Упокорення – це вихід?

Давидові доблесні воїни, Джеймс Тісо

У цій статті ми звернемося переважно до 30-го розділу 1-ої книги Самуїлової. Як передісторія: Давид і його люди, щоб уникнути переслідувань Саула, пішли до Анхуса, царя землі Филистимскої, який прийняв їх і дав їм місто Секелаг. У 29-му розділі 1-ої книги Самуїлової ми бачимо, як филистимляни збирали свої ополчення в Ізреелі, щоб битися з Ізраїлем. Ця битва коштувала життя Саулу та Іонафану. Щоб уникнути змови з боку Давида та його людей, филистимляни не дозволили їм битися за їх армію і відіслали їх назад у Секелаг. 1-а Самуїлова 30:1-6 розповідає нам, що вони там побачили:

«На третій день після того, як Давид і люди його пішли в Секелаг, амаликитяни напали з півдня на Секелаг і взяли Секелаг і спалили його вогнем, а жінок [і всіх], що були в ньому, від малого до великого, не умертвили, але повели в полон, і пішли своїм шляхом. І прийшов Давид і люди його до міста, і ось, воно спалене вогнем, а дружини їхні і сини їхні і дочки їхні узяті в полон. І підняв Давид і народ, що був з ним, крик, і плакали, доки не стало в них сили плакати. Взяті були в полон і обидві дружини Давида: Ахиноама ізреелитянка й Авигея, колишня дружина Навала, кармилитянка. Давид сильно був збентежений, тому що народ хотів побити його камінням; бо весь народ душею уболівав, кожен за синів своїх і дочок своїх».

Кілька тижнів тому я був у церкві, і Бог показав мені цей уривок. У цей період я багато роздумую на тему втрат та їх отримання, і, думаю, Бог хоче, щоб ми почули послання 1-ої книги Самуїлової 30. Багато хто з нас може потрапити в ситуацію, описану в цій книзі. Ми не живемо в Секелазі і не перебуваємо за часів Саула і Давида. Але ми можемо виявити в собі щось спільне з Давидом і його людьми: ворог може захопити нашу територію, коли ми «спимо» або знаходимося десь в іншому місці, і він може вкрасти цінні для нас речі.

Що б то не було, у результаті воно може перетворитися на розчарування, провести до втрати надії і орієнтирів, втрати прозорливості і натхнення. Браття, вірте мені: ДИЯВОЛ ПОВЕРЖЕНИЙ, якщо він не вкрав вашу надію і натхнення. Його завдання – не просто щось у вас викрасти. Зрештою він хоче позбавити вас надії, ентузіазму, вашого СЕРЦЯ. Основна мета диявола – ваше серце і ваша надія. Бо він знає, що тільки серця, в яких живе надія, – живі серця. Наша проблема не в тому, що ми не бачили Бога. Ми Його бачили. Біда в тому, що ми бачили і диявола теж. Біда в тому, що ми думаємо, що наш Секелаг (що б це не було) ніколи не вкрадуть.

Ми сподівалися, що Господь якимсь чином захистить його від будь-якого руйнування. Але усе могло статися інакше. У нашому житті могло б статися те, чого ми ніяк не чекали, і ми раптом усвідомлювали, що погане трапляється і з хорошими людьми. «Міста» хороших людей можуть бути захоплені ворогом наших душ. Щоб бути готовим до цих стріл, багато хто з нас вважає за краще знеболити своє серце, щоб воно більше не відчувало болю, і ми продовжуємо йти, як ми кажемо, «шляхом віри». Це може бути шлях допомоги і зусиль, проте БЕЗ того натхнення і тієї теплоти, які наші взаємини з Господом мали раніше. Багатьох з нас влаштовує ця ситуація, і ми не погоджуємося визнавати, що є щось втрачене, яке має бути знову набуте. Багато хто почуває себе цілком нормально, просто виживаючи, не маючи надій і мріянь, називаючи таке існування «вірою», замість того, щоб спробувати знову набути живих стосунків, які були в них з Господом.

Я зрозумів, що Бог залишає нас на цій стадії до тих пір, поки ми не ВИРІШИМО, ЩО ХОЧЕМО щось змінити. До тих пір, поки ми не припиняємо йти на компроміс зі своєю поразкою і змирятися зі своєю втратою, ховаючи її, але приймаємо рішення наздогнати усе, що було вкрадене, і повернути його назад. І, дозвольте мені нагадати вам, що вкрадене – це найчастіше НАДІЯ, НАТХНЕННЯ, СЕРЦЕ. Щойно ми приймаємо це рішення, Бог відразу ж стає близьким до нас.

Основна думка сьогодні полягає не в тому, що більше не буде злодійства. Я не збираюся диктувати зараз 10 правил, які дадуть вам гарантію, що диявол ніколи не скривдить вас. У мене їх немає! Оскільки існує злодій, будуть і крадіжки! АЛЕ ми можемо їх перемогти. Сьогодні я хочу донести до вас те, що треба НАПАДАТИ, щоб повернути усе викрадене ворогом: натхнення, віру, надію, радість та ін.

Ми можемо лити сльози стільки, скільки хочемо. Ми можемо казати, що життя жорстоке. І це дійсно так! Проте, як і Давид з його людьми, ми повинні прийняти рішення: або ми проливатимемо сльози за втратами, можливо, ховаючи своє розчарування за штучним знеболенням, апатією і релігійною активністю, або ми відмовимося від компромісу, ПІДБАДЬОРИМОСЯ В БОГУ і вступимо в битву, щоб усе повернути назад. Це насправді дуже важливе рішення, рішення духовного життя чи смерті. Будемо ми жити як духовно поранені люди або як духовні герої. Я хочу підкреслити наступне: якщо ви поранені, ваша рана не зцілиться, якщо ви визнаєте поразку і втрату та забудете живі стосунки, які у вас були з Богом. Рани зціляться тільки тоді, коли ви перестанете плакати, а замість цього постараєтеся усе повернути!

Не треба плакати через втрати. Замість цього треба ВСТАТИ і зміцнити себе надією на Господа. ВСТАНЬТЕ – і ви все повернете назад. Це той шлях, який обрав Давид: «Давид сильно був збентежений, тому що народ хотів побити його камінням; бо весь народ душею уболівав, кожен за синів своїх і дочок своїх. Але Давид укріпився надією на Господа Бога свого, і сказав Давид Авиафару священикові, синові Ахимелеховому: принеси мені ефод. І приніс Авиафар ефод до Давида. І запитав Давид Господа, говорячи: чи переслідувати мені це полчище, і чи наздожену їх? І сказано йому: переслідуй, наздоженеш і віднімешІ відібрав Давид усе, що взяли амаликитяни» (30:6-8,18).

Усі люди плакали. І Давид – теж. Ніхто не реагує на горе радістю. Горе є горе, і воно приносить сльози. Проте, після первинного шоку були можливі два види реакції. Люди продовжили плакати і пішли проти Давида (так само і багато інших, люті у своєму горі, йдуть з камінням проти уряду, міністерств, людей, Бога і взагалі усіх, кого вони вважають відповідальним за свою втрату), але Давид підбадьорився в Господові своєму і запитав Його, що робити. Господь переконав його, що, якщо він переслідуватиме амаликитян, він усе відніме. Зверніть увагу на наступне:

Мала місце крадіжка, але існував і спосіб усе повернути.

Господь не перешкоджає крадіжці. І також Господь не сказав Давиду, що робити, до тих пір, поки той не перестав плакати і не звернувся до Нього з питанням.

Багато хто з нас проводить свої дні, місяці і навіть роки, запитуючи: «Чому, Боже?» Ми відчуваємо гіркоту: чому Бог не захистив нас, адже ми знаємо, що Він міг би. Я не знаю, чому Він не захистив тебе чи мене, але знаю, що, коли щось йде далі за щире вираження серця (як у випадку з Іовом), воно веде в нікуди. Особисто моя відповідь на всі життєві розчарування – що тому, хто любить Бога, УСЕ сприяє до блага (Римлян 8:28)! УСЕ: і те, що ми вважаємо добром, і те, що злом. Ваше життя – НЕ в руках диявола, АЛЕ В РУКАХ БОЖИХ. Якщо навіть диявол і ранив вас, завжди є спосіб вилікуватися! Питання, брате мій, не в тому, чому Бог не захистив тебе. Ключове питання в тому, чи ВСТАНЕШ ти, чи зміцниш себе в Богу, чи не підеш ти на компроміс з втратою, чи не приймеш у стосунках з Богом чогось іншого, ніж те, що в тебе було раніше. Якщо ти зробиш це, якщо ти встанеш, ТОДІ Я УПЕВНЕНИЙ НА УСІ СТО ВІДСОТКІВ, ЩО СТАНЕТЬСЯ ДАЛІ: ТИ ПОВЕРНЕШ. ТИ УСЕ ПОВЕРНЕШ. Те ж саме сталося з Давидом і його людьми. БОГ НЕ ЗМІНИВСЯ. Згадайте дивовижний час, коли ви були разом з Ним, до того, як Секелаг був захоплений. ВІН ТАКИЙ САМИЙ. І у вас можуть бути такі самі стосунки з Ним ЗАРАЗ. Повернення настане негайно. Якщо ви тільки приймете рішення не йти на компроміс і визнаєте, що не зможете жити з чимось іншим, окрім надії, віри і натхнення, які були у вас. Ситуація зміниться докорінно в той же самий момент. Давид і його люди змінили її, коли вирішили не приймати захоплений Секелаг, без надії, мріянь і натхнення, вкрадених у них ворогом, але вони хотіли колишній Секелаг, серце з надією, вірою і натхненням, які жили в ньому раніше. У той же самий момент ворог програв битву. Бо тоді вони перестали плакати і почали битися. А, б’ючись, вони повернули УСЕ!

Автор: Анастасіос Kіoyлaxoглoy

Попередній запис

Ненависть світу

«Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже. Прагне душа моя до Бога сильного й ... Читати далі

Наступний запис

«Серединний» шлях

Історія, що трапилася з Давидом та його людьми в містечку Секелаг (див. 1Сам. 30), наочно показує нам відмінність між справжнім ... Читати далі