Окрім такого вивчення сучасної практики, є ще низка певних заходів, які душпастир або парафія можуть здійснити для того, щоб покращити служіння Святого Письма в Церкві.
1) Можемо створювати та розвивати в Церкві культуру читання та дослідження Біблії, культуру, в якій читання та дослідження Святого Письма не буде чимось надзвичайним, а звичною справою. Багато вірних, коли думають або говорять про Біблію в Церкві, мають на увазі Біблію на аналої, доступ до якої мають лише священнослужителі. Оскільки цей стереотип чинить вплив на духовне життя вірних, йому слід протиставити позитивну дію. У пізню античну добу вважали, що читання книг сприяє загальному розвитку людини та допомагає їй здобути вагу в очах суспільства. Культура педагогіки вважала, що нормальним та очікуваним плодом читання є внутрішній ріст та переміна. Середньовічне монашество дало життя практиці lectio divina, яка зробила читання Святого Письма центром життя людини, також очікуючи, що це сприятиме її духовному росту та Преображенню. Така атмосфера допоможе зберегти рівновагу, щоб не впасти або в культ поклоніння Біблії, або поверхневого, побожного сприйняття чи повторення слів Святого Письма, та заохочуватиме християн зануритись у вивчення Біблії. Створити таку атмосферу допоможуть декілька речей: наприклад, легкодоступні примірники Біблії в храмі, парафіяльній бібліотеці або домашніх бібліотечках парафіян. Слід подбати, щоб люди з обмеженими можливостями могли користуватись примірниками Святого Письма надрукованими шрифтом Брайля або аудіокнигами. Окрім цього, вартує, щоб у наявності було декілька сучасних перекладів Біблії (бажано з належними примітками-коментарями). Важливо, щоб вірні могли користати з біблійних словників, симфоній, атласів та відповідних коментарів. Ще важливіше, щоб вірні мали можливість між собою обмінюватись питаннями та думками, які виникли в них під час читання Святого Письма. Читання та вивчення Біблії – це діялог між авторами та тлумачами, а коло читачів є конкретним вираженням цього діялогічного характеру вивчення Біблії. Досвід християн Латинської Америки, які брали участь у вивченні Біблії в своїх парафіяльних спільнотах, показує, що це надзвичайно змінило їхнє життя. Душпастирі та церковні спільноти, які охоплюють різні етнічні та економічні прошарки населення США, свідчать, що вони «увімкнулись» у свою місію в світі завдяки тому, що велике число їхніх вірних почали серйозно та систематично вивчати Біблію. Це вказує на ще одну річ, яка має бути доступна в культурі читання Біблії. Вірні повинні мати можливість відповідати на Святе Письмо своїм життям. Тобто, виокремивши відповідний час та місце, їм слід дати шанс реалізувати свої думки та енергію, які вони отримали від читання Біблії, через важливе служіння Церкві та світові. Є ще одна важлива річ, про яку потрібно пам’ятати під час формування такої культури в Церкві.
2) Як священики, душпастирі та вчителі ми можемо відродити нашу роль наставника в спільноті. Коли душпастир регулярно вивчає Святе Письмо та охоче ділиться цим досвідом з парафіянами, це є сильною спонукою для останніх, щоб самим читати й вивчати Біблію. Думка про те, що ти можеш прийти до свого духовного наставника з питаннями на тему Святого Письма, окремого біблійного уривку або з якимись важливими та інколи болючими дилемами, які виникли внаслідок читання Біблії, є великим стимулом для парафіянина. Окрім цього, багато з душпастирів, які заохочували своїх парафіян до читання Біблії, свідчать, що самі отримали велику користь від того, що парафіяни ділились з ними своїми думками після читання Святого Письма, а також від того, що інколи мусіли шукати відповіді на питання, які отримували від парафіян. Беручи участь у вивченні Святого Письма разом зі своїми парафіянами, душпастир може запропонувати їм різні варіянти перекладів та пояснити незрозумілі місця. Можливо, для цього йому потрібно буде ознайомитись з новими біблійними коментарями. Це може заохотити інших приєднатись до біблійної групи. Існує багато різних шляхів, як відродити роль наставника та провідника в парафіяльній спільноті. Важливо, щоб душпастир бажав це робити. Кожна культура містить у собі багато такого, що опиратиметься виникненню такої біблійної субкультури. Навіть у нашій християнській традиції є такі елементи, як наприклад клерикалізм, які можуть працювати проти нас. Тому наприкінці скажемо декілька підбадьорливих та обнадійливих слів.
По-перше, ніхто з нас не є самотнім у цій справі. Поширення могутности Біблії в Церкві – це спільне завдання в кількох значеннях цього слова. Святе Письмо – це дар, який Бог дав для цілого Свого народу, а не для якоїсь окремої церковної групи чи людини. Крім того, у виникненні, переданні та тлумаченні Святого Письма безпосередню участь брали самі священні автори та спільноти, до яких вони належали; упродовж століть у цей процес були залучені і ті, хто вивчав та тлумачив Святе Письмо для Церкви, вірні усіх століть, які читали і тлумачили Святе Письмо усім своїм життям, а також Дух Божий, Який діяв через усіх них. Ця співпраця відбувається інколи в атмосфері напруги та конфлікту, інколи радісно та гармонійно, але дуже рідко легко. Іноді вона звучить, немов голос нетверезого. Втім у нас немає підстав сумніватись у тому, що через неї Дух здійснить чудо, завдяки якому добра новина про Бога буде висловлена і почута (Дії 2).
По-друге, добре зробимо, пригадавши собі, що допомагати Святому Письму краще здійснювати своє служіння у світі з нічим іншим як справою християнської любови. Святе Письмо, як і ті, хто тлумачить його, є плодом Божої любови, яка щоденно живить його. І одного дня воно знайде своє сповнення в цій божественній любови. Це означає, що наша праця зі Святим Письмом залежить не стільки від того, як ми знаємо богослов’я об’явлення, герменевтичні методи чи проповідницькі прийоми, як від того, наскільки палко ми стараємось перебувати в ньому, слухати і пізнавати його, та змінюватись під його впливом. Хоча палкої любови не достатньо для того, щоб вберегти Святе Письмо від усякого роду презирства та зловживання, однак без цього виду любови не можливо досвідчити, що в ньому присутня «сила Божа на спасіння кожному» (Рим. 1:16).
