Івана 5:1-9а – Зцілення паралізованого
«Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов. А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда по-єврейському зветься, що мала п’ять ґанків. У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду порушено. Бо Ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший улазив, як воду порушено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу. А був там один чоловік, що тридцять і вісім років був недужим. Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він часу слабує, говорить до нього: Хочеш бути здоровим? Відповів Йому хворий: Пане, я не маю людини, щоб вона, як порушено воду, до купальні всадила мене. А коли я приходжу, то передо мною вже інший улазить. Говорить до нього Ісус: Уставай, візьми ложе своє та й ходи! І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє та й ходив.»
Маленькі хлопчики грали у великому недоглянутому саду. Хазяїн садиби давно вже хворів, навколо нього юрбилися лікарі і медсестри, а за садом стежити було нікому. Братики потихеньку освоювали його.
Вони багато чого не знали, наприклад до чого тут тенісний корт. Судячи з розмітки – для якоїсь гри, але вони ніколи не бачили, як грають у теніс. Посеред майданчика сумно обвиснула сітка, а оскільки хлопці вміли грати тільки футбольним м’ячем, вони і придумали собі заняття: штовхати м’яч так, щоб він перелетів через сітку і по можливості попав у розмітку. Така собі гра, хоча і не надто захоплююча.
Син хазяїна повернувся з далеких країн і відвідав батька. Він виглянув з вікна верхнього поверху і побачив, як хлопчики грають у свою гру. Усміхнувшись, він дістав з комори ракетки і м’яч і вийшов у сад. Хлопчики трохи стривожилися, коли несподівано з’явилася доросла людина, але зрозуміли, що він їх не прожене.
– Давайте грати по-справжньому, а?
– Це як?
– У теніс, зрозуміло. Я вас навчу.
Він швидко підмів майданчик, натягнув сітку, видав хлопчикам по ракетці і почав учити їх складним, але куди цікавішим правилам тієї гри, для якої і був побудований корт.
Басейн Віфесди в Єрусалимі, трохи на північ від Храмової гори славився як місце зцілення. Археологи розкопали його, так що не забудьте оглянути цю пам’ятку, коли будете в Єрусалимі. Але басейн привертав не лише євреїв: судячи зі знахідок археологів, це місце шанували також язичники. В якийсь момент воно перебувало під заступництвом бога лікарів Асклепія.
От як це «працювало»: в якийсь момент вода починала вирувати, і хто першим устигав зануритися в басейн, зцілявся. Багато хто думав, що порушення води робить ангел. Але «працювало» святилище все гірше і гірше. Очевидно, паралітик, що пролежав тридцять вісім років біля Віфесди, перетворив очікування зцілення на професію і джерело заробітку. Ісус ставить йому конкретне запитання: «Хочеш бути здоровим?» Можливо, цю людину цілком влаштовує і така доля: лежати під колонадою і нічого не робити для свого порятунку під тим приводом, що здоровіші все одно його випередять. Я не випадково порівняв цю сцену з грою двох хлопченят, які тішилися певним різновидом футболу на тенісному корті. У цьому місці збиралися заради надії на дивовижне зцілення, на божественне втручання, але це втручання було в кращому разі рідкісним і непередбачуваним, а в гіршому – химерною мрією.
І от приходить істинний Син Божий – Іван вже пояснив нам, з ким ми маємо справу, і тут же здійснює призначення цього басейну, те зцілення, яке було обіцяно, та все ніяк не збувалося. Як і у випадку із сином царедворця, усе, що вимагалося, – лише одне слово, у даному випадку – наказ підвестися на ноги, узяти своє ложе і йти. Навіть не сказано, що цей чоловік повірив Ісусу, але, звичайно ж, він повинен був повірити, інакше він не послухався б. І тепер для нього відкривається нове життя – набагато цікавіше, але і складніше, ніж життя каліки.
І в синоптиків, і особливо часто в Івана Ісус здійснює давні надії і сподівання євреїв, які знаходили собі різні вирази, зокрема у святах (в. 1). Але біля Віфесди Ісус здійснює також надії і напівоформлені вірування язичників. Це одна з важливих складових звістки цього Євангелія: оскільки «спасіння – від юдеїв» і це спасіння принесене Ісусом, воно починає поширюватися від євреїв, включаючи ширший світ. Язичницьке святилище теж було знаком, смутним і невиразним, зцілення, яке несе Ісус. Дитяча гра у футболо-теніс поступилася місцем тій грі, для якої і був обладнаний корт.
Язичництво намагалося використовувати у своїх інтересах сили створеного світу. Зцілення, здійснене Ісусом, – та реальність, якої давно чекав створений світ, і воно ж – початок нового творіння. Спасіння, принесене у світ Сином Божим, знаменує новий день. Про цей день, самі того не усвідомлюючи, міряли Ізраїль і світ.
Завершальні вірші цього розділу (особливо 25-29) дозволяють нам бачити у вірші 8 натяк на те, яким стане це нове творіння. Коли Ісус вимовляє «Уставай!», Він використовує слово, що частенько означає в Новому Заповіті воскресіння. Частково і в цьому полягає таємниця місії Ісуса. Він не використовує одну з сил створеного світу, щоб підправити якісь вади усередині все того ж творіння – Він несе нове життя, нове творіння. Нове проривається в нинішній світ, несучи зцілення і новий шанс, а старе усвідомлює, як зрозуміли це хлопчики, взявшись за тенісні ракетки, що саме таким і був первинний задум. Звичайно, багатьох людей це лякало, а дехто бачив у незвичайних подіях пряму загрозу, провокацію. Зараз ми займемося цим.
Зверніть увагу: у цьому уривку вже не фігурує слово «знамення». Далі Іван доручає рахувати нам самим.
Івана 5:9b-18 – Син Божий порушив суботу!
«Того ж дня субота була, тому то сказали юдеї вздоровленому: Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого. А він відповів їм: Хто мене вздоровив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє та й ходи. А вони запитали його: Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє та й ходи? Та не знав уздоровлений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від народу, що був на тім місці. Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого! Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоровив його, то Ісус.
І тому зачали юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу. А Ісус відповів їм: Отець Мій працює аж досі, працюю і Я. І тому то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу порушував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним.»
Крізь сон я чув голос, але мови не розумів. Де я? Що відбувається?
Тьмяне світло з іншого кінця кімнати допомогло мені здогадатися: я в студентському гуртожитку, на сусідньому ліжку – мій колега, відомий фахівець з індуїзму, який, як і я, приїхав на конференцію.
Четверта година ранку, а йому надумалося розмовляти телефоном! Правда, в Монреалі вже сьома, і він вирішив зателефонувати дружині, яка встала проводити дітей у школу. Сказати їй, що в нього все гаразд.
Коли він поклав слухавку, я все-таки нагадав з докором:
– Четверта година ранку! Спати потрібно!
– Ні, – заперечив він. – Пора вставати. У мене вдома вже всі встали. Дружина йде на роботу, я хотів застати її вдома.
Ісус і Його супротивники немов живуть у різних часових зонах. Йдеться не про географічні зони (у давнину люди не так багато подорожували і не могли помітити різницю між часовими поясами, а оскільки в них не було сучасних засобів зв’язку, то і особливого значення ця різниця не мала). Швидше я назвав би це різними богословськими зонами: юдеї все ще сплять, але Ісус вже підвівся і не спить і почав денні справи.
Предмет суперечки субота. Старий Заповіт пояснює, що субота «придумана» для того, щоб виділити сьомий день – відрізок часу, коли Бог-Творець відпочивав від трудів творіння. Юдеї, що раз на тиждень дотримують Закон, припиняли всяку роботу. Щоб не заплутатися, їх наставники розробили чіткі визначення всього, що відноситься до «роботи».
Але Ісус систематично робить у суботу такі справи, які можна вважати «роботою», і деякі Його супротивники розглядають це як навмисне порушення Закону. Врешті-решт, хіба обов’язково було зціляти паралітика у святий день? Хворий валявся мало не сорок років, потерпів би ще днинку. Ісус як навмисно вибирає для зцілення суботу. І хоча Його дії важко назвати роботою – Він лише вимовив наказ – але наказав Він цій людині зробити вчинок, що порушує суботні правила (нести своє ліжко).
Ісус відповідає так само, як мій колега-індус: у нас різні часові зони. Отець працює невпинно, і Він має чинити так же. Що це означає?
Ісус упевнений, що Господь Ізраїлю зараз, у цей момент, коли Він вимовляє ці слова, починає нове творіння, яке йде на зміну старому. «Часова зона» нового творіння отримує перевагу перед суботою. Бог почав процес зцілення хворого старого світу, і хоча в цьому процесі, ймовірно, теж передбачений час відпочинку (коли повністю здійсниться місія Ісуса, див. 19:28-30), у даний момент треба всіма силами здійснювати головну працю. А якщо, з погляду Івана, «знаки» якимсь чином відповідали «дням» нового творіння – тим більше.
Навряд чи такий підхід міг зустріти розуміння серед законослухняних юдеїв. Уперше Ісус натикається на таку жорстку відсіч, і чим більше «знамень», тим лютіше опозиція: люди починають здогадуватися, що станеться за цими знаками, куди вони вказують.
До речі, «юдеї» – це жителі південної частини Палестини, власне Юдеї. Це слово можна розуміти ширше – «євреї взагалі», проте в даному випадку правильніше вузьке тлумачення, оскільки і хворий, зцілений Ісусом, і сам Ісус, і Його учні також євреї – але не юдеї. У деяких місцях Іван чітко протиставляє «євреїв, що живуть в Юдеі» галілеянам (наприклад, 7:1). Тут вже починається жорстокий опір Ісусу, що виходитиме з Єрусалиму і закінчиться в підсумку карним звинуваченням (11:47-51), арештом і стратою.
А що заважає процесу зцілення, нового творіння? Не лише опозиція, але і гріх опираються йому. Багато що залишається прихованим, приміром, у даному випадку Ісус вважає, що паралітик був покараний за гріхи (в. 14), але через чотири розділи Ісус рішуче оголошує, що сліпий не був покараний за свій гріх або гріхи батьків (9:1-3). Тобто хвороба буває наслідком гріха, але жорсткий взаємозв’язок відсутній і не можна підозрювати гріховність кожного інваліда. (Два дні тому мені написала жінка, що усвідомила, яким чином гріх привів її до важкої недуги, проте серед моїх знайомих достатньо хворих людей, стосовно яких цей висновок був би абсурдним. Знаю я і немало здорових і щасливих грішників.)
Насправді починає обростати сенсом коротке, сумне зауваження прологу (1:11): «До свого Воно прибуло, та свої відцурались Його». Люди не були готові до нового творіння, до явлення живого Божого, що несе їм нову звістку. Вони продовжували жити в колишній часовій зоні і злилися на Ісуса, Який їх навіщось розбудив. Суперечка між часовими зонами наростатиме і завершиться хрестом.
Та сама битва триває і понині, приймаючи нові форми. З Ісусовим воскресінням нове творіння поширилося на весь світ. Люди як і раніше реагують на цей процес із злістю. Де ж нині послідовники Ісуса, які скажуть: «Ісус здійснює роботу завжди, і я теж це роблю»?
