Чи відповідають діти за гріхи предків?

Коли намагаються вирішити питання про наслідки для дітей і прямих нащадків гріхів батьків, наводять цитату: “Я Господь, Бог твій, Бог ревнитель, що карає дітей за провину батьків до третього і четвертого роду тих, які ненавидять Мене, і творить милість до тисячі родів тим, що люблять Мене і дотримуються заповідей Моїх” (Вих. 20:5,6). Тут ясно говориться про те, що Господь карає за провину батьків не безвинних дітей, а тільки тих, чия власна злочинність (які ненавидять Мене) спадково пов’язана з гріхами їх батьків. Це розуміння повністю підтверджується наступними місцями:

Батьки не повинні бути карані смертю за дітей, і діти не повинні бути карані смертю за батьків; кожен повинен бути караним смертю за свій злочин (Втор. 24:16).

У ті дні вже не будуть говорити: “батьки їли кислий виноград, а у дітей на зубах оскома”, але кожен буде помирати за своє власне беззаконня; хто буде їсти кислий виноград, у того на зубах і оскома буде (Єр. 31:29,30).

Ви говорите: “чому ж син не несе провини батька свого?” Тому що син чинить законно і праведно, усіх уставів Моїх дотримується і виконує їх; він буде живий. Душа, яка грішить, вона вмре; син не понесе провини батька, і батько не понесе провини сина, правда праведного при ньому і залишається, і беззаконня беззаконного при ньому і залишається. І беззаконник, якщо навернеться від усіх гріхів своїх, які робив, і буде дотримуватися всіх уставів Моїх і чинити законно і праведно, живий буде, не помре (Єз. 18:19-21).

Питання про покарання дітей за гріхи батьків наполегливо ставиться мабуть тому, що іноді ясно спостерігається в декількох поколіннях духовне безпліддя, моральне неблагополуччя, життєві негаразди. Самі представники цього роду нерідко говорять про “родове прокляття”, про “родовий гріх”. Але це не покарання за гріхи дідів і батьків. Коли люди грішать, і це відбувається систематично, включаються механізми спадковості. Дуже часто діти наслідують світогляд своїх батьків, їх гріхи, зокрема їхню ненависть до Бога. Ненавидячи Бога і відкидаючи Його, люди (і їх діти) відвертаються від джерела життя і активно наближають свою смерть. Найяскравіший приклад – наркомани, алкоголіки. Дуже часто, якщо діти живуть у сім’ї, де батько і мати – алкоголіки, то й самі діти стають алкоголіками. Це – не правило, бувають і виключення, але це відбувається дуже часто. Тому люди, які грішать проти Бога, накликають нещастя на себе і самі прирікають до нещасть своїх дітей.

Доречне питання: чи в рівних умовах знаходяться люди відносно спасіння. На це треба рішуче відповісти, що Господь Бог не лише всім бажає спасіння, але і дарував кожному таку можливість. До якого б роду людина не належала і в якій би сім’ї не народилася, для кожної людини відкриті ворота Небесного Царства і можливість спасіння. Людина не знаходиться у фатальній залежності гріху, в яких би умовах вона не знаходилася. У цьому таємниця людської свободи. Це не абстрактна можливість зробити вибір між добром і гріхом, а реальна можливість, якій сприяє Божественна благодать, коли Господь бачить навіть найменший прояв благої рішучості. Про цю невід’ємну для кожного свободу каже св. апостол Павло: “Гріх не повинен над вами панувати, бо ви не під законом, а під благодаттю” (Рим. 6:14). “Коли примножився гріх, стало більше благодаті” (Рим. 5:20). Отже, тим, хто, здавалося, позбавлений сприятливих умов для духовного життя, подається особиста допомога Божа, яка покриває брак умов. Від нашого вільного вибору залежить скористаємося ми цим чи ні.

Автор: ієромонах Іов (Гумеров)

Попередній запис

Три коротких відповіді

Чи страждають діти за гріхи батьків? Діти не відповідають за гріхи батьків в юридичному розумінні, але вони несуть наслідки батьківської ... Читати далі

Наступний запис

Сумні наслідки

Мало кого можуть не зворушити дитячі страждання. І бачачи як мучаться, страждають діти, мимоволі задаєшся питанням: «Чому Господь допускає страждання ... Читати далі