Упокорення чи здоровий глузд?

Загалом самі слова «терпіння», «упокорення» світом сприймаються вкрай негативно і через це багато людей не готові сприйняти, зрозуміти ту користь, яку вони можуть принести. Проте достатньо ці терміни замінити на слова-синоніми, як люди будуть готовими їх сприйняти. Які ж слова найкраще підійдуть, щоб виразити те біблійне значення, яке закладене в словах «терпіння» і «упокорення»? Найкраще для них підійде скоріше не слово, а словосполучення: «здоровий глузд».

Це можна проілюструвати наступним біблійним прикладом: «Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не набагато кращі за них? Та й хто з вас, турбуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть?» (Мф. 6:26,27). Що саме хотів цим висловити Христос? – Що в цьому світі не все підвладне нам, і зважаючи на це не треба переобтяжувати себе надмірними клопотами: «Не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот» (Мф. 6:34). Тобто передусім треба дбати про сьогоднішній день, а завтра – буде завтра, воно багато в чому не залежить від нас (як наприклад, стан погоди), тому не варто надмірно хвилюватися через нього.

Хіба не корисна порада? Корисна. Але що потрібне для того, щоб слідувати їй? – Упокорення, яке і буде проявом здорового глузду.

Наведемо ще один біблійний приклад, тепер зі Старого Завіту. В одному зі своїх молитов-псалмів цар Давид звертається до Бога з наступним проханням: «Випробуй мене, Господи, досліди мене, розпали серце моє і всю істоту мою» (Пс. 25:2). Що саме хоче від Бога Давид? Щоб Господь дослідив Давидове серце: чи не схибив він десь? Загалом може скластися враження, що Давид надмірно впевнений у своїй непорочності, а така впевненість межує більше із зухвалістю, але точно вже не з упокоренням. Проте, це лише перше враження. Насправді, щоб звернутися з таким проханням до Бога, треба бути вкрай упокореною людиною, яка цілком і повністю довіряє Йому. А тепер скажіть, хіба це не прояв здорового глузду, радитися з Богом з найважливіших питань? А сердечні наміри, варто зазначити, вкрай важливе питання, адже недаремно сказано: «Більше за все бережене зберігай серце твоє, тому що з нього джерела життя» (Пр. 4:23). Сподіваємось, що ви погодитися з цим.

Можна було б навести ще один приклад упокорення, так би мовити, «його класичний варіант» – Христову молитву в Гефсиманському саду, а саме, Його знамениту фразу: «Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти» (Мф. 26:39). Проте робити цього не будемо з двох причин. По-перше, через те, що цей приклад добре всім відомий. А по-друге, «для людей це неможливо, та не для Бога, бо все можливо Богові» (Мк. 10:27), – нам не під силу здійснити те, що свого часу здійснив Христос – досягнути такої висоти (чи глибини – це з якого ракурсу поглянути) упокорення. Між іншим, визнання цього факту, теж є свідченням упокорення. А факт визнання обмеження своїх можливостей, хіба не є проявом здорового глузду? Певно, що так.

Сподіваємось, що ми змогли… не переконати, а просто довести до вас думку про те, що терпіння, упокорення, звичайно, в їх біблійному розумінні, є проявами здорового глузду: «Блажен муж, що не йде на раду нечестивих, і на путь грішників не стає, і на зборищі губителів не сидить. Але в Законі Господнім воля його, і Закону Його повчається день і ніч. І буде він як дерево, посаджене при витоках вод, що плоди свої дає в час свій і лист його не опадає, а все, що він робитиме, буде успішним» (Пс. 1:1-3). Божих вам благословінь!

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docУпокорення чи здоровий глузд?


Ваш коментар:

Попередній запис

«Серединний» шлях

Історія, що трапилася з Давидом та його людьми в містечку Секелаг (див. 1Сам. 30), наочно показує нам відмінність між справжнім ... Читати далі