:1-5. Тут знову є згадка про ... Читати далі

Наступний запис

21:43-23:16 – Богословський підсумок

21:43-45 – Усі обітниці, які дав Господь, здійснились Ці вірші завершують важливу секцію, яка бере початок у гл. 13. Слово ... Читати далі