Серед літературних форм розповідь (наратив) займає особливе місце в Біблії та богослов’ї. Тому нам слід докласти зусиль, щоб зрозуміти її форми та істину, яку містить та в собі.
Чи замислювались ви коли-небудь над тим, чому Біблія містить велику кількість оповідань? Вона містить закони, вислови Мудрости, пісні прослави, послання, заклики та перестороги. Втім більшу частину Біблії складають розповіді. Ми читаємо і дізнаємось про вчинки та слова Адама і Єви, Авраама, Девори, Мойсея, Давида й інших осіб, а зокрема – Ісуса. У словах Святого Письма, а також і через них, ми заглиблюємось у події, які є частиною не лише людської історії, але також частиною Божого об’явлення.
Далі ми замислимось над таїнственним процесом, завдяки якому слова біблійних розповідей звіщають діяння Божі і проясняють приховане в них таїнство. Таким чином ми навчимося цінувати таїнство, яке надає сенсу всім іншим, – присутність серед нас нашого Господа Ісуса Христа та Його спасительного діла, яке триває по сьогоднішній день.
Природа розповіді
Спочатку сформулюємо визначення того, чим є розповідь чи, як ще прийнято казати, наратив. Розповідь – це літературне представлення дії, яка відбулась. Існує багато літературних жанрів: лірична поезія, яка виражає почуття; опис, який представляє певну дійсність, однак без контексту її розвитку в часі; літопис, який хоч і подає перелік подій, але робить це не у формі оповідання. Лише розповідь представляє цілу подію, подаючи її «початок, середину та завершення» у спосіб, який дозволяє нам самим пережити та оцінити цю подію.
Розгляньмо такий приклад. Катерина Сієнська була людиною глибокої молитви. Вона горіла палкою любов’ю до Бога та ближніх, вміла поєднати чесноту дівицтва з глибоким співстражданням та була відважною в своїх вчинках. Це короткий опис постаті Катерини Сієнської. Ми також могли б написати ліричну поему про цю святу, вклавши в цей твір наше особисте захоплення св. Катериною та здібностями, якими її наділив Бог. Можна було б навіть скласти перелік основних подій її життя, які ілюструють те, про що йшлося у вищенаведеному описі. Це був би літопис її життя. Втім уявімо, що хтось розповів би вам таку історію:
Катерина провідувала молодого чоловіка, який перебував у в’язниці за те, що скоїв вбивство. Спершу він зневажливо сприймав її слова про Божу милість. Однак завдяки її постійним відвідинам та турботі, яку вона виявляла до нього, він дослухався до її слів і примирився з Богом. У день страти Катерина супроводжувала його до місця, де йому відсікли голову. Коли він зійшов на поміст, його здолав страх. Катерина допомогла йому приклякнути і тоді пригорнула його голову до своїх грудей, розраджуючи і зміцнюючи його в бажанні віддати Богові своє життя як надолуження за скоєний гріх. Вона підтримувала його до самого моменту його смерти.
Завдяки цьому оповіданню, цій розповіді, вчинок св. Катерини справить на нас враження, і ми зможемо побачити, ким насправді була ця жінка. Через цей вчинок ми безпосередньо та інтуїтивно пізнаємо людину, яка проявила себе через свої дії. Її вчинок та слова розповіді «пов’язані» та об’єднані між собою для того, щоб об’явити, як Бог діяв через цю святу. Майстерніший оповідач міг би описати цей вчинок красномовніше, але на нас справив би враження, хоч і сильніше, той самий вчинок. У такому літературному представленні завершеної дії полягає суть наративу. Тепер розглянемо інші аспекти розповіді.
