Чи учить Новий Завіт про десятину?

Чи є необхідність платити десятину? Адже десятина – це припис із Старого Завіту, а ми, сучасні християни, живемо за Новим. До того ж, Павло не казав про десятину, а казав приділяти кожному “з ласки серця” (2Кор. 9:7).

Такі питання та умовиводи дуже часто можна почути з вуст… та будь-кого.

Що на це можна відповісти? Не хочу нічого доводити. Докази викликають заперечення і не завжди доречну полеміку. А просто познайомлю з тими причинами, які спонукають мене не дискутувати на цю тему, а робити – повертати Богу те, що і так належить Йому.

Чому це питання виникло? Вам шкода грошей для Бога?

Для Вас цей момент принциповий? Ви шукаєте привід не давати? Чому б не слідувати таким новозавітним рекомендаціям:

  • Розсипав, роздав убогим, правда його перебуває повік” (2Кор. 9:9).
  • Коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною” (Мф. 19:21).
  • Усі ж віруючі були разом і мали все спільне. І продавали майно і всяку власність, і ділили між усіма, зважаючи на потребу кожного” (Діян. 2:44).
  • Так і кожний з вас, хто не зречеться усього свого майна, не може бути Моїм учеником” (Лк. 14:33).
  • І якщо роздам усе добро моє і віддам тіло моє на спалення, а любови не маю, то нема мені з того ніякої користи” (1Кор. 13:3).

Десятина – “тілесна”, матеріальна, видима частина життя в Богу. Вона Богові не потрібна (Пс.49:8-13), як не має потреби Він у наших іноді формальних молитвах, іноді незграбних співах, пом’ятих гривнях, що іноді кидаються дуже забезпеченими людьми… Кому все це треба? Нам з Вами!

У Бога Свій критерій – Він читає серця. Тому Він вбивцю Давида назвав чоловіком за серцем Своїм, вбивцю Мойсея – найлагіднішою людиною на землі, скептика Нафанаїла – ізраїльтянином, “у якому нема лукавства“, і спілкувався не з елітою того часу, а з блудницями і злодіями, про яких казав, що ці злодії і блудниці ближче до Неба, ніж еліта.

Тому той, хто хоче бути ДОСКОНАЛИМ, повинен не відсотки від зарплати рахувати, а думати, яку ще частину свого життя – фінансову в тому числі – він міг би використати на користь Божого царства.

Яка частина зарплати Ісуса належала Йому особисто? Та Він взагалі після хрещення грошей не носив! Це про Нього сказано в 2Кор.9:9.

Не про себе тільки кожен турбуйся, але кожний і про інших, бо у вас повинні бути ті самі почування, як і в Христі Ісусі: Він, будучи образом Божим, не вважав за захват бути рівним Богові‚ але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік; упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, і смерти хресної. Тому і Бог звеличив Його і дав Йому ім’я вище над усяке ім’я, щоб перед іменем Ісуса схилилося всяке коліно небесних, земних і пекельних і всякий язик сповідував, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця” (Флп. 2:4-11).

Маючи УСЕ, Ісус УСЕ віддав заради нас з Вами: гроші, владу, життя, здоров’я, час, увагу, сердечне тепло, мудрість, добре слово, плече допомоги… УСЕ. На 100%.

Чи не принизливі після цього наші розмови “давати чи не давати?

От євреї по три (!) десятини “здавали”, хоч голод у ті часи був звичайним явищем, як у нас війни – хоч трохи, але кожне покоління зачепить. І нічого, досі найбагатша нація у світі.

У тому і питання, що десятина – дійсно старозавітне веління. Це старозавітний мінімум, з якого християнство повинне починатися, а не радісно вигукувати: “Уррааааааа! Богові не потрібні мої гроші! Буду егоїстом! От воно, щастя!”

Де немає любові – залишається розрахунок. Нормально, коли в діловому контракті стоїть розмір твоєї зарплатні чи відсоток від виручки. Але якщо чоловік з дружиною так торгуватимуться – чекай біди. Знаю людину чи “в тілі, поза тілом…” (хто читає нехай зрозуміє натяк), який торгувався з вагітною дружиною: мив половину кухні, повідомляв їй, що другу половину повинна мити вона, і йшов дивитися телевізор. Чи дивно, що вони розлучилися? Якраз навпаки – усе до того йшло.

Знову ж таки, Павло піклується про те, щоб християни вчилися віддавати, тому каже, що окрім десятини, яка Богові однозначно належить (Малахії 3), потрібно подавати “тому, хто у злиднях” (Еф. 4:28). Десятина не йшла на добродійність; щедрість ефесян була спрямована на збільшення об’ємів ПОЖЕРТВУВАНЬ окрім десятини і покликана покращити життя незахищених верств населення.

Щедрість потрібна нам, щоб на Христа стати схожими. Богові потрібні не гроші, а ми самі.

А для планомірної церковної роботи і підтримки штату священиків потрібна фіксована сума. На це і йде десятина.

Якщо Вам щось шкода для Христа – це Ваш ідол. Дозвольте Ісусові скрушити його.

З повагою, Максим Балакліцькій

Доповнює Василь Юнак:

Ви колись замислювалися про те, що таке “Новий Завіт” і коли він почався? А що мається на увазі під “Новим Завітом” – не в людей, не в християнських вченнях деяких церков, а в Біблії? Коли апостоли стали жити в “Новому Завіті”? Що змінилося в житті і вченні апостолів з тієї миті, як вони стали жити в “Новому Завіті”?

Упевнений, що відповіді на ці питання будуть стандартними: Новий Завіт має на увазі відкинути все, що записане в книгах Старого Завіту в Біблії. Ну, принаймні окрім історії і Книги Псалмів. Ну ще може окрім кількох месіанських пророцтв Ісаї. Усе, із Старого Завіту більше нічого не потрібно, бо його Христос видалив, прибрав, повісив на хрест… і взагалі, Старий Завіт залишився для євреїв, а нам досить одного лише “Нового Завіту” у вигляді книжечки, що включає 27 “книг” Нового Завіту, ну і ще можна з додатком Псалмів. Хто так думає, розділяє Біблію на Старий і Новий Завіти, абсолютно не розуміє сенсу Завіту. Завіту Бога з людиною, який був новий і був старий, і був просто завіт. Хто так думає, не помічає, що всі слова Христа і апостолів про важливість Писань, відносяться саме до Старого Завіту!

Тільки дві з п’яти категорій старозавітних законів завершилися. Це обрядовий закон храмового служіння, який був приведений до виконання жертовною смертю Христа як Божого Агнця, і цивільні державні закони древнього Ізраїлю, які закінчилися з втратою державної незалежності євреїв. Інші закони, включаючи і десятину, продовжили своє існування в християнстві. Писань і заповідей не відміняв ні Христос, ні апостоли.

Говорячи про Новий Завіт, цей термін з’явився ще в книзі “Старого Завіту”: “Ось настають дні, – говорить Господь, – коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Іуди новий завіт, не такий завіт, який Я уклав з батьками їхніми у той день, коли узяв їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипетської; той завіт Мій вони порушили, хоч Я залишався у союзі з ними, – говорить Господь. Але ось завіт, який Я укладу з домом Ізраїлевим після тих днів, – говорить Господь: вкладу закон Мій у нутрощі їх і на серцях їхніх напишу його, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом. І вже не будуть учити один одного, брат брата, і говорити: “пізнайте Господа”, бо усі самі будуть знати Мене, від малого до великого, – говорить Господь, – тому що Я прощу беззаконня їхні і гріхів їхніх уже не пом’яну більше” (Єр. 31:31-34). Саме ці слова цитує апостол Павло в Євр. 8:8-13.

Якщо вчитатися в ці слова, то стане зрозуміло, що закони Нового Завіту – це ті ж закони, що існували в Старому Завіті і навіть від самого початку. От тільки ставлення людини до цих законів буде новим – вони будуть у самому людському серці, вони стануть природними для людини, бо до цього часу вони будуть збережені жертвою Ісуса Христа! Дійсно, Христос прийшов не відмінити закон!

Василь Юнак

Попередній запис

Тайна за сьома печатями

Часто люди скаржаться на малозрозумілість біблійних наук та образів. І це зрозуміло, якщо відкрити Біблію на пророчих книгах, особливо на ... Читати далі

Наступний запис

Зайві умовляння

Тема десятини, тобто жертвування десятої частини доходу на церковні потреби, вкрай важлива, бо стосується питання діяльної віри, яка, як відомо ... Читати далі