Матвія 9:18-26 – Воскресіння дівчинки
«Коли Він говорив це до них, підійшов ось один із старших, уклонився Йому та й говорить: Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, і вона оживе. І підвівся Ісус, і пішов услід за ним, також учні Його. І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровотечу була, приступила ззаду, і доторкнулась до краю одежі Його. Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю. Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: Будь бадьорою, дочко, твоя віра спасла тебе! І одужала жінка з тієї години. А Ісус, як прибув до господи старшого, і вздрів дударів та юрбу голосільників, то сказав: Відійдіть, бо не вмерло дівча, але спить. І насміхалися з Нього. А коли народ випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, і дівчина встала! І вістка про це розійшлася по всій тій країні.»
Тоді як я писав цей розділ, ферми Британії знаходилися в стані кризи. Страшна хвороба уразила десятки тисяч тварин, яких приготували до забою. Велика частина сільської місцевості була закрита для прогулянок і вигулу собак. Щоб дістатися до ферми, треба було проїхати або пройти через пункт дезинфекції. Будь-яка хвороба приносить жах і страх усюди, де вона може з’явитися. Тоді всі починають вживати суворі заходи безпеки, хоча, на жаль, надто пізно. У кожному суспільстві є певні гігієнічні норми. Ми завжди знаємо, коли треба мити руки і брудний посуд. Зазвичай ми не замислюємося про це, а якщо замислюємося, то починаємо говорити про бактерій, інфекції і про те, як зберегти здоров’я.
У древніх суспільствах, що не знали сучасної медицини, було життєво необхідно знати, до чого не можна доторкатися і що робити, якщо ви все ж ненавмисно доторкнулися до «нечистоти». Це був не безглуздий регламент для «законослухняних», а необхідні правила, що дозволяють зберегти здоров’я суспільства. У євреїв була ціла система таких правил, включаючи дані вже в Біблії, і люди наслідували їх, щоб оберегти себе від хвороби. Той, хто хотів залишитися «чистим», повинен був уникати мертвих і жінок з кровотечами. У наведеному уривку говориться про те, що до Ісуса доторкнулася жінка, яка страждала на кровотечу, а потім Він сам доторкнувся до померлої дівчинки. Будь Ісус звичайною людиною, Він, з погляду євреїв, став би двічі «нечистим». Йому слід було б помитися, попрати свій одяг і на цілий день припинити спілкування з оточенням. Так зазвичай робилося. І коли ми пам’ятаємо про це, то розуміємо, наскільки незвичайними були ці випадки для єврейської аудиторії і самого Матвія.
Усе почалося з переляканого «старшого», – можливо, місцевого чиновника чи державного агента. Зазвичай такі люди, які мають високий соціальний статус, відрізнялися високим почуттям власної гідності, їх хода була поважною, а мова спокійною. Але цей чоловік забув про все, коли його маленька дочка померла. Що він міг зробити? «Старший» був обізнаний про те, що в місті є пророк, який, як то кажуть, зціляє людей; можливо, Він може допомогти! І, забувши про свою гордість, людина кинулася стрімголов вулицею до того місця, де проповідував Ісус, оточений народом. Стоячи на очах у всіх на запорошеній дорозі перед Ісусом, «старший» вклонився і попросив Його про допомогу. Хто піклуватиметься про свою гідність, коли йдеться про життя власної дитини!
Розповідь тримає нас у напрузі, але спочатку наша увага перемикається з маленької дівчинки на літню жінку. Вона страждала на кровотечу цілих 12 років, а тепер отримала шанс зцілитися. Знаючи, що вона заразить «нечистотою» будь-кого, до кого доторкнеться, вона все ж підходить до Ісуса і доторкається до Нього. У цей момент ми розуміємо, що її «нечистота» не заразила Ісуса. Навпаки, Його чистота і цілюща сила передалися цій жінці. Ісус обернувся до неї і сказав: «Твоя віра спасла тебе» (9:22).
Тут розкривається таємниця: в Ісуса є влада зціляти, але це зцілення отримують тільки вірні. У вірші 22 Матвій навіть використовує слово «спасіння» (замість «зцілення»), що не пропустила б жодна людина з числа перших християн. Те, що робив Ісус, було початком спасіння світу від усього, що його забруднювало, руйнувало і спотворювало. І той, хто вірить, буде спасенний.
Але найголовніший руйнівник і ворог, – звичайно ж, смерть. Дочка «старшого» була вже мертва, вже почалася сумна церемонія плачу і голосінь; люди горювали про те, що молоде життя так несподівано урвалося. Ісус не наслідував їх приклад. Він брав на Себе величезний ризик, збираючись піти і доторкнутися до мертвої, оскільки люди вже сміялися над цим Його наміром. Але Ісус узяв руку маленької дівчинки, і вона «встала», що в даному контексті знову означає її воскресіння.
Сьогодні в нас є багато способів утримувати себе в чистоті. Щоденна гігієна і побутова хімія дозволяють нам не хвилюватися так сильно, як людям у стародавньому світі. Але, як ми вже знаємо, багато речовин, що використовуються нами, забруднюють атмосферу, землю, урожай. Деякі впливові групи сьогодні так само стурбовані забрудненням довкілля, як фарисеї були стурбовані забрудненням свого суспільства. Послідовники Ісуса покликані боротися із забрудненням душі, покликані відкривати нові шляхи до зцілення, приносити спокутування і дарувати людям друге життя.
Але все ще є такі види забруднень, які проникають у наші думки, серця, уяву і пам’ять. Як нам позбутися їх? Один із способів – читати Євангеліє. Уявіть себе тим «старшим», в якого померла дочка, або жінкою, яка страждала на кровотечу, або одним з плакальників у будинку, або одним з апостолів.
А якщо ви наважитеся, уявіть себе самим Ісусом.
Матвія 9:27-38 – Слава Ісуса росте
«Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: Змилуйсь над нами, Сину Давидів! І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: Чи ж вірите ви, що Я можу вчинити оце? Говорять до Нього вони: Так, Господи. Тоді Він доторкнувся до їхніх очей і сказав: Нехай станеться вам згідно з вашою вірою! І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суворо, говорячи: Глядіть, щоб ніхто не довідавсь про це! А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні.
Коли ж ті виходили, то ось привели до Нього чоловіка німого, що був біснуватий. І як демон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався народ і казав: Ніколи таке не траплялося серед Ізраїля! Фарисеї ж казали: Виганяє Він демонів силою князя демонів.
І обходив Ісус всі міста та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу та неміч усяку. А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха. Тоді Він казав Своїм учням: Жниво справді велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав.»
Впродовж багатьох років у читачів користуються попитом історії про шпигунів. Під час холодної війни Росія і США (а заразом і їх союзники) звинувачували один одного в шпигунстві, і взаємні підозри не припинилися до цього дня. Письменники випускають розповідь за розповіддю про сміливі і хвилюючі подвиги подвійних агентів. За їх книгами знімаються фільми, які приносять мільйони їх творцям. По всьому світу мільйони глядачів отримують масу задоволень від пригод Джеймса Бонда – від відчуття небезпеки і драматичності шпигунського життя.
Основною ідеєю літератури і кіно про чужий нам світ шпигунства є те, що людина виявляється зовсім не тим, ким здається, так що «наш» розвідник може виявитися секретним агентом «чужої» сторони. У результаті і в реальному житті усі наші сусіди потрапляють під підозру. Чи не шпигун він? Від кого вона отримала якісь загадкові телефонні дзвінки? Як цій парі вдалося покласти таку велику суму в банк? Так в умовах суперництва з’являється чудова можливість кинути тінь підозр на людину, яка чомусь нам не подобається. Досить пустити чутку: «Я не знаю точно, але, можливо, ця людина працює на ворога!»
Тепер уявіть подібну ситуацію в I ст. нашої ери, у єврейському світі древньої Палестини. Хто ж ворог Ізраїлю? Очевидно, це Рим, багаті аристократи і всі їх співробітники, що відбирають гроші в народу. Але хто ж справжній, таємний ворог? Це диявол – темна сила, яка заважає Божій роботі, перешкоджає спасінню Ізраїлю. Звідси недалеко і до підозрілого погляду: «А не чи служить таємно самому дияволові ця людина поруч з нами?» І супротивники Ісуса не упускають свій шанс звинуватити Його: «Він у згоді з ворогом. Він виганяє бісів силою бісівського князя!» Тільки цим вони могли пояснити успіх Ісуса: адже серед безлічі цілителів не було жодного, подібного до Нього.
Влада Христова над бісами, які підкорялися Йому, ставила спостерігачів перед вирішальним вибором: чи вважати Ісуса Божим посланцем (у крайньому випадку, великим пророком) або лицемірним шпигуном диявола. Пізніше, у 12-му розділі, Матвій повернеться до цієї теми, але вже зараз це украй важливе питання, оскільки попереду – оповідання про безліч інших Його чудес. Матвій дає зрозуміти, з якими підозрами в майбутньому зіткнуться апостоли, коли вони почнуть свою місію. Якщо навіть Ісус – не той, за кого Себе видає, то що ж казати про Його послідовників (див. 10:25)?
Коли виникають такі підозри, це дуже сумно, бо ким би не був Ісус Він ніколи не був у союзі з ворогом роду людського. Усе, що здійснював Ісус, народжувалося з Його глибокого співчуття до людей, які блукали в пітьмі, без учителя, здатного вказати їм правильний шлях. У Старому Заповіті єврейський народ порівнювався з отарою овець без пастуха – традиційний спосіб опису Ізраїлю без пророка чи царя, який би піклувався про нього (наприклад, Чис. 27:17, 1Цар. 22:17, Єз. 34:5). Численні чудеса Ісуса, включаючи зцілення двох сліпих і німого біснуватого, поклали початок тому пастирству, якого потребував Ізраїль. Але були люди, які заздрили Ісусу і не бажали приймати такого Месію; вони самі претендували на роль духовних пастирів, здатних ввести народ Ізраїлю в Царство Боже. Звідси слідували звинувачення на адресу Ісуса: «Він у змові з дияволом. Він шпигун. Не довіряйте Йому».
Коли на вас зводять наклеп так само, єдине, що ви можете зробити – це продовжувати виконувати роботу, доручену Богом. Дивлячись на Своїх сучасників, Ісус розумів, що вони нагадують овець без пастуха або пшеницю в полі, яку нікому збирати. Євреї були готові до Царства Божого, але не знали, де його знайти. Вони чекали, коли Бог почне діяти, але до Ісуса не було нікого, хто міг би сказати їм, що ця дія вже почалася.
Окрім молитви «Отче наш», Ісус тепер повеліває Своїм слухачам молитися про те, щоб Бог прислав робітників для збору дозрілої пшениці. І коли Його учні починають молитися про це, то несподівано швидко отримують відповідь: вони самі є тими робітниками, які збиратимуть урожай. Те, що Ісус робив завдяки Своїй владі, тепер доведеться робити учням, за Його велінням. Щоб увесь Ізраїль отримав Благу звістку – Євангеліє про Царство, вони не повинні звертати уваги на звинувачення в змові з ворогом, не витрачати на це час.
Де ж сьогодні поля, готові до жнив? У чому полягатиме наша молитва? Коли ми зможемо відповісти на ці запитання, то зрозуміємо, яким чином ми самі можемо стати частиною Божої відповіді.
