6:1-27 – Підкорення, велике богослуження

Цей фрагмент – важливий урок для розуміння того, що перемога над Єрихоном через богослужбові дії цілком відповідає божественному методу виконання Божого плану такими засобами, що спантеличують та дивують нас. Змальовуючи Рахав як зразок для наслідування (І. Н. 2), підкорення Єрихона, а також об’єднання (євреїв) з ґів’онітами (І. Н. 9), автор знайомить читача з Божими ситуаціями «абсурду», що виникають тоді, коли ослиця пророкує (Чис. 22:27-34), а самарянська жінка – богословом та місіонером (Ів. 4), дитина і нащадок Авраама, народжена від корумпованого крадія Закхея (Лк. 19:1-10), а діти і знедолені мають переваги, бо стають спадкоємцями Царства Божого (Мр. 10:14; Лк. 6:20). Якщо з самого початку розповіді Господь промовляє: «Ось, Я дав у твою руку Єрихон та царя його, сильних вояків» (в. 2), то народ та його правитель мають підкорятися Господеві та виконувати Його стратегічний план.

Як виглядав Єрихон? Згідно з 6:1 Єрихон «замкнувся, і був замкнений». Це означає, що Єрихон був одним із міст-держав Ханаану, за стінами якого проживали царська сім’я, багаті землевласники та можновладці, що належали до касти священиків та воїнів. Неімущі жили на мурах або в передмісті. Отже, напад ізраїльтян був спланованим проти чітко визначеної соціяльної групи, яка протиставляла себе доктрині Виходу та союзу з Господом.

Ми читаємо опис, де змальована літургійна атмосфера, в якій акустичний аспект відіграє найважливішу роль: «сурми з баранячого рогу», «знак трубний», «вигуки», «почули» – це слова, що постійно повторюються в цій главі. Число «сім» часто з’являється для позначення кількости священиків, сурм (труб), днів, обходів навколо міста. Це число також наголошує релігійний та літургійний аспекти такої події. У тій піднесеній атмосфері Господь – постать першого плану: як суб’єкт першого прямого дискурсу, Господь обіцяє віддати Єрихон у руки (вв. 2 та 16) і віддає наказ «увійти кожен перед себе» (в. 5); військові трофеї належать Господу (вв. 17, 19, 24), який дотримує обіцянки бути з Ісусом Навином і зробити його видатною людиною (в. 27; пор. 1:5,9; гл. 3-7). Акустичний аспект такої «слави» є також досить важливим.

Так само як у гл. І. Н. 1, тут ми також бачимо субординацію виконавчої влади: Господь віддає накази, а Ісус Навин виконує; Ісус Навин віддає накази і люди підкоряються його наказам. Вірші 5 та 20 показують, як за конкретним наказом відбувається його чітке виконання: «народ увійде кожен перед себе»…, «а народ увійшов до міста, кожен перед себе».

Нарешті, обіцянка, яку отримала Рахав (2:12-20), виконана в цій главі. Як тільки Рахав виконала свою обіцянку, Ісус Навин та його народ виконують свою обіцянку врятувати її разом із її сім’єю (пор. прохання Рахав про добрість, hesed, 2:12,14). У всьому Єрихоні ні цар, ні ті, хто символізують владу і багатство не мають порятунку від смерти, лише блудниця отримує спасення. Ця ситуація ще раз демонструє місіонерську захисну роль Біблії; чужинка і блудниця стає locus Божого спасення.

Попередній запис

3:1-5:15 – Літургійні ігри, а не військові ігри

Цим трьом главам оповіді притаманні мотиви, пов’язані з богослужбовими практиками. Слово «священики» та вислів «ковчег заповіту» використовуються знову і знову ... Читати далі

Наступний запис

7:1-8:35 – Завоювання Аї

7:1-8:29 – Завоювання Аї, підтвердження послуху та вірності Ця секція складається з шести фрагментів (7:1-5; 7:6-9; 7:10-15; 7:16-26; 8:1-9; 8:10-29). ... Читати далі