Матвія 17:1-8 – Переображення Господнє
«А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, брата його, та й веде їх осібно на гору високу. І Він перед ними переобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло. І ось з’явились до них Мойсей та Ілля, і розмовляли із Ним. І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі. Як він ще говорив, ось хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся! А почувши, попадали учні долілиць, і полякалися сильно… А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: Уставайте й не бійтесь! Звівши ж очі свої, нікого вони не побачили, окрім Самого Ісуса.»
Гора Фавор – це великий округлий пагорб у центрі Галілеї. Щоб дістатися до його вершини сьогодні, вам доведеться вийти з автобуса і узяти таксі. Кажуть, що Господь особливо прихильний до таксистів гори Фавор, оскільки за ті хвилини, поки машина нестримно мчить вгору чи вниз вузькою гірською дорогою, Богу возносять більше молитов, ніж Він чує за весь день чи навіть за цілий тиждень. (Подібне кажуть і про інші місця, але для гори Фавор ця байка підходить найбільше.)
Традиційно вважається, що саме на цьому місці сталося Переображення Господнє – дивна подія, описана Матвієм, Марком і Лукою. Здається вірогіднішим, що Ісус покликав Своїх найближчих друзів – Петра, Якова та Івана – і піднявся з ними на гору Ермон, яка знаходиться поряд з Кесарією Пилиповою. З вершин і Фавора, і Ермона перед вашим поглядом сьогодні відкриваються приголомшливі види Галілеї. Але Ісусу і трьом Його друзям не було часу милуватися цими ландшафтами. Вони спостерігали за чимось таким дивовижним, що багато хто визнав би всю цю історію неправдоподібною. Але пропозиція Петра про зведення трьох шатрів виглядає такою дивною, що багато хто визнає можливість подібних яскравих видінь при пристрасній молитві до Бога (такі явища відомі і в наші дні).
Люди часто розуміють історію Переображення так, що світло виходило тільки від Ісуса, будучи свідоцтвом Його божественності. Але в Євангелії від Луки говориться про те, що світло виходило також і від Мойсея, і від Іллі, яких ніхто не вважав «божественними». А в Євангелії від Матвія (13:43) Ісус раніше обіцяв, що всі Божі люди сяятимуть, немов сонце в Царстві Божому.
Євангелісти, як правило, підкреслювали, що саме людяність Христа дозволяє побачити сяйво Його слави. Ранні християни сказали б, що про божественність Христа, як не дивно, свідчать Його страждання і ганебна смерть. Якщо це приведе вас у замішання, то саме в такому стані і слід жити християнинові.
Фактично Переображення Господнє є паралеллю і контрастом з розп’яттям Ісуса (Мт. 27:33-54). Якщо ви обмірковуєте одну з цих подій, то інше теж слід тримати в пам’яті як її своєрідний фон. На горі Фавор Ісус з’являється у Своїй величі і славі, а на пагорбі Голгофа – у стражданнях і смерті. Тут Його одяг світиться, а там він буде зірваний з Нього і відданий римським солдатам. Тут поряд з Христом стоять два найбільші герої Ізраїлю – Мойсей і Ілля, які символізують Закон і пророцтво; там Ісус висітиме на хресті між двома розбійниками, які символізували моральний занепад Ізраїлю. Тут на землі лежить тінь від легкої хмари, а там морок спустився на землю. Тут Петро в захваті від прекрасного видіння, а там він же ховається від ганьби, тричі відрікшись від Христа. Тут сам Бог оголошує, що Ісус – Його улюблений Син, а там тільки язичницький солдат визнає, що розіпнутий Ісус дійсно був Сином Божим.
Те, що станеться на вершині пагорба, пояснює те, що відбувалося на вершині гори, і навпаки. Можливо, для кращого розуміння Євангелія необхідно уявити ці дві картини одночасно, порівняти їх. Навчившись бачити славу в хресті, а тінь хреста – у сяйві слави, ви навчитеся сполучати радість і сльози Господа нашого Ісуса, поки що прихованого хмарами. Ця історія розповідає про Божественну владу, любов і красу, які залишаються дивовижними і коли Ісус просить нас узяти свій хрест і йти за Ним.
У цьому розділі, як і скрізь, Матвій проводить явну паралель між Ісусом і Мойсеєм. Мойсей вивів дітей Ізраїлю з Єгипту, а потім двічі піднімався на гору Сінай: спочатку – щоб отримати від Ягве Закон, а потім – щоб вимолити в Нього прощення для порушників цього Закону. Ілля теж зустрічався з Господом на горі Сінай, але Матвія цікавить порівняння Ісуса саме з Мойсеєм, якому Господь обіцяв послати Ізраїлю другого подібного пророка, якого всі мають слухатися (Повт. 18). І от тепер Мойсей знову зустрічає Господа на горі Фавор, і голос з Небес підтверджує, що Ісус – не просто обіцяний пророк, а Божий Син, Месія, і Господові до вподоби Його справи. Ці слова, сказані тоді апостолам, не менш важливі для нас зараз. Якщо ви хочете знайти шлях до Бога, шлях до Землі обітованої, ви повинні слухатися Христа і йти за Ним.
Матвія 17:9-13 – Питання про Іллю
«А коли з гори сходили, заповів їм Ісус і сказав: Не кажіть нікому про цеє видіння, аж поки Син Людський із мертвих воскресне.
І запитали Його учні, говорячи: Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти? А Він відповів і сказав: Ілля, правда, прийде, і все приготує. Але кажу вам, що Ілля вже прийшов був, та його не пізнали, але з ним зробили, що тільки хотіли… Так і Син Людський має страждати від них. Учні тоді зрозуміли, що Він їм говорив про Івана Христителя.»
Юний студент, хвилюючись, підійшов до професора, лекціями якого захоплювався, і попросив його про коротку бесіду. Студент збирався написати докторську дисертацію і хотів узнати думку професора. Професор запросив його у свій кабінет, стіни якого були уставлені книгами, а стіл завалений паперами. Зніяковівши, студент плутано пояснив, яке питання його цікавить, і попросив поради. Професор поставив декілька запитань, дав деякі рекомендації, а потім сказав, що студент може піти в учбову частину і заповнити необхідні папери. Студент чув від своїх друзів, наскільки складна процедура отримання рекомендацій в аспірантуру. Він схвильовано запитав, коли відбудеться офіційна співбесіда, що підтверджує його знання і здібності до наукової роботи. «Ви щойно пройшли цю співбесіду», – сказав професор з ледве помітною посмішкою.
Історія правдива – адже цим студентом був я сам.
Несподівано світ навколо мене виявився не таким, як я чекав. Раптом з’ясувалося, що наступний етап вже пройдений, і тепер я можу проводити довгі години в бібліотеці, старанно працюючи над дисертацією.
Таке ж почуття було і в апостолів після короткої розмови з Ісусом відразу після Переображення. Вони несподівано виявили, що вже знаходяться на один щабель вище, ніж припускали. Нам може здатися дивним питання учнів: «Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?» (в. 10). Річ у тім, що апостоли уявляли послідовність прийдешніх подій чимось на кшталт розкладу потягів. Уявіть собі, що стоїте на платформі і чекаєте свого потягу, який, як ви знаєте, має прийти незабаром після експреса. Але на ваш подив, саме ваш потяг прибуває першим. Що ж сталося? Чому в розкладі сказано, що першим має прийти експрес?
Начальник станції пояснює вам, що експрес вже промчав повз, коли ви пішли випити кави і тому його не помітили. Ісус теж пояснює учням, що Ілля вже приходив і виконав свою місію, але вони цього не зрозуміли. Ісус натякає: як і слід було чекати, тепер перед ними – Месія.
Звідки ж апостолам був відомий цей «розклад»? Звичайно ж, зі Священного Писання – його Старого Заповіту. Згідно з пророком Малахією (4:5), Бог пошле пророка Іллю, щоб Його люди могли підготуватися «перше ніж день Господній настане, великий й страшний». Ілля очищав людей зі страхітливою суворістю, а потім і сам відчув жах, зустрівшись віч-на-віч з Богом на горі Хорив (1 Цар. 19:11,12). Врешті-решт пророк був піднятий вогненним вихором на Небеса, і пройшов слух, що одного разу він ще повернеться на землю.
Малахія конкретизує цю невизначену надію, і пізніше вона знаходить вираження в різних єврейських текстах. Наприклад, у Книзі Премудрості Ісуса, сина Сирахового, написаній у 200 р. до Р. Х., розповідається про місію Іллі «відновити коліно Якова» (48:10). Вважалося, що це «відновлення» обіцяне всьому Ізраїлю, оскільки почесне ім’я «Ізраїль» було дане Богом прабатькові єврейського народу Якову.
«Книжники», які вивчали всі ці тексти, створили на їх основі свого роду розклад майбутніх подій: коли справи в країні будуть зовсім кепські, Бог спочатку пошле Іллю, а потім прийде Месія і зможе продовжити роботу, почату пророком.
Апостоли явно були спантеличені. Вони щойно визнали Ісуса Месією, а тепер побачили Його, що Він розмовляє з Мойсеєм та Іллею. Адже Ілля мав з’явитися перед приходом Месії, а не під час виконання Ним Своєї місії. Але Ісус пояснює учням, що насправді усе відбувалося «за розкладом» – згідно з пророцтвами. Апостоли просто не зауважили те, що Іллею був Іван Христитель, який проклав дорогу Ісусу Христу. Це не перша і не остання вказівка на прихований зв’язок між Іваном та Ісусом (див. 11:2-19; 21:23-27).
Чому ж апостоли не зрозуміли, що Іван Христитель і є Ілля? Річ у тім, що вони чекали від Іллі зовсім іншого, ніж сталося з Іваном, який зовсім не уразив небесним вогнем усіх лиходіїв, а сам загинув від їх руки. Ісус теж не прийшов в усій пишноті Своєї влади, щоб очистити землю; Він приніс у світ Царство Боже, але шлях до нього лежав через Його страждання.
Ми не повинні забувати про те, що вже після того, як Христос призвав Своїх послідовників йти за Ним шляхом страждань, Він явився апостолам у сяйві слави на горі Фавор.
Де ж наше місце в Божому розкладі? Трудність віри полягає в тому, що ми не знаємо відповіді на це запитання або не вміємо застосувати її до нашого власного життя. Тільки озирнувшись назад, ми іноді розуміємо, що Бог зробив з нами, а через нас – з іншими людьми. Але нам треба дивитися вперед і навчитися бачити те, що Бог збирається робити.
Усе у світі, крок за кроком, відбувається за Божим планом, світ рухається вперед. Якщо ми хочемо стати частиною цього плану, то повинні йти за Христом хресним шляхом служіння і самопожертвування. У будь-якому випадку центральна подія Божого плану вже сталася. Сам Ісус повстав з мертвих, і тепер уся історія прояснилася у світлі Пасхи. Наше завдання тепер полягає в тому, щоб знайти свою роль і покликання, сприяти тому, щоб це пасхальне світло світило у всьому світі.
