Розділи 6-9:7 – Повчання

6:1-3 – Вступ

Ці повчання адресовано окремим представникам народу Ізраїлю, щоби навчити їх принципів реформи. «А оце заповідь, постанови та закони», яких народ Ізраїлю має дотримуватися в Обіцяній Землі (в. 1); див. також 4:1,5. Слова «Край, що тече молоком та медом», свідчать про милість Бога (в. 3; див. Вих. 3:8,17; 13:5; 33:3; Лев. 20:24; Чис. 13:27; 14:8; 16:13-14 тощо).

6:4-25 – Найважливіша заповідь

Частина з повчаннями починається закликом: «Слухай, Ізраїлю» (в. 4), – і закінчується таким самим закликом (9:1; див. 4:1). «Господь (YHWH) Бог наш – Господь (YHWH) один» можна також перекласти, як «Господь Бог наш, Господь єдиний» чи «Господь наш Бог, Господь, котрий є єдиним», – і це могло б означати, що Господь – єдиний Бог для нас, – але це треба розуміти радше як те, що Господь – це єдине ціле і не ділиться на безліч місцевих чи персональних божеств. Господь скеровує цілого божественного Себе на тебе; з цієї причини «люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю» (в. 5). До цієї «сили» належать, зокрема, багатство та політична влада (див. 2 Цар. 23:25). Щодо любови Бога пор. Втор. 5:10. Ісус сказав, що ця заповідь є в СЗ найважливішою (Мт. 22:34-40; Мр. 12:28-34; Лк. 10:25-37). Ці слова слід тримати в серці, пам’ятати і навчати ними дітей – усюди та за кожної нагоди впродовж цілого життя, – а ще їх слід записати (вв. 6-9). І ціла земля наповниться словами Господа.

Можливість їсти досхочу (в. 11) доводить милість Господа (8:10; 14:29; 26:12), але часто породжує невдячність (8:12; 11:15; 31:20). Тому нас необхідно попереджати, щоби не забували Господа, Який дав нам усе, і не йшли за іншими богами (6:10-14; див. також 8:14), адже Господь – заздрісний Бог (6:15; див. 5:9). Якщо ми зрадимо Господа, нас належить зітерти з поверхні землі. Володіння цією землею ніколи не було нашим абсолютним правом.

У вв. 16-19 уставлено ще одне повчання з історичним змістом: «Не будете спокушати Господа, Бога вашого». Бо він – це Бог, Який випробовує нас (пор. 8:2; Мт. 4:7). Ми повинні лише «робити справедливе та добре в Господніх очах» (в. 18); див. також 12:25,28; 13:19; 21:9. Щодо подій коло Массі, то пор. Вих. 17:1-7 і Чис. 20:1-13.

Второзаконня дало народові Ізраїлю катехизм, із допомогою якого слід навчати дітей значення заповідей, установ і рішень (вв. 20-25; пор. Вих. 11:26-27; 13:8-9,14-16). Мотивацією для дотримання Закону є історія, пов’язана з тим, що богообраний народ перебував в єгипетському рабстві й був із нього звільнений величними та жахливими знаками і дивами Господніми (пор. 5:6; 26:1-11).

7:1-26 – Пересторога перед іноземними впливами

Главу 7 побудовано хіазматично (інверсійно):

  • А Заповідь не допускати жодного впливу на себе тубільців, котрі ще залишилися: вв. 1-6 («ти їх понищиш: конче учиниш їх закляттямі не будеш до них милосердний») (в. 2б).
  • Б Господь – це вірний Бог, Який дотримується Заповіта (в. 9б).
  • В Господь відплачує окремо кожному з тих, хто відкидає Господа (в. 10а).
  • Г Пильнуй заповіді, установи та рішення, «що Я сьогодні наказую виконувати їх» (в. 11).
  • Б’ Господь дотримуватиметься Заповіту (в. 12б).
  • А’ Заповідь не допускати жодного впливу на себе тубільців, котрі ще залишилися: вв. 16-26 («І ти винищиш всі ті народине змилосердиться око твоє над ними») (в. 16а).

Головний принцип тут – дотримання об’явленого людям Закону Божого (в. 11), а не знищення інших народів. Дотримуватися Закону – це те саме, що й не залишатися під упливом тубільців і їхніх богів (вв. 1-6, 16-26). Ізраїль для Господа є народом святим, а саме богообраною високоцінною власністю (в. 6; Вих. 19:5-6).

Сім народів зазначено як мешканців Обіцяної Землі (в. 1; див. І. Н. 3:10; 24:11). Особливості їхнього богослуження, а саме: вівтарі, збудовані у власному стилі тих народів, стовпи з каменю, які свого часу встановлював й ізраїльський народ (Бут. 28:18; 34:14), ашерим (множина від «ашера», дерев’яної палі, яку зазвичай устромлювали в землю біля вівтаря – див. 16:21) – усе це здавалося прийнятним для того, щоби просити Божої милости, але мало бути знищеним (в. 5). Сам другий вірш не наказує дослівно знищувати інші народи, а лише забороняє їм (хеттитам, гіргашіям та ін.) жити в Ізраїлі за власними звичаями (див. Вих. 34:12-15). Господь виганятиме їх геть із цієї землі часто навіть без бойових дій (вв. 20-24; див. Вих. 23:27-31). Отже, народ Ізраїлю не повинен боятися тубільців, навіть якщо вони здаються сильнішими за нього, і має пам’ятати, що Господь зробив із фараоном (вв. 17-19; пор. 1:29-31 і 8:2).

Якщо ми дотримуємося Закону, Господь благословляє нас (вв. 12-15). Про єгипетські кари (в. 15) див. 28:60, Вих. 15:26 і пор. Вих. 23:25; благословення Господа передбачає і визволення Його творіння від рабства тління (див. Рим. 8:18-25). Нас було обрано не через нашу велич, а завдяки вірності Господа союзові.

8:1-20 – Пересторога не забувати Господа

Перша половина цієї глави (вв. 2-10) розповідає історію, подібну до тієї, що є в другій половині (вв. 12-18). Перша частина викладає свою історію, щоби нагадати нам про прихильність Господа в дикій пустелі та примусити нас благословляти Його, тоді як друга своєю історією застерігає нас не ставати зарозумілими і не забувати про Господа. Бо саме Господь керував тією мандрівкою в дикій пустелі протягом сорока років, аби впокорити народ Ізраїлю, випробовуючи його, щоби знати, що в нього в серці, дотримуватиметься він чи ні Божих заповідей (в. 2; пор. в. 16). І саме Господь дав людям манну серед дикої пустелі (в. 3; див. Вих. 16:1-36, Чис. 11:1-9). Що тут важливе, це те, що Господь нагодував увесь народ Ізраїлю небесним хлібом. І так народ Ізраїлю мав подорожувати тією дикою пустелею сорок років, але не маючи при тім скрути (в. 4; див. 2:7). Господь виховував Свій народ, як батько виховує своє чадо (в. 5; див. 1:31). Саме Господь вів тоді цих людей у гарну землю (вв. 7-9, 18). Господь випробовував їх, аби якнайкраще пізнати (в. 2), проте це саме вони дізналися, що не хлібом єдиним живе людина, а кожним словом, яке виходить із уст Господа (в. 3; див. Мт. 4:4).

Сатана спокушав Ісуса перетворити каміння на хлібини (Мт. 4:3). Люди часто йдуть слідом за облудним вождем, котрий дає їм хліб. Наприклад, японський імператор «Тенно» – спадковий найвищий священнослужитель японської богині Сонця – у першій половині XX ст. оголосив себе верховним богом Азії, і здавалося, що він роздавав людям хліб. Японський народ повірив у нього як у захисника егоцентричної політики цього народу і почав наполягати на своїй вищості над іншими націями. Навіть християнство часто використовують як предмет національного обожнення, щоби виправдати політику експансії. Господь як Бог цілого світу не дозволяє такого самовиправдання з боку якоїсь окремої нації. Ми мусимо сказати, що ніхто не може служити одночасно двом господарям: Богові та мамоні (Мт. 6:24). Істинний Хліб Небесний – Ісус Христос – забороняє нам їсти хліб ідолів (1Кор. 10:16-17). Не забувай Бога, коли наїсися доволі й коли намножиться все, що ти маєш (вв. 12-14, 17). І якщо народ Ізраїлю зрадить Бога, цей народ буде знищено так само, як мешканців тієї землі, котрі не скорилися голосу Господа (вв. 19-20; див. 6:15; 9:4-5).

9:1-6 – Заключна частина

Заключна частина повчань у 6:1-9:6 починається закликом: «Слухай, Ізраїлю» (в. 1). Це привертає увагу народу до того становища, в якому він опинився тієї самої мити, коли почав переходити через Йордан (див. 1:1). Саме Господь веде Свій народ у цю землю і виганяє геть тубільців (в. 3; див. 7:16-24), причому не через праведність ізраїльтян, а через беззаконня попередніх мешканців тієї землі (вв. 4-6; див. 8:17,19-20) і через вірність Бога Своїй обітниці (в. 5; див. 7:8,12). Так зване «Євангеліє успіху» проголошує: якщо твоє життя успішне – тебе любить Бог, а бідних натомість не любить. Таке послання далеке від біблійного. Господь так любив бідний народ Ізраїлю, що тому довелось упокоритися перед Господом (6:15; 8:19-20). Той, котрий є всепальним вогнем для тих, хто забуває Бога (пор. 4:24), є також і всепальним вогнем, що завдає поразки ворогам (в. 3).

Попередній запис

Розділ 5 – Оприлюднення Декалогу

5:1-5 – Вступ Декалог утворює статті першого союзу (див. 4:45), що його уклали на горі Хорив Господь і народ Ізраїлю ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 9:7-11 – Подальші повчання

9:7-10:11 – Порушення та поновлення союзу 9:7-29 – Порушення союзу Історія порушення та поновлення союзу триває після розповіди про оприлюднення ... Читати далі