1 Петра 5:8-14

1 Петра 5:8-14 – Твердість силою Божою

«Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого. Противтесь йому, тверді в вірі, знавши, що ті самі муки трапляються й вашому братству по світі. А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує. Йому слава та влада на вічні віки, амінь. Я коротко вам написав через Силуяна, як гадаю вірного брата. Закликаю та свідчу, що це Божа благодать правдива, що ви в ній стоїте. Вітає вас разом вибрана Церква в Вавилоні, і Марко, мій син. Вітайте один одного поцілунком любови. Мир вам усім у Христі! Амінь.»

Величезний прорив у тропічній медицині стався, коли учені зрозуміли, як поширюється малярія. Вони довго намагалися лікувати цю хворобу, але справа виглядала безнадійною. Поки допомагаєш одному пацієнтові, хворобу підхоплюють ще троє. Потім з’ясувалося, що переносниками інфекції служать мільйони малярійних комарів, що живуть у сирих тропічних низинах. Тоді стали вживати заходи: осушувати драговині біля людських поселень, в яких розмножувалися комарі, придумувати захисні сітки. Малярія не зникла повністю і в наші дні, але зараз вона є значно меншою проблемою, ніж колись.

Петро вже багато говорив про гоніння на християн. З одного боку, ці гоніння неофіційні: кепкування, лайка, остракізм, іноді насильство. З іншого боку, вони бували абсолютно офіційними: місцева влада втручалася і всіляко ускладнювала життя християнам. Перед християнами стояла (та і зараз стоїть) реальна спокуса демонізувати своїх зримих людських супротивників, вважати їх справжнім джерелом бід. Проте, як бачимо, апостол дивився на речі інакше. Реальний ворог абсолютно інший, причому він дуже небезпечний, особливо коли від нього не захищаються.

Петро порівнює цього ворога не з комаром, а з левом, що ричить, коли шукає кого пожерти. Зауважимо: не просто «з’їсти», а саме «пожерти», так що жертва і зойкнути не встигне, як все буде кінчено.

Цей моторошнуватий образ знову нагадує про серйозність християнського життя. Багато християн легковажно ставляться до духовної боротьби, до протистояння дияволові. У Клайва Льюїса є знаменита книга під назвою «Листи Крутеня». Вона побудована як серія листів, в яких досвідчений біс повчає початківця. В одному місці біс каже: «Якщо якась смутна підозра почне з’являтися в голові підшефного, покажи йому зображення істоти в червоному трико і переконай його, що, оскільки в таку істоту він вірити не може, він не може вірити і в тебе». Інші люди списують на пряме диявольське втручання будь-яку життєву проблему і будь-яку неприємну рису в характері ближніх. Льюїсу вдається дотримати золоту середину. До цього повинні прагнути і ми. Втім, у наші дні спокусника швидше недооцінюють, ніж переоцінюють.

Якщо ми зрозуміємо, що диявол існує, і не лише спокушає людей, але і зводить гоніння і страждання, нам стане легше прийняти другу частину послання. Коли років двісті тому багато західних країн зробили рішучий крок до демократії, це іноді (не завжди) супроводжувалося рішучою відмовою від Бога чи громадської релігії. Ніби, ми самі собі пани. Як показав наступний хід подій, позбавляючись Бога, люди позбуваються і диявола, а потім ставлять на місце Бога себе самих (чи своїх друзів, свою партію, свою країну), а на місце диявола – своїх ворогів. У результаті стається катастрофа.

Апостол учить іншому: слід на будь-які нападки відповідати з твердою, але лагідною вірою; жити – згідно із (за вирахуванням випадків, коли вимагають відректися від Ісуса) законом, поводитися скромно і терпляче, а з нехристиянами поводитися шанобливо. Адже реальний ворог – це не людські опоненти, не навіть найлютіші гонителі. Гонителі лише служать знаряддям у руках ворога серйознішого. Проте якщо чинити опір йому і залишитися твердим у вірі, пам’ятаючи, що християнські брати і сестри по всьому світу проходять те ж випробування, знову і знову таке чемне і добре ставлення завойовуватиме повагу людей зовнішніх, навіть якщо вони доки не розуміють християнство.

Диявол спробує «пожерти» християн гоніннями та іншими нападками. Якщо це не спрацює, він спокушатиме їх вчинками, які руйнівні для віри та особистості (1:14; 2:11 і т. д.). Це дуже неприємно (м’яко кажучи), і доведеться потерпіти. Проте, як вже було сказано, така «огненна спокуса» зробить для нас те, що вогонь робить для срібла і золота: очистить, дозволить металу засяяти яскравіше. Бо Бог виправить і вже виправляє все недосконале. Він «удосконалить, упевнить, зміцнить, уґрунтує». Більшу частину часу багато християн нетверді у своїй вірі. Тому нам слід радісно приєднатися до обіцяння про тверди основи, особливо у зв’язку з тим, що всяка влада належить Богові (в. 11).

Як це характерно для древніх листів (включаючи християнські), під кінець ми знаходимо невеликі вказівки на обставини, в яких лист був написаний. Відвезти лист у Туреччину доручено якомусь Силуяну. Чи не той це супутник Павла, який носить у Діях ім’я Сила? (Сила і Силуян – різні форми одного імені.) І чи не той це Силуян, супутник Павла, згаданий в 1 і 2 Посланнях до Солунян? Складно сказати: ім’я було поширеним. Також немає повної упевненості, що «Вавилон» у вірші 13 – умовна назва Риму (як в Івановому Об’явленні). Зате «Марко, мій син» – це, швидше за все, Іван Марко, відомий нам по Діях, який також згадується в Посланнях до Колосян, Филимона і 2 Посланні до Тимофія.

У завершальних віршах найцікавіше наступне місце: «Божа благодать правдива, що ви в ній стоїте». Читаючи між рядків, можна припустити, що невеликі християнські громади древньої Туреччини боялися, що факт наростаючих гонінь означає, що їх віра не угодна Богові, і вони даремно увірували в месіанство Ісуса. Інакше навіщо Бог попускає такі речі? Петрова відповідь ґрунтується і на Священному Писанні, і на розумінні промислу Божого в історії, і передусім на самому Ісусові. Він каже: тримайтеся смерті і воскресіння Ісуса. Ісус є справжній Месія, і одного разу з’явиться всьому світу. Це справжня благодать Божа, і до неї потрібно приєднатися.

І наприкінці – слова про мир, якого ми всі потребуємо, особливо коли доводиться несолодко. Мир вам від Бога. Мир вам усім у Христі.

Попередній запис

1 Петра 4:12-19 – 5:1-7

1 Петра 4:12-19 – Участь у Христових стражданнях «Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немов би чужому ... Читати далі

Наступний запис

2 Петра 1:1-11 – 1:12-21

2 Петра 1:1-11 – Підтвердьте своє покликання! «Симеон Петро, раб та апостол Ісуса Христа, до тих, хто одержав із нами ... Читати далі