Байдужість до слова

«Ісус же, дізнавшись, що хочуть прийти, несподівано взяти Його і зробити царем, знову пішов на гору один» (Ін. 6:15).

Що ж викликало в людей таке бажання? – На це Ісус дав таку відповідь: «Ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, а тому, що їли хліб і наситились» (Ін. 6:26). Чудесне помноження «п’яти хлібів ячмінних і двох рибин» (див. Ін. 6:9), – от що викликало в людей бажання проголосити Ісуса царем. Ні після Нагорної проповіді, ні після того, як Ісус «зцілив багатьох від недуг і ран, і від злих духів, і багатьом сліпим дарував прозріння» (Лк. 7:21), ні після того, як воскресив сина Наїнської вдови (див. Лк. 7:14-16). І хоча це чудо воскресіння сталося на видноті, на очах усього містечка, а «не в кутку відбувалося» (Діян. 26:26), попри все, лише чудесне помноження хлібів викликало в людей таке захоплення, що вони вирішили Ісуса проголосити своїм царем з явним натяком на те, щоб помноження хлібів стало постійним явищем.

Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка залишається на життя вічне, яку дасть вам Син Людський (Ін. 6:27), – от Христова відповідь усім шукачам виключно земних статків. Натомість переважна більшість шукає виключно тілесної поживи, як це і сталося з Христовими співрозмовниками:

– Завжди давай нам хліб цей (Ін. 6:34), – маючи на увазі «манну в пустелі» (Ін. 6:31), яку їли їх предки.

Ісус ж у відповідь пропонує їжу вічну, нетлінну, тобто самого Себе:

– Я є хліб життя. Батьки ваші їли манну в пустелі – й померли. Це ж є хліб, який сходить з небес, той, хто його їсть, не помре. Я – хліб живий, який зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу. (Ін. 6:48-51).

Проте Ісусовим слухачам Його пропозиція не сподобалася:

Жорстоке це слово! Хто може це слухати? (6:60).

Сказали це, між іншим, люди, які до того моменту вважали себе Христовими учнями. Проте лише вважали, бо «відтоді багато з учеників Його відійшли від Нього і вже з Ним не ходили» (Ін. 6:66).

«Усе це сталося з ними як приклади, а написано для повчання нам, які досягли останніх віків» (1Кор. 10:11), – проте можна бути цілком упевненим, що реакція більшості наших сучасників на пропозицію Христа прийняти Його, споживати хліб життя, який Він пропонує нам, залишиться без ствердної відповіді. Адже «що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем» (Еккл. 1:9), – тому не треба плекати марних надій, що більшість людей навернеться від нашої проповіді.

Про це знав і наперед попереджав учнів, а разом з ними і нас, Христос: «І як було в дні Ноя, так буде і в дні Сина Людського: їли, пили, одружувалися і виходили заміж, аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, і прийшов потоп, і погубив усіх… так буде і в той день, коли Син Людський явиться» (Лк. 17:26,27,30). Одним з таких днів явлення Сина Людського, тобто суду Його, став день падіння Єрусалиму. Проте це був не єдиний день в історії людства. Такий самий день очікує на кожного з нас: «Бо всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе» (2Кор. 5:10). День, коли нас судитимете Боже Слово: «Хто від Мене відмовляється і не приймає слів Моїх, має собі суддю: слово, яке Я сказав, – воно судитиме його в останній день» (Ін. 12:48). А «хто слово Моє збереже, той не побачить смерти повік» (Ін. 8:51).

Проте більшості людей байдуже до цього слова, навіть якщо його особисто промовляє Господь, навіть тоді, коли Він сам став втіленим Словом. Постійні  життєві турботи, гонитва за скороминущою їжею, багатством, ідолами віку цього роблять настільки грубими серця людей, що вони перестають бачити, чути усі знаки, які Господь протягом життя посилає для них, щоб навернутися і Спаситель зцілив їх (див. Мф. 13:15).

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docБайдужість до слова


Ваш коментар:

Попередній запис

Про байдужість: зворотна перспектива

Тут пропонується ще один аспект теми байдужості. Річ у тім, що досить часто люди приймають за байдужість те, що байдужістю ... Читати далі

Наступний запис

Хліб небесний і земний

«Про горнє помишляйте, а не про земне» (Кол. 3:2), – закликає Біблія усіх, щоб ми не забували, де знаходиться нас ... Читати далі