ІІ

Не думаю, що у воскресіння «занесе» когось, хто просто пливе за течією. Вважаю, що для цього треба визначити мету, прийняти вольове рішення, присвятити себе певному способу життя. Але неможливо, дорогі друзі, досягти цього релігією діл. Діла закону ніколи не приведуть нас туди. Це зможе зробити тільки праведність від Бога, що здобувається вірою. Альтернативою цьому, як я вже сказав, є легалізм.

Мною вже було дане визначення цьому поняттю, але я повторю його знову. Легалізм – це прагнення досягти праведності тим, що ви робите, законами, які ви виконуєте, правилами, які ви дотримуєте, добрими ділами. Тобто це певний образ мислення, коли ви думаєте, що своїми добрими ділами ви набуваєте благовоління в Бога і досягаєте праведності. Вважаю, що це сильно поширено. Наші церкви наповнені людьми, які вважають, що вони досягають праведності перед Богом завдяки своєму хорошому способу життя, дотриманню Десяти Заповідей, виконанню Золотого Правила («не робити іншим того, чого не хочемо собі»). Це не дає вам праведності від Бога по вірі. Є тільки один шлях, він дуже простий: вірити. Євангеліє – це сила спасіння для всякого, хто вірить. Бо по благодаті ми були врятовані через віру. І щоб ми навіть не почали хвалитися, це не від нас самих, це дар Божий. У нас немає віри, для того, щоб врятуватися, поки Бог не дасть нам віру на спасіння.

Особисто я маю ясне розуміння із цього приводу, бо коли я уперше зустрівся з Євангелієм, то я дійсно захотів повірити, але не міг увірувати до тих пір, поки Бог не дав мені віру. Це був дар. Це сталося надприродним і дивовижним чином. Щойно Він дав мені віру, я відразу ж повірив. До цього я був глибоко залучений у йогу і східні філософії. Це було великою перешкодою між мною і Ісусом. Я міг повірити, що Він був дивовижним учителем або гуру. Але я не міг повірити, що Він є Сином Божим. У той момент, коли Ісус позбавив мене від духу, що стоїть за захопленням йогою, я миттєво зрозумів, що Ісус є Сином Божим.

Дуже цікава реакція на легалізм в апостола Павла. Є одне послання Павла в Новому Заповіті, основною темою якого є легалізм – говорячи мовою теології, у цьому посланні він розбирається з легалізмом. Яке це послання? Послання до Галатів. Більшість своїх послань, Павло починає з дяки Богові за Його благодать у тих людях, яким він пише, навіть якщо вони припускалися безліч помилок. Наприклад, він починає своє Перше послання до Коринтян з дяки за них. Але потім, з цього ж послання, ми дізнаємося про безліч проблем у цій церкві. Там була людина, яка жила з дружиною свого батька. Там були люди, які упивалися вином на вечері Господній. Там були відкриті сварки, розподіли та егоїзм. Але, не дивлячись на усе це, от як Павло звертається до них: «Я завжди дякую моєму Богові за вас, через Божу благодать, що була вам дана в Христі Ісусі, бо ви всім збагатилися в Ньому, словом усяким і всяким знанням, бо свідоцтво Христове між вами утвердилось, так що не маєте недостачі в жаднім дарі благодаті ви, що очікуєте з’явлення Господа нашого Ісуса Христа. Він вас утвердить до кінця неповинними бути дня Господа нашого Ісуса Христа!» (1Кор. 1:4-8).

Коли ви прочитаєте про деякі їх проблеми, то погодитеся з тим, що Павлу потрібно було мати чималу віру, щоб написати, що вони зможуть бути непорочними в день Господа нашого Ісуса Христа.

Потім Павло продовжує в 9-му вірші: «Вірний Бог, що ви через Нього покликані до спільноти Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого».

От як Павло починає свій лист до Коринтян. Проте початок його Послання до Галатів, які не мали таких явних моральних проблем, де не було пияцтва і сексуальної нечистоти, звучить абсолютно по-іншому. Галати, при зовні дуже доброчесному способі життя, виявилися залученими в легалізм. Проте Павло, судячи з його послань, був набагато більш засмучений легалізмом Галатів, ніж гріхами Коринтян. Це дуже помітно. От як він починає своє Послання до Галатів. Він не промовляє жодного слова дяки Богові за благодать, яку Він дарував їм, і за усе добро, яке Бог зробив для них. Усе, що він каже, це наступне: «Дивуюся я, що ви так скоро відхилюєтесь від того, хто покликав Христовою благодаттю вас, на іншу Євангелію, що не інша вона, але деякі є, що вас непокоять, і хочуть перевернути Христову Євангелію» (Гал. 1:6,7).

Яка проблема так засмутила його? Легалізм. Павло був набагато більш засмучений легалізмом, ніж явними тілесними гріхами – це так дивно для нашого сучасного розуміння християнства.

Дозвольте сказати пару слів про тілесну природу. Сьогодні є багато найрізноманітніших перекладів Біблії і серед них досить багато хороших, які полегшують наше розуміння біблійних істин. Але особисто я вірю, що є певні слова і поняття в Біблії, значення яких вам необхідно навчитися розуміти. Щоб ви краще зрозуміли мене, я скажу так, що якщо ви бажаєте вивчати електрику, то вам необхідно буде вивчити і зрозуміти деякі специфічні терміни, які пов’язані з електрикою, інакше ви не зможете стати електриком. У Новому Заповіті також існує декілька специфічних слів, значення яких вам необхідно навчитися розуміти або ж ви не розумітимете цю книгу. Одним з таких термінів є слово «тіло». Для того, щоб спростити розуміння цього терміну, перекладачі деяких, поза сумнівом, хороших перекладів вирішили за краще замінити його словом «гріховна натура». Але, на мою думку, це утрудняє розуміння сенсу слів, сказаних Павлом.

Вам необхідно навчитися розуміти, що Павло має на увазі під словом «тіло». Це важливе біблійне поняття, розуміння якого потрібне для правильного сприйняття євангельської істини. Тіло – це натура, яку кожен з нас успадкував від Адама. І пам’ятайте, що в Адама не було нащадків до тих пір, поки він не став бунтарем. Тому кожен його нащадок має в собі бунтарську природу. Це наша тілесна природа. Хоча іноді під словом «тіло» Павло має на увазі просто наше фізичне тіло, в якому ми знаходимося. Ви повинні навчитися відрізняти, в якому сенсі це слово використане в кожному випадку.

Але в цьому уривку Павло говорить про природу, яку ми успадкували, як нащадки Адамові. Згідно Біблії, якій я вірю, ми можемо походити з найрізноманітніших народів, але ми всі маємо одного спільного предка, і його ім’я Адам. Він став бунтарем, і не мав нащадків до тих пір, поки не став бунтарем. Кожен нащадок Адамів має в собі Адамову бунтарську природу, яку Біблія також називає «старою людиною» або «старим Адамом».

<< I

III >>