Чи страждають діти за гріхи батьків?
Діти не відповідають за гріхи батьків в юридичному розумінні, але вони несуть наслідки батьківської гріховності. Це так само як і з гріхом прабатьків Адама та Єви. Вони скоїли гріх та відпали від Бога. Гріх у біблійному розумінні – це не стільки провина, скільки хвороба, пошкодження людського єства. Ми не відповідаємо за гріхи батьків, але свою людську природу ми прийняли вже пошкодженою гріхом. Це наче виразка, що призводить до такого стану, який описаний апостолом Павлом у Посланні до Римлян: “Добра, якого хочу, не роблю, а зло, якого не хочу, роблю. Якщо ж роблю те, чого не хочу, вже не я роблю те, але гріх, що живе в мені. Тож я знаходжу закон, що‚ коли хочу робити добро, лежить у мені зло. Бо за внутрішньою людиною знаходжу насолоду в законі Божому; але в членах моїх бачу інший закон, що протиборствує законові розуму мого і бере мене в полон закону гріховного, який перебуває в членах моїх. Бідна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерти?” (7:19-24).
А визволяє нас від цього Ісус Христос Своєю смертю та воскресінням. Через причастя Його Тіла й Крови ми маємо можливість жити новим життям разом із Христом.
Протоієрей Андрій Дудченко
Чи несуть діти покарання за гріхи своїх батьків?
Діти не відповідають за гріхи, скоєні їхніми батьками, як і батьки не несуть відповідальності за гріхи своїх дітей. Кожен із нас відповідальний за свої власні гріхи. У книзі пророка Єзекиїля 18:20 сказано: «Душа, яка грішить, вона вмре; син не понесе провини батька, і батько не понесе провини сина». Цей вірш чітко демонструє, що покарання за гріхи певної людини нестиме лише ця людина.
Існує текст, який приводить декого до думки, що Біблія навчає про покарання за гріхи від покоління до покоління, проте це тлумачення невірне. Згаданий вірш записаний у книзі Вихід 20:5, де говориться про ідолів: «Не поклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог ревнитель, що карає дітей за провину батьків до третього і четвертого роду тих, які ненавидять Мене». Цей текст говорить не стільки про покарання, скільки про наслідки. Він говорить, що наслідки людських гріхів відчуватимуться наступними поколіннями. Бог попереджав ізраїльтян, що їхні діти будуть відчувати на собі вплив покоління своїх батьків як природний наслідок їх непослуху та ненависті до Бога. Діти, виховані в такому оточенні, практикуватимуть таке ж ідолопоклонство, дотримуючись, таким чином, даного їм прикладу непослуху. Їхня непокора вкоренилася настільки глибоко, що на її виправлення мало піти декілька поколінь. Бог не вимагає від нас відповідальності за гріхи наших батьків, але ми іноді страждаємо в результаті скоєних ними гріхів, як ілюструє Вихід 20:5.
Як вказано в Єзекиїля 18:20, кожен із нас відповідальний за власні гріхи, і нам доведеться понести за них покарання. Ми не можемо розділити свою провину з кимсь іншим, як і ніхто інший не може бути відповідальним за неї. Тим не менше, існує один виняток із цього правила і він стосується всього людства. Одна людина взяла на себе гріхи інших і понесла покарання за них, щоб грішники могли стати праведними та чистими перед Богом. Цією людиною був Ісус Христос. Бог послав Ісуса в цей світ, щоб обміняти Його святість на наші гріхи. «Бо Того, Хто не знав гріха, Він зробив жертвою за гріх, щоб ми в Ньому стали праведними перед Богом» (2Кор. 5:21). Ісус Христос не карає за гріх тих, хто приходить до Нього у вірі.
За матеріалами сайту https://www.gotquestіons.org
Чи розплачуються діти за гріхи своїх батьків?
У Біблії дійсно є вірші, в яких говориться про те, що Бог карає дітей за гріхи їхніх батьків: Вихід 20:5: “Я Господь, Бог твій, Бог ревнитель, що карає дітей за провину батьків до третього і четвертого роду тих, які ненавидять Мене“, те ж саме Второзаконня 5:9. Вихід 34:7: “…не залишає без покарання, Який карає провину батьків у дітях і в дітях дітей до третього і четвертого роду“, те ж саме в Числах 14:18. Ісаї 14:21: “Готуйте заколення синам його за беззаконня батька їхнього“.
Читаючи Біблію, треба мати на увазі, що Господь дійсно карав людей (включаючи літніх людей та дітей) до третього і четвертого покоління за гріхи їх батьків. По-перше, Він це робив для того, щоб “винищити зло із середовища Ізраїлю”. По-друге, факт покарання людей за провину батьків до третього і четвертого покоління пояснюється структурою староєврейської сім’ї, в якій рішення приймалися і виконувалися колективно, а тому всі члени сім’ї несли на собі відповідальність за колективно прийняті рішення.
Уривок з Єзекиїля 18:1-4 проголошує зміну соціального ладу в Ізраїлі, при якому діти більш не повинні помирати за гріхи батьків, але кожен відповідатиме перед Богом за свій власний гріх: “І було до мене слово Господнє: навіщо ви вживаєте у землі Ізраїлевій це прислів’я, говорячи: “батьки їли кислий виноград, а у дітей на зубах оскома”? Живу Я! – говорить Господь Бог, – не будуть надалі говорити прислів’я це в Ізраїлі. Бо ось, усі душі – Мої: як душа батька, так і душа сина – Мої: душа, яка згрішає, та помре“. Про це ж свідчить Второзаконня 24:16: “Батьки не повинні бути карані смертю за дітей, і діти не повинні бути карані смертю за батьків; кожен повинен бути караним смертю за свій злочин“. Кожен грішник відповідає за свої гріхи, але якщо навернувся від своїх гріхів, може розраховувати на прощення – Єзекиїль 18:21: “І беззаконник, якщо навернеться від усіх гріхів своїх, які робив, і буде дотримуватися всіх уставів Моїх і чинити законно і праведно, живий буде, не помре“.
Родове прокляття діє таким чином: якщо діти та онуки живуть у гріху батьків, то їх наздоганяє та ж доля, що і їх батьків. Якщо ж діти обирають Божий шлях, то яким би не було страшним родове прокляття, воно втрачає свою силу над тими, хто присвятив своє життя Господу Богу.
За матеріалами сайту Біблійний дискусійний клуб
