Зайві умовляння

Тема десятини, тобто жертвування десятої частини доходу на церковні потреби, вкрай важлива, бо стосується питання діяльної віри, яка, як відомо з Біблії, «без діл мертва» (Як. 2:26). Зважаючи на це, можна стверджувати, що без жертвування, а саме слово «жертва» має на увазі віддавання чогось значущого, а не якоїсь дрібниці, зарано вважати себе «віруючою» людиною, тобто людиною, яка не тільки визнає існування Творця, але має з Ним особисті стосунки.

Сам принцип жертвування не має на увазі виключно гроші, це може мати час присвячений молитві, вивченню Біблії, безкорисній допомозі ближнім, участі в житті певної церковної спільноти. Проте рано чи пізно, постане питання про жертвування грошей: адже хочемо ми визнавати чи ні, але ми живемо у світі, де панують товарно-грошові відносини. Зазвичай грошима прийнято розраховуватися за надання певних товарів чи послуг, загалом багато речей у світі вимірюються саме грошима. У світі, в якому ми всі живемо. І фінансове питання не оминуло церковне життя. І це не дивно, адже церква складається з людей, у кожного з яких є свої потреби, які часто вирішуються саме грошами.

Про такі, здавалося б, банальні речі, треба завжди нагадувати, бо в більшості «віруючих», а по-іншому їх не можна назвати, спостерігається явище колективної «амнезії», коли постає питання фінансування роботи священнослужителів та інших персон, залучених у життя певної церковної спільноти. Складається таке враження, що цій більшості діла немає, як має утримувати себе та свої сім’ї люди, які присвятили себе служінню Богові.

«Хто каже: “Я люблю Бога”, а брата свого ненавидить, той говорить неправду: бо той, хто не любить брата свого, якого бачить, як може любити Бога, Якого не бачить?» (1Ін. 4:20). А байдуже ставлення до Божих служителів – це навіть не ненависть, цей стан набагато гіршій – це байдужість. Як до ближніх, так і до Бога.

Коли мова заходить про байдужість, завжди наводять цитату з Одкровення Івана Богослова: «Знаю твої діла; ти ні холодний, ні гарячий; о, якби ти був холодний або гарячий! Але оскільки ти теплий, а не гарячий і не холодний, то викину тебе з уст Моїх» (Одкр. 3:15,16). Бог відкидає таких людей, хоча насправді, вони самі себе відкинули від Бога. Проте, у дійсності, їм до цього… просто байдуже, бо вони живуть у своєму звичному маленькому світі, і не звертають уваги на те, що відбувається навколо них. Принаймні, до пори, до часу.

Повторимося, тема десятини вкрай важлива, проте вона оминає стороною таких «віруючих». І говорити про це, переконувати їх у тому, що десятина потрібна передусім особисто ним, що «Блаженніше давати, ніж приймати» (Діян. 20:35), немає особливого сенсу. «Слухом почуєте – і не зрозумієте, і очима дивитись будете – і не побачите. Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх» (Мф. 13:14,15), – от Божий діагноз таким людям. І якщо цитування Божого Слова безсильне в цій ситуації, то краще тоді залишити «в спокої» таких людей від своїх умовлянь і віддати їх у Божі руки, бо якщо «людям це неможливо», то «Богові ж усе можливо» (Мф. 19:26).

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docЗайві умовляння


Ваш коментар:

Попередній запис

Чи учить Новий Завіт про десятину?

Чи є необхідність платити десятину? Адже десятина – це припис із Старого Завіту, а ми, сучасні християни, живемо за Новим. ... Читати далі

Наступний запис

Коротко про Божу щедрість

Коли я роздумував про Божу щедрість, то зловив себе на думці, що диявол хоче переконати весь світ у тому, що ... Читати далі