Несприятливість до реклами

А тепер повернемося до розмови, як не стати «жертвою реклами» чи «чиєїсь брудної політичної технології». І для цього спочатку прочитаємо наступний біблійний текст: «У спокусі ніхто не кажи: “Бог мене спокушає”; бо Бог не спокушається злом і Сам не спокушає нікого, але кожен спокушається, захоплюючись і зваблюючись власною похіттю» (Як. 1:13,14).

У цьому біблійному уривку хотілося передусім виділити 2 слова: «захоплюючись» і «зваблюючись». Саме цим і користуються творці реклами та нових (чи старих з новим обличчям) політичних ідолів. Пересічних людей самих спонукають сказати те, що вони хочуть почути, побачити, відчути, і потім пропонують для них бажане. А похіттю тут виступає не тільки статевий потяг, зазвичай під словом «похіть» мають на увазі саме його, а взагалі всі гріховні потяги нерозкаяного серця людського: «Бо зсередини, від серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства, злодійство, здирство, лукавство, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство» (Мк. 7:21,22).

І якщо все перелічене має певну форму, набуває вигляду певних злочинів і ганебних вчинків, то от першопричиною всього цього неподобства можна вважати егоїзм, надмірну любов до самого себе, через що людина починає вважати себе ледь не центром всесвіту, навколо якого повинні обертатися всі небесні світила. Принаймні, всі повинні служити їй, чи, принаймні, входити в її «становище» і тому йти їй на «зустріч» і виконувати будь-які її забаганки.

Звучить це, може дещо перебільшено, комусь може навіть неправдоподібно, проте більшість людей думає саме так і, відповідно, діє в цьому напрямку, тим самим «захоплюючись і зваблюючись власною похіттю», як це влучно зауважив апостол Яків ще більш ніж 19 століть тому. Так що ця проблема стояла перед людством ще з давніх-давен, а не є проблемою сучасності, як багато хто помилково вважає. До речі, лікувальний засіб проти цієї духовної хвороби був винайдений ще в ті часи, точніше, у старозавітні, у Мойсеєвому законодавстві, і ім’я йому – любов. Тільки не виключно до себе, але до Бога та ближнього. Власне в цьому і полягають дві найбільші заповіді: «Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого – як самого себе» (Лк. 10:27).

Завдяки дотриманню цих заповідей (принаймні, намаганню слідувати ним), у людини «дивовижним» чином з’явиться розуміння того, що вона не є центром всесвіту, чи, принаймні, якоїсь галактики, що навколо неї існують інші люди, у яких є свої проблеми та потреби, на які варто зважати, а при можливості й допомагати. Тоді в такої людини відкриються, висловлюючись біблійною мовою, «очі» та з’явиться «слух», щоб ще більше помічати проблеми та потреби ближніх, і, відповідно, зважати менше на власні, принаймні, перестати їх вважати найважливішою річчю на землі і менше страждати через їх не вирішення. І як «бонус» до цього всього, така людина стає вкрай несприятливою до впливу реклами та усіляких «брудних політичних технологій».

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docНесприятливість до реклами


Ваш коментар:

Попередній запис

Міф про любов до себе

"Неможливо бути улюбленим і любити іншого, якщо не любиш сам себе. Тому сприймання любові повинне починатися зі сприйняття себе, з ... Читати далі

Наступний запис

Смертельні наслідки егоїзму

А тепер знову повернімося до уривку з Послання апостола Якова, з якого розпочали попередній допис: «У спокусі ніхто не кажи: ... Читати далі