«Серединний» шлях

Історія, що трапилася з Давидом та його людьми в містечку Секелаг (див. 1Сам. 30), наочно показує нам відмінність між справжнім та хибним упокоренням. Як ми вже з’ясували, упокорення – це підпорядкування свого життя, усіх його сторін, а також думок і помислів волі Божій. Проте упокорення Богові в жодній мірі не повинно перетворювати нас на безвідповідальних лінюхів, які і пальцем не поворухнуть без прямої вказівки Божої, що слід робити далі.

Проте Господь, принаймні, судячи з Біблії, не так вже часто звертався безпосередньо до людей, Він завжди виступав за діалог з людиною, а не за прямі вказівки. Тому чекання на «знамення з неба» може розтягнутися на невизначений період часу. Якщо взагалі це «знамення з неба» колись з’явиться, бо «Дух дише де хоче, і голос його чуєш, але не знаєш, звідки він приходить і куди йде» (Ін. 3:8). І не нам, смертним, вказувати Богові, як Йому слід виявляти Свою присутність у видимому світі.

Загалом, таке «чекання» на знамення нагадує поведінку фарисеїв, які свого часу вимагали того ж самого від Спасителя: «Вийшли фарисеї, почали сперечатися з Ним і вимагали від Нього знамення з неба, спокушаючи Його. І Він, тяжко зітхнувши, сказав: чого рід цей вимагає знамення? Істинно кажу вам: не дасться родові цьому знамення» (Мк. 8:11,12). Питається, чому нині Господь повинен діяти іншим чином? Схоже, що подібне чекання – це більше спроба прикрити «благочестивими» відмовками власну лінь і бездіяльність, ніж упокорене чекання виявлення волі Божої.

Зовсім інше ставлення було в Давида: «І запитав Давид Господа, говорячи: чи переслідувати мені це полчище, і чи наздожену їх? І сказано йому: переслідуй, наздоженеш і віднімешІ відібрав Давид усе, що взяли амаликитяни» (30:8,18). Отже, Давид пішов «серединним» шляхом, яким не так часто послуговуються люди у світі: Він заручився підтримкою Божою в задуманій справі і… виконав задумане. Питається, що в цих вчинках особливого? Де тут «пролягає» серединний шлях?

Із самого визначення «серединності», виходить, що є дві крайнощі, до яких найчастіше вдаються люди. Для простоти їх можна назвати: невіра і зневіра. Почнемо з невіри.

Хоча, здається, тут і так все ясно – до цього методу вирішення проблем вдаються люди «світу цього»: вони діють за власним розсудом, не питаючи згоди Божої. Окрім щойно згаданої невіруючої верстви населення, до цього методу часто вдаються люди, які ніби вважають себе вірними, проте… біблійний принцип: «Усі турботи ваші покладіть на Нього, бо Він піклується про вас» (1Пет. 5:7), ними часто залишається не задіяним. Так що зважаючи на це, не варто вважати себе надмірно «духовною» особою, бо часто-густо більшість вірних діють за законами світу цього, а не додержуються того, чому вчить Біблія.

Тепер стосовно зневіри. Щоб не бути надто багатослівними, виявимо прояви зневіри на тлі поведінки царя Давида, який, як нам відомо, діяв у тій ситуації правильно. Що саме Давид спитався в Господа? Уважно перечитаємо: «Чи переслідувати мені це полчище, і чи наздожену їх?». Зауважте, він не кричав у відчаї, щось на кшталт: «Боже, що мені робити?!!». Давид питався в Господа, чи варто переслідувати йому ворогів чи ні? Що їх треба переслідувати, він і так сам знав.

А тепер спитаємося самих себе, от тільки чесно: чи так вже багато в нашому житті безвихідних ситуацій, що ми не знаємо, як чинити далі? Чи все ж таки «безвихідність» – це більше наша вигадка, спроба виправдати свою лінь і неробство? Так що коли когось з нас наступного разу відвідає думка (от цікаво, хто вселяє нам її?), що в нас у житті не все гаразд, чи геть не все гаразд, може варто перестати нарікати на долю, питатися Бога, що саме робити, а просто почати робити те, що ми і так знаємо, що маємо робити. Звісно, заручившись підтримкою в Бога. Це і буде нашим «серединним» шляхом, який і є справжнім упокоренням.

Отже, не покладатися лише на власні сили і заручатися підтримкою Божою в усіх своїх справах, проте не очікувати, що хтось виконає за нас покладене на нас завдання чи обов’язок – от складові «серединного» шляху, а також життєвого успіху.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
doc«Серединний» шлях


Ваш коментар:

Попередній запис

Упокорення – це вихід?

Давидові доблесні воїни, Джеймс Тісо У цій статті ми звернемося переважно до 30-го розділу 1-ої книги ... Читати далі