Багатьом людям притаманно все спрощувати. І здавалося, у цьому немає нічого поганого, якби це спрощення сягало б розумних меж. Проте люди не було б людьми, якби тут не спромоглися все зіпсувати. Для прикладу візьмемо стосунки з Творцем.
«Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже. Прагне душа моя до Бога сильного й живого. Коли ж прийду я і з’явлюся перед лицем Божим?» (Пс. 41:2,3), – що, здавалося, може бути простіше? Людина сумує за Господом і хоче мати стосунки з Ним. І це зрозуміло, адже ми всі створені за образом та подобою Божими, і тому не заспокоюємося, поки особисто не відновимо стосунки з Творцем, які розірвалися внаслідок гріхопадіння. Поте багато людей намагаються вибудувати свої стосунки з Богом… не вступаючи в них, а передаючи їх здійснення в руки посередників, «компетентних» осіб. У кращому випадку (і то досить умовно, адже стосунки з Богом мають бути все таки особистими) – роль посередників доручають священикам, у гіршому випадку (і тут беззаперечно дійсно все дуже погано і навіть того гірше) – посередниками з «вищими» (чи «нижчими», що ближче до істини) «силами» стають усілякі екстрасенси, віщуни, «духовні цілителі», «просвітлені гуру» і та ін. Як варіант, людина закривається від Бога певним ритуалом: не будемо вдаватися до саме яких ритуалів вдаються люди, адже жоден ритуал, навіть найбільш благочестивий, не замінить щирих особистих стосунків з Творцем. Адже Спаситель сказав: «Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас» (Мф. 11:28), а не «Зробить те і те, щоб позбутися тягаря гріхів, що мучить вас». Звичайно, методика використання посередників у стосунках з Господом з одночасним униканням особистих стосунків з Ним, не знімає тягаря гріхів і може мати лише тимчасовий заспокійливий ефект.
Другий характерний приклад подібного спрощення часто проявляється в сімейному колі, коли один з подружжя починає відмовлятися від обов’язків покладених на нього. «Жінки, коріться своїм чоловікам, як Господові… Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї… Так повинні чоловіки любити своїх жінок, як свої тіла: хто любить свою жінку, любить самого себе» (Еф. 5:22,25,28). Звичайно, наведені вірші лише в незначній мірі розкривають покладені на подружжя обов’язки, проте і тут люди умудряються оминути їх. До речі, відмова одного з батьків приймати участь у вихованні дітей слід віднести до прикладів бездумного спрощення життя, як і відмову багатьох пар реєструвати свої стосунки. Люди хибно вважають: якщо їхні стосунки не зареєстровані як шлюб, це не покладає на них відповідальності про піклування про свого подружнього партнера. Хоча, варто зауважити, деякі люди залишаються послідовними в цих міркуваннях, і при виникненні певних проблем у співмешканця, вони за прикладом Понтія Пилата (слід сказати, досить поганим прикладом), чим скоріш намагаються «умити руки», тобто усунутися від проблем людини, яку ще нещодавно начебто любили. Проте, як з’ясувалося, ця «любов» не пішла далі намірів, від чого співмешканцю, що опинився в скрутному становищі, стає аж ніяк не легше.
Цих двох показових прикладів, напевно, цілком достатньо, щоб підсумувати, що таке бездумне спрощення до добра не доводить. Про глибинні причини такого підходу до життя і що з цим слід робити, щоб його уникнути, ми поговоримо іншим разом.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Бездумне спрощення
Ваш коментар:
