Розділи 22-25 – Суспільне життя народу (закінчення)

22:1-23:25 – Чистота життя і закон про власність

Закони, викладені у 22:1-23:16, упорядковано хіазматично (інверсійно):

  • А Заблукалу тварину буде повернуто її господареві (22:1-4)
  • Б Закон забороняє змішувати деякі речі з іншими (22:5)
  • В Закон захищає життя (22:6-8)
  • Б’ Закон забороняє змішувати деякі речі з іншими (22:9-11)
  • Г «Поробиш собі кутаси на чотирьох краях свого покриття, що ним покриваєшся» (22:12)
  • Ґ Закон захищає «дівоцтво» в Ізраїлі (22:13-29)
  • Г’ Заборона відкривати край поли в батьковому плащі (23:1)
  • Б” Закон проти входження певних осіб до зібрання та про чистоту військового табору Господа (23:2-9; 23:10-15)
  • А’ Рабів, котрі втекли від своїх господарів, не буде віддано тим назад (23:16-17)

В інверсійній побудові цих законів заповідь повертати заблукалу тварину її господареві (22:1-4) та заборона повертати раба його володареві (23:16-17) відповідають одна одній (А-А’). Особливо наголошено останнє. Неутримання від допомоги ближньому, котрий утрачає своє майно (21:1-3) або чия тварина падає на дорозі (в. 4), є чимось очевидним (пор. Вих. 23:4-5), але цей закон, навпаки, підкреслює, що рабів, котрі повтікали від своїх володарів, не буде повернуто назад (23:16-17). Второзаконня відкидає спосіб поводження з рабами як зі заблукалими тваринами.

Зв’язок між 22:5,9-11 і 23:2-9 (Б-Б’-Б”) можна порівняти зі зв’язком між 22:1-4 та 23:16-17 (А-А’). Не змішувати одну незмінну річ із іншою (22:5,9,10,11) належить до загального знання (див. Лев. 19:19). За аналогією з цим загальним знанням, примішування певних осіб до Господнього зібрання також заборонено (23:2-9). Виключеними зі зібрання є ті, чиї ятра розчавлено або чиї пеніси відрізано (в. 2). Це стосується не інвалідности, спричиненої хворобою чи нещасливим випадком, а релігійних практик. Народжений від незаконного союзу («байстрюк») є виключеним зі зібрання аж до десятого покоління (в. 3), бо його народжено внаслідок культової проституції (див. вв. 18-19). Виключеними також є аммонії та моавитяни, пов’язані з іменем Валаама, аж до десятого покоління (вв. 4-7; див. Чис. 22-24). Валаам є застереженням для зібраних, аби не стати проклятими, а залишитися коханими дітьми Господа (див. 2Пет. 2:14-16). Діти третього покоління, народжені від єгиптян і ідумеянин (див. 2:3-6), можуть увійти до громади Господньої (вв. 8-9). Важливою для формування цього зібрання є симпатія: Ізраїль також був колись тимчасовим мешканцем в Єгипті (пор. Вих. 22:21; 23:9) і в Едомі (2:1).

«Збори Господні» пов’язано з військовим табором, тож закон про чистоту табору (23:10-15) розміщено відразу за законом про чистоту зібрання. Ізраїль остерігатиметься будь-якої непристойности (в. 10), адже ці війни є війнами Господа, а цей табір – табором Господа (в. 15; див. гл. 20).

Закон не змішувати різні речі (22:5,9-11), з іншого боку, обертається навколо закону про захист життя (22:6-8). Закон, викладений у вв. 6-7, захищатиме довкілля (див. 20:19-20). Ізраїльтяни робили покрівлі своїх будинків пласкими, щоби відпочивати там вечорами. Тож на покрівлі буде зроблено парапет, аби часом не пролити невинної крови через чиєсь падіння (в. 8; пор. Вих. 21:33-34).

На чотирьох кінцях (на полах) плаща буде зроблено китиці (22:12), аби відтягувати поділ донизу так, щоби не оголювати тіла (пор. Чис. 15:38-39). Цей закон є паралельним до викладеного у 23:1 (Г-Г’). Особливо наголошено останнє. «Ніхто… не відкриє подолка одежі батька свого». Одруження з батьковою жінкою навіть в Ізраїлі не було надзвичайно рідкісним явищем (Ам. 2:7), але тут його заборонено.

У центральній точці інверсійної структури 22:1-23:15 міститься закон, який захищає «дівоцтво в Ізраїлі» (22:13-29, Ґ). Цей закон, власне, відповідає забороні перелюбу в Декалозі (5:18). Заборона злягатися з жінкою іншого чоловіка посідає тут, одначе, лише другу позицію (в. 22). Цей закон насамперед намагається захистити «дівоцтво в Ізраїлі» (вв. 13-21). Випадок, описаний у вв. 13-17, є процедурою не наведення доказів дівоцтва жінки, а захисту чести ізраїльтянки від «наклепу» (в. 14). Тема «дівоцтва» з’являється у вв. 19, 23 та 28. Доказом дівоцтва (вв. 14, 15, 17, 20) є тканина, використана як простирадло в шлюбну ніч. Обох: і чоловіка, й жінку, котрі порушили чистоту шлюбу, – буде скарано на смерть. «І вигубиш зло з-посеред себе / з Ізраїля» (вв. 21, 22, 24), – та жінки не буде покарано, якщо там поблизу не було нікого, щоб урятувати її (вв. 25-27). Якщо чоловік ляже з жінкою, котра не є зарученою, він одружиться з нею, віддавши п’ятдесят шеклів її батькові (вв. 28-29). Це означає не «викуп за наречену» (пор. Вих. 22:16 і Лев. 27:4, де про «тридцять шеклів»), а штраф. Щодо 23:1-17 див. коментарі до 22:1-12.

Сакральну проституцію (див. 1Цар. 14:24; 15:12; 22:47; 2Цар. 23:7) суворо заборонено (Втор. 23:18-19). Термін «пес» тут означає храмового слугу-розпусника.

Кожен відповідає за свої обітниці перед Господом (вв. 22-24), та нікого не може присилувати виконувати обітницю інша особа (в. 24; див. 15:16-17 і 23:16-17).

Правити відсоток за позику членові громади заборонено (вв. 20-21). Це – випадок із пожаданням дому ближнього свого (див. коментар до десятої заповіди). Кожен має право брати виноград у винограднику ближнього свого чи зерно на полі ближнього свого для особистого вжитку (вв. 25-26; див. 24:19-21). Цим установлено виняток для десятої заповіди. Ці норми закону у вв. 16-17,20-26 захищають права соціяльно незахищених.

24:1-25:19 – Неправдиве свідчення та пожадання

Глави 24-25 описують ситуації, в яких часто проявляється пожадання, та 24:7 обговорює тему викрадення, а 25:1-3 стосується неправдивого свідчення. Втор. 24:8-9,16,17 і 25:13-16 може забороняти пожадання, але також стосується і неправдивого свідчення.

Чоловік, котрий розлучається зі своєю жінкою, не прийме її знову після того, як її другий чоловік розлучився з нею чи помер (24:1-4). І якби потому вона чи її сини захотіли принести спадщину від її другого чоловіка першому, то цього першого чоловіка було би потрактовано як такого, що зазіхає на дім свого ближнього. Люди, проте, трактували цей закон як такий, що дозволяє розлучення (з ініціятиви чоловіка). Та Ісус критикував таку інтерпретацію (Мт. 19:3-9).

Нещодавно одруженого чоловіка на один рік буде звільнено від будь-якої громадської служби (24:5). Пожадання сусідської жінки під час відсутности її чоловіка не було надзвичайно рідкісним явищем, особливо у воєнний час. Нещодавно одружена пара є легкою здобиччю для домагальників.

Саме жорно чи сам верхній жорновий камінь не мають великої цінности, і їх можна було би взяти як заставу за невеличку позику, та для боржника тягар такої застави може бути надто важким, бо жорна – це предмет першої необхідности для життя (24:6).

Викрадення людей є найбільш екстремальною формою крадіжки. Людолова буде скарано смертю (24:7; див. Вих. 21:16).

При раптовому початку серйозної (заразної) хвороби шкіри питання діягнозу та ізоляції пацієнта буде вирішено з великою дбайливістю, так щоби не зазіхнути на його чи її людські права (24:8). Що тут важливо, то це справедливість і виправданість вироку (див. восьму заповідь – 5:20), за який відповідальні священики-левити (див. Лев. 13-14). Що зробив Господь із Маріям дорогою з Єгипту (в. 9), то це наказав, аби її не впускали до табору протягом семи днів (Чис. 12:14-15). Будинок, чийого хазяїна зі згаданої причини тимчасово не впускають до міста, слід охороняти від жадоби зловмисників, і відтак вирок про ізоляцію господаря буде виконано з великою дбайливістю.

Співчуття також є вирішальним чинником у виборі застави за позику (24:10-11; пор. Вих. 22:25а; щодо Втор. 24:12-13 див. Вих. 22:26-27). Затримати виплату заробітку вбогим і нужденним поденникам – це те саме, що пожадати їхні доми (24:14-15; див. Лев. 19:13). Вони мали би право кликати до Господа супроти такого роботодавця (див. Вих. 22:23,27).

Закон, який захищає права соціяльно незахищених (24:1-15,17-22), із посиланням на Книгу Вихід (вв. 9,18,22), обертається навколо принципу персональної відповідальности (в. 16; пор. 5:9-10). Наприклад, якщо пожадач стане причиною того, що менш від нього захищений його ближній через неправдиве свідчення прийме смертну кару, і якщо батька чи сина покараного чоловіка також муситимуть скарати смертю, то все домоволодіння покараного чоловіка втратить господаря і перейде в цілковиту власність пожадача (а цього не повинно статися). Пор. це місце з Єз. 18:20, де вигнанцям заборонено покладати на своїх батьків відповідальність за перебування у вавилонському полоні.

Справедливости, належної чужинцеві чи сироті («для приходня, для сироти»?), не буде порушено, а вдовиної одежини не буде взято в заставу (в. 17). Певну частину врожаю з поля, з дерев чи з виноградника буде залишено для соціяльно незахищених (вв. 19-22). Ці норми встановлюють винятки з десятої заповіди (див. також 23:25-26). Чужинець, котрий постійно мешкає на цій землі, сирота й удова є типовими представниками соціяльно незахищеної верстви (див. Вих. 22:21-22; пор. Втор. 10:18). Благословення Господнє є належним, якщо ми ділимося ним один із одним (див. 15:10).

Вирок і покарання мусять бути справедливими та заслуженими (25:1-3; пор. із кількістю ударів батогом, яких зазнав од євреїв апостол Павло, – 2Кор. 11:24).

Заповідь не зав’язувати рота волові, коли той молотить зерно (25:4), означає, що особі, котра використовує свого вола для молотьби на користь усім сусідам, обов’язково буде виплачено винагороду (пор. 24:14-15; 1Кор. 9:9-10).

Той, чий брат помер, не залишивши спадкоємця, одружиться з удовою свого брата, щоби власність померлого не пропала для сім’ї (25:5-10). Одруження з братовою жінкою не суперечить дев’ятій заповіді. До того ж, закон застерігає проти зумисного ушкодження дітородної функції (вв. 11-12). Одначе нам відоме інше значення («таїнство») шлюбу (Еф. 4:32), згідно з яким шлюб є стосунками між жінкою та чоловіком, які відображають відносини між Христом і Церквою.

Наявність двох різновидів гир чи двох різновидів мірок нищить економічний порядок, спричиняє судові помилки та є – внаслідок цього – огидною Господові, а відтак суворо забороненою (25:13-16). Хто має такі гирі чи мірки, той жадає дому ближнього свого. Випадок із Амаликом – типовий приклад пожадання (25:17-19).

Попередній запис

Розділи 19-21 – Суспільне життя народу

Ізраїльські чиновники (16:18-18:22) є відповідальними за дотримання релігійних принципів (12:1-16:17) у суспільному житті народу. Закони, викладені в 19:1-25:19, розтлумачують, в ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 26-28:68 – Декларація союзу, Благословення та прокляття

26:1-16 – Заключна частина девтерономістичного Закону Частину 26:1-16 пов’язано з першою частиною зводу законів через сплетіння ключових слів (стосовно ключового ... Читати далі