«Дорога Господня – твердиня невинним, а загибель – злочинцям». Приповісті 10:29
Оскільки Бог – дарувальник і джерело нашого життя, то ми справедливо належимо Йому. Він – наш Небесний Отець і має право очікувати, що ми ставитимемося до Нього, як діти до батька – з вірністю та любов’ю. І, звісно ж, Господь дуже прагне спілкування зі Своїми дітьми.
Притча про блудного сина (її можна прочитати в п’ятнадцятому розділі Євангелія від Луки, починаючи з одинадцятого вірша) відкриває нам батьківське серце Бога та Його бажання з нами спілкуватися. Господь сумує за Своїми дітьми, що заблукали вдалині від Нього, й палко бажає, щоб вони повернулися додому та до Нього.
У всій Біблії ми бачимо, з яким терпінням і наполегливістю Бог кличе блудних і впертих людей – тих, кому Він як дітям Своїм приготував кращу долю. Від Буття до Об’явлення Бог невтомно повторює: «Прийдіть до Мене, і Я прийду до вас».
Хоч би як далеко ви втекли, Бог усе одно вас любить і хоче, щоб ви повернулися додому – назавжди.
