1 Івана 5:13-21

1 Івана 5:13-21 – Істинний Бог

«Оце написав я до вас, що віруєте в Ім’я Божого Сина, щоб ви знали, що ви віруючи в Ім’я Божого Сина, маєте вічне життя. І оце та відвага, що ми маємо до Нього, що коли чого просимо згідно волі Його, то Він слухає нас. А як знаємо, що Він слухає нас, чого тільки ми просимо, то знаємо, що одержуємо те, чого просимо від Нього. Коли хто бачить брата свого, що грішить гріхом не на смерть, нехай молиться за нього, і Він життя йому дасть, тим, хто грішить не на смерть. Є й гріх на смерть, не про нього кажу, щоб молився. Усяка неправда то гріх. Та є гріх не на смерть. Ми знаємо, що кожен, хто народився від Бога, не грішить, бо хто народився від Бога, той себе береже, і лукавий його не торкається. Ми знаємо, що ми від Бога, і що ввесь світ лежить у злі. Ми знаємо, що Син Божий прийшов, і розум нам дав, щоб пізнати Правдивого, і щоб бути в правдивому Сині Його, Ісусі Христі. Він Бог правдивий і вічне життя! Дітоньки, бережіться від ідолів! Амінь.»

Часом письменники придумують своїм творам несподівані кінцівки. Читаючи розповідь, думаєш, що справа йде одним чином, але в останньому реченні з’ясовується, що реальна картина була іншою. Тоді ти подумки прокручуєш у голові попередній хід подій, щоб пов’язати кінці з кінцями. Пам’ятаю, в одній розповіді усе, здавалося, свідчило, що головний герой – чоловік. І лише з останньої фрази стало ясно, що це жінка. Природно, доводиться сприймати весь сюжет по іншому.

Я не думаю, що Іван хотів здивувати читачів, але все одно останнє речення його невеликого послання примушує нас повернутися до попередніх розділів: звідки взялася ця нова ідея? Що він має на увазі, коли закликає берегтися від ідолів?

Перша думка, яка спадає: йдеться про ідолопоклонство. Ідолопоклонство процвітало в стародавньому світі. Існували храми всіляким богам, навіть таким новоявленим як Юлій Цезар і його наступникам зі своїми сім’ями. Без сумніву, Іван не хотів би, щоб його читачі брали участь у подібному ідолопоклонстві. Проте цілком можливо, що він має на увазі щось тонше і тісніше пов’язане з попередньою тематикою.

Важливо зрозуміти, що любов до Бога і ближнього, з’явлення Ісуса Христа в тілі – не одна правда серед багатьох і не щось другорядне. Це знак, що ми дійсно шануємо правдивого Бога, а не рукотворного ідола.

Не треба думати, що ідол – це обов’язково статуя, яку ставлять в язичницькому капищі. Такий ідол можуть називати «Богом» і шанувати люди, що вважають себе християнами. Проте цей бог – несправжній. Справжній Бог пізнається за тим, що Він послав Сина Свого у світ у людському тілі, і що цей Син помер як людина. Заперечуючи це, ви заперечуєте не щось другорядне про Ісуса. Ви заперечуєте щось дуже важливе про Бога.

Так, такий «Правдивий Бог», і життя, яке ми маємо в Ньому, є «життя майбутнього віку». Прийдешній задум Творця вже почав здійснюватися, в історії стався кардинальний переворот – ціною життя Сина Божого. Тому є серйозне протистояння між тими, хто являє нове життя, і тими, хто відчайдушно намагається утримати нове вино в старому бурдюку і зробити вигляд, що нічого особливо не змінилося.

Дивний час: ще триває одне століття, але вже почалося друге. Як у ньому зорієнтуватися? У віршах 13-15 Іван розвиває сказане в 3:22 (пор. також обіцяння Ісуса в Ів. 14:13; 15:7). Ті, хто вірить в Ісуса і перебувають у Богу, можуть молитися з відвагою. Бо вони перебувають у точці, в якій сходяться небо і земля. Через них дари небесні можуть сходити на землю. Більше того, просячи Бога, вони знають, що їх прохання вже виконані, – хоча, як ми знаємо з Біблії і власного життя, відповідь на молитву може бути не такою, як ми чекали. Звичайно, сам факт, що виникає бажання зробити подібну обмовку, дуже красномовний. Але можливо, варто ще старанніше молитися, коли ми просимо про щось конкретне, бо Бог не хоче, щоб ми виставляли Його брехуном (5:10).

Молитися слід, зокрема, про тих, хто зійшов зі шляху. Не цілком зрозуміло, які гріхи Іван відносить до смертних, а які ні. Може, він має на увазі, що ті, хто заперечує з’явлення Ісуса в тілі, скоїли особливий гріх, що перерізає нитку, яка зв’язує їх з рятівними обіцяннями? Один з утішливих моментів у цій загадковій фразі полягає в тому, що вона допомагає зрозуміти вірш 18. Без неї можна було б подумати, що в уявленні Івана християни взагалі не грішать. Якщо, це не так, я дав такий переклад: «Кожен, народжений від Бога, не продовжує грішити». Іншими словами, він говорить про спосіб життя. Зрозуміло, що краще було б не грішити взагалі, але реально виходить, що тих чи інших помилок і гріхів не уникнути. Такі гріхи можна сповідувати і вони будуть прощені. Зовсім інша справа, коли людина скніє в злі і перестає навіть розуміти, що вона грішить (пор. Рим. 1:32).

Дуже важливе обіцяння в другій половині вірша 18, яке тісно пов’язує самого Ісуса з вірними. Усі вірні «народжені від Бога», але в особливому сенсі народжений від Бога Ісус. Ісус зберігає вірних, і лукавий, який доки зберігає певну силу у світі, не може їм пошкодити. Вони не завжди це відчувають. Проте перемога частково полягає у вірі (5:4): вірі в те, що Ісус дійсно переміг усі сили, які можуть нам пошкодити, і що ми перебуваємо «в Ньому», і тим самим, «в правді», а не «в брехні», яку світ намагається нам нав’язати.

Істинний Бог. Один Ісус. Життя майбутнього віку. Любов дається, любов передається. На цьому ми стоїмо. І таке Іванове свідоцтво.

Попередній запис

1 Івана 4:7-21 – 5:1-12

1 Івана 4:7-21 – Любов Божа «Улюблені, любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від ... Читати далі

Наступний запис

2 Івана 1:1-6 – 1:7-13

2 Івана 1:1-6 – Прояв життя «Старець вибраній пані та дітям її, яких я поправді люблю, і не тільки я, ... Читати далі