ІІІ

Вам необхідно зрозуміти тілесну природу. Суть тілесної природи полягає в наступному: це бажання бути незалежним від Бога. Особисто я переконаний у тому, що коли Бог закінчить Свою працю і прийде кінець віку цьому, тоді не буде нічого і нікого незалежного від Бога ні на небі, ні на землі. Хто побажає залишитися незалежним від Бога, буде поміщений у місце, яке Бог назвав пітьмою зовнішньою.

Зрозумійте, як правило, ми не вважаємо бажання бути незалежним від Бога чимось страшенно гріховним. Бог створив цей всесвіт і, наскільки це відкриває Біблія, в усьому всесвіті є тільки два творіння, які захотіли бути незалежними від Бога. По-перше, це частина ангелів. По-друге, це людство. Більше ніщо у всесвіті не прагне до незалежності від Бога. Тварини коряться Богові, зірки коряться Богові, моря коряться Богові, усе у всесвіті кориться Богові. Коренем усіх проблем людства є успадковане бажання бути незалежними від Бога.

Мені багато разів доводилося консультувати людей. Деякі проїздили півсвіту, щоб знайти відповідь для своїх проблем. Мені часто доводилося казати їм: «Послухайте, поїздка за океан не відокремить вас від ваших проблем, бо куди б ви не поїхали, ваша проблема подорожуватиме разом з вами. Ваша проблема знаходиться усередині вас – це ваша внутрішня природа, яка бажає бути незалежною від Бога».

Коли сатана спокушав Адама і Єву в Еденському саду, він сказав: «Коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги». Немає нічого поганого в бажанні бути подібними до Бога, це дуже хороше бажання. Проблема була в тому, що вони бажали стати подібними до Бога незалежно від Бога. Це є кореневою проблемою людства. Найпоширеніший метод, який людство використовує для досягнення незалежності від Бога – за допомогою релігії. «Якщо я дотримуватимуся цих правил моєї релігії. якщо я відвідуватиму церкву, або мечеть, або щось ще… якщо я дотримуватиму п’ять правил правовірного мусульманина, або ще щось… це усе, що треба». Ні, неправильно. Жодним набором правил ви не зможете обійти залежність від Бога. Саме бажання бути незалежним від Бога, яке часто знаходить своє вираження в релігії, є коренем вашої проблеми.

Давайте подивимося, що Павло говорить про тілесну природу. Тепер ви розумієте, що я маю на увазі під словами «тілесна природа»? Це те, що сидить усередині вас і мені. Іноді цей бунтар усередині вас може бути дуже релігійним. Він може використовувати багато духовних слів. Але, не дивлячись на усю свою релігійність, він залишається бунтарем. Павло говорить про тіло в Посланні до Римлян 8:8: «І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові».

У своїй тілесній природі ви не можете зробити нічого, що догодило б Богові, бо ваші дії походитимуть з бунту. Бог передбачив інший шлях досягнення праведності, який знаходиться не в тому, щоб дотримувати набір правил, не в релігійній активності, але у вірі.

Так часто у протестантському світі ми говоримо і чуємо про це, що перестали усвідомлювати те, наскільки дивні ці слова. Це одно з найприголомшливіших тверджень у Біблії. Наскільки я бачу, ця доктрина, яка сприймалася істинною Церквою в усі віки, сьогодні не розуміється більшістю християн. У них немає реального розуміння тієї доктрини, в яку вони, за їх словами, вірять. Усі говорять про спасіння по вірі і про виправдання вірою, але частенько вони вимовляють ці слова, не усвідомлюючи їх істинний сенс. До речі, те, що я роблю зараз – це боротьба з неуцтвом. Маю сказати, люблячи вас, що деякі з вас є духовними неуками. Не ображайтеся на мене, але це правда.

Отже, ми пам’ятаємо про те, що темою Послання до Римлян є праведність: «Бо жадне тіло (тут мається на увазі: жодна людина) ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається» (Рим. 3:20).

Коли ви зустрічаєте в Новому Заповіті слово «закон», то не кожного разу мається на увазі саме закон Мойсеїв. У нас немає можливості детально зупинятися на цьому питанні, але я можу сказати, що це відноситься приблизно до 80% випадків, де Павло взагалі вживає слово «закон». Ось і тут він пише: «Законом бо гріх пізнається». У першу чергу він, звичайно ж, має на увазі закон Мойсеїв, але це включає і будь-які інші закони та переліки правил. Дотримання будь-якого закону ніколи не зробить вас праведними в очах Божих. Якщо вже на те пішло, то якщо закон Мойсеїв не може зробити цього, то наскільки абсурдно вірити, що якийсь інший закон зробить це. Закон Мойсеїв був даний Богом, він був святим і досконалим.

Я посміхаюся, коли чую баптистів або п’ятидесятників або когось інших, коли вони кажуть: «Ми звільнилися від закону», а потім роблять свій власний жалюгідний маленький набір правил, який вони вам нав’язують. Брати, якщо ми збираємося дотримувати якийсь закон, то чому б тоді не закон Мойсеїв? Принаймні, той був даний Богом. Він не був вигаданий баптистами або п’ятидесятниками, методистами або католиками, або кимсь ще.

Павло продовжує в Посланні Римлянам 3:27-28: «Тож де похвальба?»

Що спонукає людину хвалитися? Що викликає в нас бажання хвалитися? Гордість. Ви бачите, з чим ми маємо справу? Ви бачите кореневу проблему? Це гордість. Вона виражає себе в релігії. Релігія (виконання набору «хороших» релігійних правил) це спосіб для гордості сказати: «Я не потребую Бога, у мене є свій власний набір правил. Я роблю усе по-своєму, я виконую правила моєї церкви». Це хвастощі. Павло каже, що праведність, яка приходить по вірі, виключає будь-яку можливість хвалитися. Нам не залишається чим хвалитися.

«Тож де похвальба? Виключена. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри. Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, без діл Закону».

Віра не залежить від діл закону (у англ. дослівно: «виключає діла закону» – прим. перекладача). Це не віра плюс закон, але віра, і тільки лише віра одна. Можливо, ви чули латинську фразу, яку використовували подвижники Реформації: «Солу фіде», яка означає: «Лише вірою однією». Багато хто з них віддав свої життя за ці два слова. Це не якесь другорядне питання. Розумінню цієї істини диявол протистоятиме з усією люттю, на яку він здатний. Бо він знає, якщо ми зможемо прийняти і утримати це, то він буде переможений.

<< II

IV >>