Тайна за сьома печатями

Часто люди скаржаться на малозрозумілість біблійних наук та образів. І це зрозуміло, якщо відкрити Біблію на пророчих книгах, особливо на видіннях, що містяться в книгах Єзекиїля, Даниїла або ж в Одкровенні Іоанна Богослова. Дійсно в цих страхітливих образах є мало що зрозумілим для людини, яка мало обізнана в біблійній символіці. Але деколи причиною «нерозуміння» Біблії є якраз її зрозумілість, доступність поданих нею наук та зразків належної поведінки та відповідного ставлення до ближніх.

Але доступність для сприйняття ще не означає доступність для наслідування, точніше бажання наслідувати, тому деякі люди починають вдаватися до безглуздої хитрості – починають вдавати, переконувати себе і оточення в тому, що цілком зрозумілі біблійні речі є для них абсолютно незрозумілими. Слід віддати належне цим «хитрунам», деколи їх «винахідливість» дає плоди: їм вдається декого переконати в цьому – найчастіше самих себе. Як мовиться: «Нечестивий уловлюється гріхами вуст своїх» (Пр. 12:13).

«При цьому скажу: хто сіє скупо, той скупо і пожне, а хто сіє щедро, той щедро і пожне. Кожен приділяй з ласки серця, не з гіркотою і не з примусом, бо хто дає доброзичливо, того любить Бог» (2Кор. 9:6,7). От будьте такі ласкаві, скажіть, що тут незрозуміле? Загалом у 9-му розділі Другого послання апостола Павла до Коринтян йде мова про пожертви для інших церков, про цілком зрозумілий акт добродійності. Цей акт може бути «незрозумілим» тільки для тих, хто не готовий допомагати ближнім. От і все.

«Якщо брат або сестра нагі і не мають денного прожитку, а хто-небудь з вас скаже їм: “Йдіть із миром, грійтесь і їжте,” – але не дасть їм потрібного для тіла, яка користь?» (Як. 2:15,16), – такий самий сенс вважати себе віруючим у Бога, але не допомагати ближнім. От тільки що означає ця «віра»? Напевно, це залишається загадкою для таких «віруючих». Але годі з ними, зазвичай вони настільки впевнені у своїй «вірі», що для них немає жодної потреби читати подібні статті. Краще поговоримо про Божі нагороди і Божу любов.

«Хто дає доброзичливо, того любить Бог», а «як написано: “Не бачило око‚ і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його”» (1Кор. 2:9). Люди люблять Бога, намагаються дотримувати Його святі заповіді, з яких одна з найважливіших рекомендує любити «ближнього твого – як самого себе» (Лк. 10:27), і результат всього цього – Божа любов.

А що очікує тих, «хто не дає», кому байдужа доля ближніх? Для них у Бога знайдуться такі слова: «Ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його… Не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили» (Мф. 25:41,45). «І підуть ці на вічні муки» (Мф. 25:46), – так підсумовує їх долю євангеліст. Проте не треба вважати Бог якимсь «мстивим садистом», просто люди свідомо відкинули Божу любов і тому потраплять у місце позбавлене цієї любові, усього прекрасного, що Бог «приготував тим, хто любить Його».

Прості речі, які чомусь вкрай важко сприймаються більшістю людей: допомагаєш ближньому – допомагаєш собі, не допомагаєш йому – у підсумку не отримуєш для себе жодної користі, вже не кажучи, якщо кривдиш його. Що тут незрозумілого? Проте ці прості істини для більшості залишаються тайною за сьома печатями. Це між іншим теж біблійний вираз (див. Одкр. 5:1). Проте це так, до слова.

Автор: Михайло Лукін

Попередній запис

Чужі гроші

Нещодавно приїжджав мій друг зі Сполучних Штатів. Він там давно і щасливий. Перебрався із сім'єю на зорі перебудови і там ... Читати далі

Наступний запис

Чи учить Новий Завіт про десятину?

Чи є необхідність платити десятину? Адже десятина – це припис із Старого Завіту, а ми, сучасні християни, живемо за Новим. ... Читати далі