Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог
Втратити надію – це трагедія. Мені доводилося спілкуватися з людьми, які втратили надію на власне одужання, на одужання коханої людини, на повернення чоловіка або дружини[1]. Я бачив їх опущені плечі, сумні обличчя, згаслі очі. Коли надія – єдине, що нами рухає, думка про те, що «немає надії» (Іов. 6:11; суч. пер.), стає нестерпною. Колись Павло …
Оскільки Павло був колись тісно пов’язаний із синедріоном, то, можливо, він сподівався на те, що вони хоч би вислухають його. Солоний присмак крові в роті, ненависть на обличчі первосвященика[1] і зростаюча ворожість членів зборів зовсім вигнали цю думку. Тепер він зосередив усі зусилля на тому, щоб вибратися звідси живим. Павло добре знав склад синедріону. Саддукеї …
Останнім декільком дням перебування Павла в Єрусалимі Лука відвів стільки ж місця, скільки і кожній з місіонерських подорожей, незважаючи на той факт, що тоді не було встановлено жодної нової церкви і не було розв’язано жодної богословської або церковної проблеми. Багато тлумачів вважають, що в Луки була на це причина. Деякі переконані, що «важливість цих розділів …
Кожен проповідник колись у житті пережив те, що і Павло. Проповідь йде добре; по обличчях слухачів видно, що вони оцінюють належним чином виступ. І ось він вимовляє слово або фразу – як йому здається навіть, абсолютно нейтральну – і раптом обличчя темніють і застигають[1]. Стає очевидно, що дехто із слухачів вивів би його геть і …
Мені згадуються давні витівки і пустощі, які ми з братом Коєм влаштовували в дитинстві. Коли ми заходили занадто далеко, мама примушувала нас пояснити свою поведінку і вибачитися. Ми тут же починали жваво виправдовуватися, скидаючи провину на кого і що завгодно – на друзів, обставини або просто невдачу – і старанно вигороджуючи себе. На жаль, деякі …
Безглузді припущення Якби Павло був винен у тому, у чому його звинувачували, то храмова варта мала вивести його за місто і побити камінням (Діян. 7:58; див. Лев. 24:10-14). Замість цього натовп почав звіряче і безглуздо бити його (Дін. 21:32). І жити б Павлу лише лічені хвилини, але втрутився Бог і Своєю правицею відвів від нього …
День П’ятдесятниці минув, але вулиці як і раніше були повні людей, які прийшли в Єрусалим на це свято зі всього світу[1]. Деякі закуповували провізію на довгу дорогу додому. Інші насолоджувалися останніми хвилинами спілкування з друзями, яких вони побачать тільки наступного року. Третім просто не хотілося покидати місце, яке вони називали «Божим містом». У північно-східній частині …
ЛЯКАЮЧА ПОРАДА (21:23-25) Старійшини поставили своє питання не заради того, щоб отримати на нього відповідь, а просто щоб підготувати сцену для заздалегідь задуманого сценарію. Вони явно обговорили це питання завчасно і прийшли в будинок Якова із вже готовим планом. Їх «рішення» полягало в тому, щоб самим нічого не робити, а перекласти це питання на Павла. …
Ми підійшли до одного з найбільш загадкових розділів у книзі Діянь: історії участі Павла в жертвопринесенні за гріхи в Єрусалимському храмі (21:17-26). На той час Павло вже написав Послання до Галатів[1], в якому стверджував: «Тому закон був вихователем, який вів нас до Христа, щоб нам виправдатися вірою; коли ж прийшла віра, ми вже не під …
СМУТОК У КЕСАРІЇ (21:8-14) Провівши день у Птолемаїді, Павло зі своїми товаришами попрямував на південь, у Кесарію[1] (в. 8а), головний морський порт Палестини, де Петро уперше проповідував Євангеліє язичникам (розділи 10 і 11)[2]. Місто набуло додаткового значення пізніше, коли Павла ув’язнили там на два роки (23:31-35; 24:27). Але під час нашої історії Кесарія була просто …