Наслідки гордині

У попередньому дописі вже велася мова стосовно того, що вивчення Біблії, причетність до народу Божого може посилити гординю, яка дрімає до пори до часу в кожному з нас, і яка може стати причиною самопіднесення, яке матимете доволі неприємні, а деколи і трагічні наслідки, адже «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать» (Як. 4:6).

Досить показовий приклад такого руйнівного самопіднесення являють всім відомі фарисеї. Попри загальноприйняту думку (адже саме слово «фарисей» стало синонімом лицемірства та удаваної релігійності), багато фарисеїв дійсно намагалися усіма силами догодити Богові, виконуючи різноманітні приписи Мойсеєвого законодавства, яке свого часу на горі Синай дав усьому ізраїльському народові сам Господь Бог. Звичайно, не можна забувати про «передання предків», тобто людські приписи, які з плином часу почали долучати до кодексу Мойсеєвого законодавства, що в підсумку лише ускладнювало життя, але зовсім не наближало людину до Бога, швидше навпаки. Проте попри все це, багато фарисеїв дійсно хотіли догодити Богові єдиним можливим, як на той момент вважалося більшості, способом. Але саме виконання Мойсеєвого законодавства і ставало для багатьох справжньою спокусою, яку багато фарисеїв, на жаль, не змогли подолати.

От візьмемо, наприклад, фарисея з Христової притчі про митаря і фарисея. З його слів, які промовляє під час молитви, ми дізнаємося, що він суворо дотримує приписи Мойсеєвого закону: «Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю» (Лк. 18:12). Слід зауважити, що в ті часи було прийняти постити раз на тиждень, так що ми тут бачимо «перевиконання плану». Свою ж молитву фарисей почав з вдячності: «Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники…» (Лк. 18:11), – каже цілком правильні речі, якби не закінчення: «…або як цей митар».

Цим закінченням, явним актом піднесення, фарисей перекреслив всі свої «аскетичні» подвиги, на що вказує Христос наприкінці цієї притчі: «Всякий, хто підноситься, принижений буде» (Лк. 18:14), – адже зі слів Спасителя упокорений митар, в якого не було, більш за все, і десятої частини «аскетичних» досягнень фарисея, «пішов до дому свого виправданий більше», ніж фарисей.

Другий приклад, про який ми дізнаємося з 9-го розділу Євангелія від Івана, ще більш показовий: «І сказав Ісус: на суд Я прийшов у світ цей, щоб незрячі бачили, а зрячі стали сліпими. Почувши це, деякі з фарисеїв, що були з Ним, сказали Йому: невже і ми сліпі? Ісус сказав їм: якби ви були сліпі, то не мали б на собі гріха, але як ви говорите, що бачите, то гріх лишається на вас» (в. 39-41).

У чому ж проявлялися «сліпота» цих фарисеїв? Вони не бачили явних чудес Христових, які Він здійснював у суботу, бо на думку фарисеїв цього не можна було робити, як це висловив один з начальників синагоги: «Є шість днів, в які дозволено робити; в ті і приходьте зцілятися, а не в день суботній» (Лк. 13:14). Згідно їхніх переконань, диво здійснене в суботній день було не від Бога, а, відповідно, від бісівських сил. Виявляється, ці люди взяли на себе право вирішувати, як слід правильно чинити Богові! Погодьтеся, це серйозний гріх.

Але годі з тими фарисеями, хіба серед нас мало людей, які вважають, що знають краще за Бога, як Йому слід правильно чинити в цьому світі? Чи не помічали ви такого ставлення до Всевишнього за собою? «Усе це сталося з ними як приклади, а написано для повчання нам, які досягли останніх віків» (1Кор. 10:11). Сподіваємось, що приклад фарисеїв стане для всіх нас добрим напученням та уроком.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docНаслідки гордині


Ваш коментар:

Попередній запис

Стати вільним

Істина визволить вас, Джеймс Тіссо – Якщо будете перебувати в слові Моєму, то ви істинно будете ... Читати далі

Наступний запис

Божі діаманти

У попередніх розмовах ми зосереджували увагу на проявах гордині серед народу Божого, принаймні людей, які відносять себе до нього. Тепер ... Читати далі