«Досконала любов проганяє страх геть». 1Івана 4:18
Коли я бодай частково розумію глибину Христової любові до мене, грішника, то відповідаю Йому любов’ю. Ця любов, поміж іншим, є почуттям.
Але почуття з’являються і минають, і ми не повинні сліпо за ними слідувати. Бог любить мене завжди, незалежно від того, чи я це відчуваю. Християни, які оцінюють свої стосунки з Христом суто на рівні емоцій, рідко коли мають стабільне духовне життя.
Що ж є його запорукою? Якщо коротко, то одна риса – відданість. Почуття виникають і згасають, але відданість лишається (те саме стосується й любові в шлюбі). Якщо ми присвятили життя Христу, то, напевно, часто відчуваємо радість, вдячність, любов тощо. Та навіть коли ці почуття тимчасово облишають, відданість допомагає нам триматися Бога.
Завдяки відданості ми зостаємося з Христом, навіть коли нам бракує палких почуттів до Нього; ба більше, ми успішно чинимо опір негативним емоціям, таким як сумнів чи страх. Джон Візерспун, єдиний священнослужитель з-поміж підписантів Декларації незалежності США, якось сказав: «Страх Божий – єдине, що позбавляє нас страху перед людьми».
