Рамки Книги

Отже, почнемо. Які думки викликає у вас слово Ісус, коли ви чуєте чи бачите це ім’я? Звісно, я маю на увазі Книгу Ісуса Навина та її головного героя. Для переважної більшости ім’я Ісус асоціюється з назвою міста Єрихон та його зруйнованими стінами. У багатьох випадках такий асоціятивний зв’язок виникає тому, що це оповідання про те, як були зруйновані єрихонські стіни, дуже популярне в церковних гимнах, у катехизі чи в християнських повчаннях. Для однієї групи людей Книга Ісуса Навина – це те місце у Святому Письмі, де можна знайти опис надзвичайного астрономічного явища – найдовшого дня в історії планети Земля. А для інших, котрі все ще, можливо, складають меншість, Книга Ісуса Навина є обов’язковою темою для ознайомлення на зустрічах з молоддю. В останньому випадку Ісус служить взірцем для молодих християн: він – юнак, який вкладає усю свою віру в Бога, який охоче вчить Слово Боже і втілює його в життя. Однак Книга Ісуса Навина містить набагато більше, ніж усе це разом узяте. Певен, що ви пригадуєте ті фрагменти, де мовиться про стятотатство Ахана чи перехід через гічку Йордан. Ви також, мабуть, пригадуєте ім’я Рахав, блудниці, котра заховала вивідувачів. Якщо ви знайомі хоча б з кількома чи з усіма цими віршами, то ми розпочнемо, стоячи вже на твердому ґрунті. Принаймні для вас Ісус не є «великим незнайомцем». Проте, коли знаєш окремі тематичні частини, не прочитавши усієї книги, почуваєшся так, ніби споглядаєш окремі елементи мозаїки-пазла. Дуже важливо мати в голові цілісну картину. І ось, коли ми говоримо про складання мозаїки, мені здається, варто показати, наскільки схожі процес читання Книги Ісуса Навина та процес складання мозаїки-пазла. У моїй сім’ї, як тільки ми беремося скласти мозаїку-пазл, то завжди починаємо з упорядкування елементів обрамлення. Лише тоді, коли заповнені усі чотири кути, ми продовжуємо укладати елементи середини картинки. Для того, щоб читання Книги Ісуса Навина відбувалося в логічній послідовності і з користю для вас, буде доречним відтворити щось на кшталт складання пазла. А саме – варто розпочати читання з оформлення рамки. Тому я і запрошую вас приступити до читання книги, насамперед, із глав 1 та 23-24. Ці глави допоможуть вам розташувати інші частини книги у відповідній перспективі. Окрім читання цих глав було б також корисно присвятити певний час читанню гл. 21:43-45 і тримати ці рядки віршів у голові впродовж читання усієї книги, розмірковуючи над наступним коротким описом.

Книга як цілість

Насамперед Книга Ісуса Навина – це презентація богословської концепції, на основі якої ми можемо зрозуміти головне послання книги. Богословське обрамлення, як уже було сказано, закладене в гл. 1 та 22-24. Ці глави, разом з деякими фрагментами, вплетеними в канву книги, (наприклад гл. 12; 21:43-22:6; 23), презентують богословську точку зору Девтерономіста. Девтерономіст – це біблійний редактор, відповідальний за укладання та написання історії Ізраїлю, як це викладено в книгах Второзаконня, Ісуса Навина, Суддів, 1 та 2 Самуїла, 1 та 2 Царів.

Дві найбільш важливі та розгорнуті секції книги – гл. 2-12 та 13-21 – зосереджені навколо цієї богословської концепції. Перша секція зосереджена на темі боротьби за землю, а друга секція – на темі розподілу землі на частки. Перша секція структурована таким чином: гл. 2-8, завоювання декількох міст; гл. 10 та 11, військова кампанія у двох важливих регіонах Ханаану, на південній та північній територіях. Перелік царів (гл. 12), яких підкорили два важливі правителі Ізраїлю: Мойсей (12:1-6) та Ісус Навин (12:7-24). Друга секція (гл. 13-21) має таку структуру: 13:1-7, вступна частина; 13:8-33, розподіл земель на схід від Йордану (а: гл. 14,15, наділ Юди; б: гл. 16-17, наділ коліна Йосипа; в: гл. 18-19, наділ для решти колін; г: гл. 20-21, міста притулку і міста для коліна левитів).

Ця книга – розмаїта добірка нарисів культового та етіологічного характеру, з переліком міст та описом меж територій, що належать певним племенам. Вона містить деякі перекази-саги, а також – низку проповідницьких або паренетичних уривків, притаманних девтерономістчному автору. Також ми знаходимо принаймні один поетичний фрагмент та кілька легенд.

Загалом Книга Ісуса Навина демонструє справжню напругу між тим, що хоче Бог – план, який підтримує девтерономістичний автор – та успіхами та падіннями народу союзу (від єврейського berit, що означає «союз»). Ось ключ до розуміння суперечливих закликів книги. У центрі Божого плану та в усьому, що «здобув» народ, ми знаходимо ключовий елемент богословського вчення Ісуса: вірність слову Божому та союзу з Богом. Протиріччя між покорою та непокорою Богу, де обидва процеси відбуваються в рамках тотального завоювання землі та її розподілу, відповідають цьому богословському принципу, мета якого полягає не в історичній пам’яті perse, а радше – в умовлянні, пораді, повчанні реальних читачів книги, що закликає до покори Господеві в новій історичній ситуації, зокрема в контексті реформи Ісуса Навина або спільноти у вигнанні. Також ми можемо говорити про протиріччя між Божою справедливістю та Божим милосердям. Це протиріччя можна краще усвідомити, коли розглядаємо його на тлі теми привілейованого місця, на яке бідні, маргіналізовані та пригноблені заслуговують в очах Бога. Ситуації, де йдеться про включення Рахав до Божого народу та відторгнення Ахана, демонструють не лише приклади покори і непокори Божому слову, але також і спосіб, в який діє Божа благодать. Господь показує Свою милість, роблячи слабкого, маргіналізованого чужинця причетним до Божого народу, водночас відкидаючи тих, котрі мають і хочуть мати ще більше, просто через бажання власного збагачення.

Зв’язок між прямим дискурсом (словами, що промовляє Господь та Ісус Навин) та непрямим дискурсом (наративом, що передає мову героїв у контексті) є однією з найбільш важливих підказок, які допоможуть нам розкрити богословську природу книги: Господь та речник Господа, Ісус Навин, передають вимоги Закону. У нарисах йдеться про людей, які дотримувалися або не дотримувалися цих вимог.

У загальних рисах книга показує, що усі три головні герої книги – Ягве, Ісус Навин та народ – діяли відповідно до умов, визначених у Книзі Закону Мойсея, та вимог, які Бог продиктував через Мойсея. Найсильніший голос, який ми чуємо в Книзі Ісуса Навина, – це той, який закликає до дотримання фундаментальних богословських принципів Второзаконня: один Бог, один Закон, один народ та одна земля. Отже, так само, як у Книзі Второзаконня, концепт єдности є важливим у цій книзі. На початку та в кінці книги Господь, Ісус та народ об’єднуються для того, щоб відкрито проголосити, що вони підтримують цю спільну ідею єдности.

З огляду на викладене вище, маємо розглянути такі ключові богословські теми в Книзі Ісуса Навина: послух слову Божому, дарування землі та лідерство. Усі вони тісно пов’язані єднальним принципом союзу: Господь виконує Божі обітниці, тому що народ виконує свою частину зобов’язань у цьому союзі. Для того, щоб люди виконали свою частину зобов’язань, їм потрібен правитель, котрий живе згідно з волею Бога і заслуговує на те, щоб йому корилися і вбачали в ньому взірець для наслідування. Мойсей відповідав таким критеріям, а постать Ісуса Навина як лідера нації вважають точною копією лідера нації Мойсея. Якщо народ та їхній лідер працюють як одне ціле, Бог виконує обітницю дати землю обраному Богом народу. Так само, як і в Книзі Второзаконня, у Книзі Ісуса Навина земля – життєво важлива тема. Дехто навіть вважає тему землі справжнім головним героєм книги. Господь пообіцяв землю предкам цього народу, дав її цьому народу і відвойовував її для нього. Народ повинен здобути цю землю в боротьбі, зайняти її та жити на ній навіки, але як довго залишатимуться вони на цій землі, залежатиме тепер від їхньої покори та відданости слову Божому: Закону союзу.

Тему землі, що звучить у Книзі Ісуса Навина та Книзі Второзаконня, розглянуто як дарунок від Бога, а не як товар чи джерело збагачення. Юдеї лише розпоряджаються землею, вона не є їхньою власністю. Земля складає невіддільну частину єврейського буття. Для автора девторономіста володіння землею тісно пов’язане з виконанням умов союзу. Коли Ізраїль порушив умови союзу, він втратив землю. Однак, у Книзі Ісуса Навина та в Книзі Второзаконня тема землі поєднана із темою Божої благодаті. Люди, котрі отримують землю як дарунок, змальовані в образах таких беззахисних чужинців, як Рахав та ґів’оніти, тобто, це особи, що не володіють ніяким майном. У Книзі Ісуса Навина люди, які отримують землю від Бога, не є ні могутніми царями, ані магнатами. Ось важливе спостереження, яке ми можемо зробити, читаючи гл. 13: землю розподіляють за сімейним принципом, а не за принципом платоспроможности чи згідно із соціяльним, військовим, політичним статусом. Усі члени народу союзу мають можливість отримати наділ землі в спадок як сімейну власність.

Попередній запис

Історичний твір як богословське послання

Автори, які на вигнанні надали остаточної форми девтерономістичній історії, могли оглядатися на час, коли Ізраїль здобув державність, функціонував як держава ... Читати далі

Наступний запис

Оригінальні історичні контексти

Незважаючи на те, що Книга Ісуса Навина звертається до спільноти, яка готова вперше взяти у володіння Обіцяну Землю, перші читачі ... Читати далі