Криза в історіографії давнього Ізраїлю і відмінність між максималістським і мінімалістським підходами до неї визначають також хід реконструкції ізраїльської релігії й початків ягвізму, зокрема ізраїльського монотеїзму. Традиційне уявлення про релігію Ізраїлю «зіпсувала» не лише історіографія, надавши оцінку біблійним джерелам, але й археологічні знахідки.
По-перше, є чимало «ізраїльського» іконографічного матеріялу: наприклад, культове місце з Тель-Ті’інік (можливо Та’анак) і фігури у формі стовпів, що мали стосунок до кадильних вівтарів, які були в багатьох будинках Юдеї 2-го і 3-го періодів залізної доби. Вони свідчать, що домашній культ мешканців Юдейського царства суттєво різнився від офіційного храмового культу, перебуваючи в конфлікті з пророчим опозиційним рухом VIII ст. до Р. Хр. і з релігійними поглядами реформатського руху, про який розповідає Книга Второзаконня.
По-друге, тексти з Кунтілет ‘Айруд згадують про Ягве (YHWH) Самарії і Ягве Теман та їхні Ашерах, що були дерев’яними культовими об’єктами. Про них розповідає Старий Заповіт, пов’язуючи їх як із культом Ягве, так і з культом Ваала. Ця знахідка породжує запитання: чи були Ашерах від самих початків невід’ємною частиною ізраїльської релігії й чи дотримувалася значна частина населення Ізраїлю і Юдеї думки, що Ягве мав партнера жіночої статі (Becking, Dijkstra, Korpel, Vriezen 2001)? Ще одне запитання з цього тематичного ряду стосується походження і форми імени Ягве. Чи походило це ім’я з південних областей (Едому, Синаю, Теману) і чи стало воно в Ханаані синонімом до слів Ель і Ваал? Чи є Ягве видозміною імени патріярха ханаанського пантеону (батько-бог Ель), який був виокремлений із ханаанської релігії в час розквіту Ізраїльської держави і став відомий як «ревнивий Ель»? Наскільки складно говорити про те, чи були вже сформовані автентичні риси ізраїльської матеріяльної культури в 1-ий період залізної доби, настільки складно відповісти, чи виокремились уже на той час із цього середовища специфічні ідеї й обряди ягвістичної релігії. Ймовірно, що окрім такого культового об’єкту як скинія, що була певного роду порожнім божественним троном та існувала правдоподібно в кількох екземплярах (окрім тієї, що була в Шіло, могли бути ще в Бет-Елі – Суд. 20:26 – та Ґів’ї – 1Сам. 7:1), існували й інші ознаки, які вказували на зв’язок релігії давнього Ізраїлю з релігією ханаанського середовища.
