Об’явлення 6:1-8 – 6:9-17

Об’явлення 6:1-8 – Чотири вершники

«І я бачив, що Агнець розкрив одну з семи печаток, і почув я одну з чотирьох тих тварин, яка говорила, як голосом грому: Підійди! І я глянув, і ось кінь білий, а той, хто на ньому сидів, мав лука. І вінця йому дано, і він вийшов, немов переможець, і щоб перемогти. І коли другу печатку розкрив, я другу тварину почув, що казала: Підійди! І вийшов кінь другий, червоний. А тому, хто на ньому сидів, було дано взяти мир із землі та щоб убивали один одного. І меч великий був даний йому. І коли третю печатку розкрив, я третю тварину почув, що казала: Підійди! І я глянув, і ось кінь вороний. А той, хто на ньому сидів, мав вагу в своїй руці. І я ніби голос почув посеред чотирьох тих тварин, що казав: Ківш пшениці за динарія, і три ковші ячменю за динарія, а оливи й вина не марнуй! А коли Він четверту печатку розкрив, я четверту тварину почув, що казала: Підійди! І я глянув, і ось кінь чалий. А той, хто на ньому сидів, на ім’я йому Смерть, за ним же слідом ішов Ад. І дана їм влада була на четвертій частині землі забивати мечем, і голодом, і мором, і земними звірми.»

Лікарі і пастори чудово знають: коли людина приходить до них з проблемою, проблема, про яку вона говорить, може бути не єдиною, яка в неї є. Болячка, що привела хворого до лікаря, може виявитися лише симптомом серйозніших хвороб, фізичних або психологічних. Страх, депресія чи відчуття провини, що тягнуть нещасного на сповідь або духовну бесіду, часто речі вторинні і не підуть геть, якщо не розібратися з проблемою суттєвішою.

Тому пацієнт або парафіянин часто потрапляє в ситуацію, в якій знаходиться читач шостого розділу Апокаліпсису. Нарешті, ми набираємося мужності і йдемо до лікаря. Ми знаходимо в собі сили зізнатися, що в нас є проблема, і вирушаємо до пастора. Обізнаний фахівець розбереться, і нам знову буде добре і спокійно! Проте знову і знову мудрому лікареві доводиться тимчасово розчаровувати пацієнта: треба з’ясувати, у чому корінь проблеми, і вже потім шукати ліки. Спершу корисне узнати інші симптоми і передісторію, поставити питання: коли ви вперше так себе відчули? Чого ви найбільше боялися? Незабаром людині, що відповідає на питання, стане незатишно: ніби, хто ж знав, що ви в усьому цьому порпатиметеся? Невже є необхідність усе це згадувати? Це було так давно, та й взагалі…

На жаль, інакше не можна. Якщо не з’ясувати всі проблеми, зцілення неможливе. Так йде справа і з нашою планетою: якщо не виявити всі виразки світу, не побачити їх у справжньому і похмурому світлі, їх не вийде вилікувати. Якщо «чотири вершники» не зроблять свою справу, книгу неможливо буде прочитати. Перемога Льва-Агнця буде неповною.

Така відповідь на здивоване питання, яке виникає в багатьох читачів шостого розділу. (Як і всі інші відповіді в Апокаліпсисі, вона дана приховано: автор не збирається задовольняти цікавість, розставляючи всі точки над «i», і розраховує, що ми з розумом і з молитвою зрозуміємо, у чому справа.) Щойно ми бачили величну сцену в тронному залі: усе творіння гучно оспівувало гімн хвали Богу Творцю і заколеному Агнцеві. Ми раділи Його перемозі: план Божий з позбавлення світу – у дії! Напевно, думали ми, от-от нам скажуть про речі не менш радісні і святкові. А тим часом…

А тим часом Бог попускає силам зла розгулятися. Перш ніж хірург візьме в руки скальпель, необхідно побачити всю тяжкість ситуації. Щоб зцілити відчуття провини або скорботи, їх буває треба пробудити. Апокаліпсис – космічна версія важкої пастирської боротьби за поранену душу. Душа світу знає про безпосередні біди і проблеми, але якщо ми не поглянемо глибше – на древнє насильство, пригноблення і смерть – ми не зрозуміємо, що треба зробити для зцілення світу (саме зцілення, а не косметичного ремонту).

Отже, Агнець знімає першу з чотирьох печаток книги, і замість приємної мікстури від хвороби світ отримує щось інше: «живі істоти» закликають чотирьох вершників, які як мінімум не покращують ситуацію. (Вершники нагадують видіння в першому і шостому розділах Книги Захарії, але тут виступають у новій ролі.) Хто такий вершник з луком на білому коні? Деякі тлумачі бачать у ньому самого Месію (див. часткову паралель у 19:11). Це не виключено, але вірогідніший інший варіант: вершник втілює собою земних царів-завойовників, що проголошують свою владу («вінець») над іншими народами. Перш ніж відбудеться повнота божественного задуму, силам пригноблення попускається виявити себе з гіршого боку.

Аналогічна метафорика другого, третього і четвертого вершників. Червоний кінь, чий сідок відносить із землі навіть зовнішню подобу миру, з’являвся в кожному столітті. Вороний кінь, третій за рахунком, знаменує собою економічні проблеми, які так часто лежать в основі міжнаціональних конфліктів. Найпростіші продукти, їжа бідняків, підскакують у ціні, а ціна на продукти дорожчі (масло і вино) залишається колишньою, – знову і знову багачі багатіють за кошт бідняків. Чалий кінь, на якому сидить сама Смерть, і за яким йде пекло, є те, чим небезпечний кожен тиран і кожен анархіст. Скільки разів вже було в людській історії, що війни і голод забирали безліч життів передчасно.

Це зло люди коять один одному. І нічого не поробиш, необхідно побачити це зло, щоб пройти рятівним шляхом, вказаним книгою. Проблеми, про які тут сказано, мають бути розкриті. Між тим, як мінімум упродовж останнього століття, західні церкви намагалися «зцілити» виразки людства, кажучи «мир, мир», коли миру не було (хіба тільки на поверхневому рівні). Але потрібно не ховати голову в пісок, а побачити, що злі сили діють. І щоб виникло нове творіння Боже, усе старе глибинне зло має вийти назовні.

Скажемо декілька слів про символіку таких розділів. Передусім, чотири вершники – це символи. Іван не пропонує читачам видивлятися у вікно, чи не покажуться на вулицях Ефеса чи Смірни зловісні фігури. Образний характер носить і послідовність: не йдеться про те, що спочатку почнеться завоювання, за ним станеться насильство, за насильством – економічна катастрофа, після чого все увінчається смертю. Взаємозв’язок між «вершниками» носить не такий лінійний характер.

Все-таки література і музика різняться можливостями! У музиці можна одночасно проводити декілька ліній, а при письмі потрібно дотримувати черговість. Тут семерична послідовність (чотири пункти сказано, три ще попереду) вказує на свого роду «семеричну» реальність, а не на хронологію.

Аналогічним чином, не слід думати, що спочатку підуть сім «печаток», потім сурми (роз. 8-11) і потім чаші (роз. 16). Усе це різні способи поглянути на одну і ту ж, надзвичайно багатопланову, реальність. Розділ 7 пропонує наступний ракурс: Бог дозволяє пихатому нечестю людей проявитися повною мірою, але зберігає Свій народ під час тягот. Ракурс у розділах 8-11: Бог попускає діяти силам зла, щоб потім остаточно встановити Своє володарювання над світом. Увесь жах ситуації відкриває третій ракурс у розділах 12-13: Богові доведеться наслати на непокірний світ свого роду «кари єгипетські», перш ніж остаточно позбавити вірних і засудити темні сили, що так довго поневолювали його.

Тоді і тільки тоді буде завданий удар найтемнішій з усіх сил (роз. 20). Тоді і тільки тоді виникнуть нове небо і нова земля, без страху, що якась хвороба залишилась не зціленою, і якась прихована печаль дасть про себе знати. Так, розділи 6-20 говорять не те, що ми хочемо почути (як і думки лікаря або пастора бувають не найприємнішими), але якщо ми хочемо отримати зцілення, вслухатися в них необхідно.

Об’явлення 6:9-17 – Гряде День!

«І коли п’яту печатку розкрив, я побачив під жертівником душі побитих за Боже Слово, і за свідчення, яке вони мали. І кликнули вони гучним голосом, кажучи: Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити, і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу? І кожному з них дано білу одежу, і сказано їм іще трохи спочити, аж поки доповнять число їхні співслуги, і брати їхні, що будуть побиті, як і вони. І коли шосту печатку розкрив, я поглянув, і ось сталось велике трясіння землі, і сонце зчорніло, як міх волосяний, і ввесь місяць зробився, як кров… І на землю попадали зорі небесні, як фіґове дерево ронить свої недозрілі плоди, коли потрясе сильний вітер… І небо сховалось, згорнувшись, немов той сувій пергамену, і кожна гора, і кожен острів порушилися з своїх місць… І земні царі, і вельможі та тисячники, і багаті та сильні, і кожен раб та кожен вільний, поховались у печери та в скелі гірські, та й кажуть до гір та до скель: Поспадайте на нас, і позакривайте ви нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, і від гніву Агнця!… Бо прийшов це великий день гніву Його, і хто встояти може?»

Шахова партія може закінчитися трьома способами. Перший спосіб: один із суперників ставить мат і тим самим виграє. Другий спосіб: суперники погоджуються на нічию, вирішивши, що їм не здолати один одного. Є і третій спосіб: один з гравців, роздратувавшись, змахує фігури з дошки і йде. Зрозуміло, що так чинити не годиться, але деякі так само випускають пару.

Немало людей вважають, що Богові варто саме так Себе повести: ніби, партія зі спасіння світу занадто затягнулася – чому б просто не перевернути дошку? Вже надто заплутаною і безглуздою стала гра: повно божевільних, які поводяться абсолютно неадекватно. А скільки страждань, болю, гніву і насильства навколо! Чи не пора Богові втрутитися і щось зробити? Чи не пора, так би мовити, послати танки і скрушити опозицію? До яких пір неподобство триватиме?

Це заперечення регулярно можна чути як від людей, які переконалися в Богу, так і від людей, які взагалі ніколи в Бога не вірили. Вони обурюються: що це за «Бог», який нічого не робить перед лицем страхів і лих світу. Про яке суверенне володарювання Творця над світом можна говорити, якщо навколо така каша? Давно пора стусаном відправити шахівницю до вогню.

Втім, ці думки не покидають і багатьох вірних. Для них нинішні страждання здаються нестерпними. Що ж, ще біблійні Псалми і Пророки так запитували Бога. Ще діти Ізраїльські в Єгипті благали Бога щось зробити (Вих. 2:23). Крик «доки, Владико?» лунав із століття в століття. Це п’ята печатка: не грізний вершник, але душі убитих за вірне свідоцтво про слово Боже.

Взагалі уривок цікавий з багатьох причин. Наприклад, це єдине місце в Новому Заповіті, де сказано щось конкретне про місцезнаходження спочилих християн. Вони перебувають «під жертовником». Досі Іван не згадував про «жертовника», але незабаром ми побачимо, що тронна зала, що відкрилася його погляду, є небесний Храм. Ці «душі» усвідомлюють, що суд над світом ще не відбувся, і зцілення ще не сталося. Нечестя, включаючи нечестя, яке убило їх, ще в дії. Вони жадають правосуддя, як і всі, хто випробував на собі жахливу несправедливість. Це не дріб’язкова мстивість, а нескінченний біль у серці: коли ж буде виправлений світ? Коли Бог покаже, що вирок над ними був несправедливим?

Тут ми зустрічаємо один з численних закликів до терпіння в Апокаліпсисі: чекайте! «І кожному з них дано білу одежу». Можна здивуватися: як «душа» може надіти щось? Проте Іван говорить мовою символів: білий одяг втілює чистоту і перемогу. Виявляється, що до остаточного звершення божественної справедливості має статися щось важливе. Лише потім буде явлений новий світ, в якому мученики воскреснуть і правосуддя восторжествує зримо.

Між іншим, з’ясовується, що Бог править світом зовсім не так, як багато хто Йому радить. Якщо продовжити ризиковане порівняння історії з шаховою партією, Бог не збирається змахувати з дошки фігури. Нічия Його також не влаштовує. Які б підступи не готував супротивник, Бог збирається здобути кінцеву перемогу.

Проте доки, повторимося, зло має досягти свого максимуму, щоб отримати за заслугами на Страшному суді. Згідно з Писанням, дуже давно Бог сказав Аврааму, що його сім’ї доведеться почекати: лише через чотири покоління набудуть вони Землі Обітованої, «бо досі не повний ще гріх амореянина» (Бут. 15:16). Іншими словами, Бог не судитиме їх, доки вони повністю цього не заслужать. Звернемо увагу на два моменти. По-перше, зло, що втілюється чотирма вершниками, має досягти піку в мучеництві чергових вірних. По-друге, багато в чому через це мучеництво і станеться праведний суд Божий. Як ми побачимо, саме так здобувається перемога Агнця.

Невже зняття печатки обіцяє одні лише жахи народу Божому? У жодному разі ні! Шоста печатка показує іншу сторону картини (в. 12-17). Знову-таки пам’ятатимемо, що перед нами символи. Дійсно, у давнину багато людей убачали в затьмареннях, землетрусах і кометах знамення. Іван не заперечує проти того, щоб цей уривок викликав у читачів подібні асоціації. Проте в Старому Заповіті такі образи як затьмарення сонця, перетворення місяця на кров і зірки, що падають, часто вказували на великі і знакові потрясіння. (З подій нашого часу до потрясінь відносилися б падіння берлінської стіни або двох веж під час теракту 11 вересня 2001 року.)

Деякі читачі вважають, що тут описаний «кінець світу». Проте якщо так, чому багачі і знаменитості ховаються в печерах? Швидше, «шоста печатка» говорить про час соціальних і політичних потрясінь, що увінчуються сценою, яку провіщали багато древніх пророків (напр., Ос. 10:8). Великих світу цього, та і не тільки їх, охопила паніка. Вони усвідомили, що цілком і повністю залежать від милосердя Бога Творця. Їх хитромудрі хитрощі ні до чого не призвели. Що ж з ними буде?

Як бояться вони погляду Творця і гніву Агнця! Тут перед нами ще одна дивна таємниця (пор. Лк. 24: переосмислення учнями пророцтв про Месію у світлі страждань і виправдання Ісуса). Вдумаємося в парадоксальність виразу «гнів Агнця». Трохи раніше лев ставав агнцем. Так і тут, намагаючись уявити собі гнів, про який йде мова, не слід забувати, що це гнів Агнця. Це гнів Того, хто у Своїй смерті утілив жертовну любов Божу.

Проте люди, що перебувають у паніці, цього не бачать. Творець здається для них жахливим монстром. Якось письменника Кінгслі Еміса запитали, чи вірить він у Бога. «Ні, – відповів той, – і я ненавиджу Його». Така тональність у голосі людей, про яких ми тут читаємо. Що ж, вони праві: Бог Творець, Який відкрив Себе в Ісусі, закликає світ до відповіді і не збирається миритися із злом у світі. Але вони помиляються, вважаючи Його вередливим і мстивим тираном. Його погляд з небесного престолу повний глибокої і невимовної печалі. У цьому погляді є і гнів, але цей гнів – гнів Агнця: втілена Любов відкидає те, що не містить любові. І боятися Любові є підстави лише в тих людей, які твердо мають намір опиратися її заклику.

Попередній запис

Об’явлення 4:1-6а – 4:6б-11

Об’явлення 4:1-6а – У тронному залі «По цьому я поглянув, і ось двері на небі відчинені, і перший голос, що ... Читати далі

Наступний запис

Об’явлення 7:1-8 – 7:9-17

Об’явлення 7:1-8 – Попечатаний народ Божий «А по цьому я бачив чотирьох Анголів, що стояли на чотирьох кутах землі та ... Читати далі