Матвія 9:1-8 – Зцілення розслабленого
«І, сівши до човна, Він переплинув, і до міста Свого прибув. І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої! І ось, дехто із книжників стали казати про себе: Він богозневажає. Ісус же думки їхні знав і сказав: Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх? Що легше, сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Уставай та й ходи? Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, тож каже Він розслабленому: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім! Той устав і пішов у свій дім. А натовп, побачивши це, налякався, і славив Бога, що людям Він дав таку владу!…»
Сотні років у всьому світі багато можновладців користувалися своїми правами не на благо людей, а на користь собі; роблять вони це і зараз. Влада асоціюється в народній свідомості з репресіями, порушенням прав людини і іншими неприємностями. Представники влади – це поліцейські, важливі і безжальні судді, готові запроторити вас до в’язниці; це чиновники і бюрократи, які тільки ускладнюють життя простих громадян. У деяких країнах, приміром, до вас у двері можуть постукати о 5 годині ранку, відвести і сильно побити, а можливо, навіть убити. Людей змушують кидати сім’ю і їхати на заробітки або, навпаки, не дозволяють покидати рідне місто. Здається, що можновладці – це люди, які ні перед ким не відповідають за своє самоправство. У всіх згаданих випадках влада – це люди, які можуть робити те, що заманеться. Частенько за їх спиною стоїть сильна армія, готова підтримати їх у будь-який момент. Влада означає насильство, і недивно, що саме слово «влада» викликає в нас підозри.
Проте ми знову зустрічаємо це слово в Євангелії: у Ісуса є влада. Ми вже знаємо, що в Нього є влада учити, зціляти хвороби на відстані, влада над штормом, влада над бісами. Тепер ми бачимо, що в Нього є влада робити те, що доступно тільки Богові. Ісус може відпускати гріхи, змінювати людське життя і звільняти людей від тих сил, які позбавляли їх здібності рухатися. Чи схожа Його влада на ту, яка знайома нам сьогодні?
Допустимо, що є і така влада, за якою немає армії і насильства, яка не вставлятиметься у ваш будинок о 5 годині ранку. Ця інша влада править за підтримки сил свободи і любові, і Євангеліє якраз і пропонує нам дізнатися про таку владу дещо краще.
Діла Ісуса були такі великі, що вони викликали заздрість і обурення в багатьох людей, які мали хоч якийсь авторитет у цьому світі. Матвій у віршах 6 і 8 пояснює це тим, що Ісус мав саме новий вид влади, і нам слід звернути на це особливу увагу. У розповіді про зцілення розслабленого Ісус оголошує про прощення гріхів цієї людини. У даному контексті слово «простити» буквально означає «відпустити» гріхи далеко-далеко – туди, де вони будуть назавжди забуті. Прощення гріхів не було найголовнішим під час більшості зцілень, здійснених Ісусом, але, звичайно, там воно теж було присутнім. З першого погляду на розслабленого, який лежав на ложі, Ісус зрозумів причину його паралічу: саме психологічний стан людини довів її до повної неможливості рухатися. Ця людина скоїла щось таке, чого вона глибоко соромилася; вона, дійсно, була винна і знала про це. Відчуття провини, що мало-помалу терзало її, у підсумку все більше опановувало, не дозволяючи щось робити і рухатися. Тоді друзі і принесли розслабленого до Ісуса – з вірою в те, що Він може допомогти.
Ісус бореться з духовним корінням хвороби, і, як наслідок, людина зціляється фізично. Христос робить це за допомогою дарованої Йому Богом влади прощати гріхи. Він діє як «Син Людський» – єдиний, хто міг володарювати над силами зла (Дан. 7:13-14). Тому в Нього є право оголосити гріх «переможеним ворогом» – і відпустити його.
У цьому розділі, що наближає нас до кульмінаційного моменту в Євангелії, ми можемо вже оглянути всю місію Ісуса. Він прийшов як Син Людський, Месія, представник Ізраїлю. Ісус прийшов, щоб звільнити Ізраїль не лише від римського, але і від бісівського гніту – сильнішого і безжального. Головна Ісусова мета – звільнення людства від гріхів, здатних викликати не лише параліч, але і смерть. Тому в розповіді про розслабленого використовується те ж слово, яке буде спожите для опису воскресіння Христового. «Уставай», – сказав Ісус, і людина встала, «повстала», «воскресла». Коли йдеться про відпущення гріхів, не так далеко до воскресіння людини Богом, на якому б рівні воно не здійснювалося.
Ця історія показує нам і ті сили зла, які привели Ісуса на хрест; тим самим вони мимоволі внесли вклад у вирішальну перемогу Христа над гріхом. Владна заява Ісуса, що гріхи людини відпущені, викликали обурення тих людей, які вважали це місією самого Бога, – за допомогою Храмових священиків. Ці люди не були готові до того, що одного разу Бог передасть таку владу Синові Людському. Атака на Нього тих сил, чия влада була підірвана Ісусом, тривала і досягла апогею, коли Він з’явився перед первосвящеником і говорив про владу, дану Синові Людському (26:64). Після цього на Ісуса чекала смерть, яку Він прийняв за всі гріхи людські. А воскресіння Ісуса Христа – знак того, що Бог був з Ним і дав Йому владу зціляти і відроджувати світ.
Матвія 9:9-17 – Митник Матвій – Ісусів учень
«А коли Ісус звідти проходив, побачив чоловіка, на ймення Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним. І сталось, як Ісус сидів при столі у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його учнями. Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: Чому то Вчитель ваш їсть із митниками та із грішниками? А Він це почув та й сказав: Лікаря не потребують здорові, а слабі! Ідіть же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння.
Тоді приступили до Нього Іванові учні та й кажуть: Чому постимо ми й фарисеї, а учні Твої не постять? Ісус же промовив до них: Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть вони. До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирового, бо збіжиться воно, і дірка стане ще гірша. І не вливають вина молодого в старі бурдюки, а то бурдюки розірвуться, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюків, і одне й друге збережено буде.»
У знамениті 1960-і роки я був ще молодою людиною. У повітрі віяло революцією, звичайною справою були акції протесту проти всього на світі. Молоді американці протестували проти війни у В’єтнамі. Паризькі студенти боролися за права робітників, стверджуючи, що їм нічого втрачати окрім своїх ланцюгів (але робітники здебільшого ігнорували їх). Студенти Оксфорда, де я в той час вчився, протестували лише проти поганої якості їжі і необхідності надівати мантії на лекціях; правда, ми обурювалися і тим, що в коледжі заводилися досьє на активістів.
Озираючись назад, я бачу, що в той час серйозних проблем було значно менше, ніж шуму навколо них (хоча проблеми були і будуть завжди). Проте нове покоління, що виросло після Другої світової війни (1939-1945), не бажало більше дотримуватися старих правил, як це робили їх батьки. Здавалося, що настав час змін. Але тепер ми з посмішкою помічаємо, як мало щось змінилося насправді.
Але коли про зміни говорив Ісус, вони дійсно настали. Царство Небесне наблизилося, хоча це викликало не ті зміни, на які чекали євреї. Увесь цей розділ повний питань, на які є тільки одна відповідь: «Бо тепер усе буде по-іншому».
Чому Ісус їв з митниками і грішниками? Бо Він був лікарем, який прийшов зціляти хворих, а не здорових. У той час релігійні лідери вважали за необхідне захищати себе від можливості морально і духовно заразитися, але жоден лікар не зможе працювати, якщо він відгородиться від хворих.
Чому Ісус і Його учні не дотримували пости, які були встановлені на згадку про такі трагічні події в історії Ізраїлю, як руйнування Храму? Бо коли Ізраїль (включаючи послідовників Івана Христителя) ще тільки чекав світанку нового дня, Ісус знав, що сонце вже зійшло. Поки фарисеї запалювали світильники, щоб освітити пітьму, Ісус трохи відкривав завісу майбутнього, щоб впустити світло дня, що настав.
З усього сказаного виходить, що неможливо було з’єднати старий спосіб життя з тим новим, якому учив Христос, як не можна бути сумним на весільній гостині. З цієї миті на оповідання Матвія насувається тінь, оскільки зовсім скоро для християн настане час скорботи. А доки Ісус використовує такі життєві приклади: якщо ви ладите старий одяг, переконайтеся, що латочка зроблена з відповідної тканини, інакше вона може видерти ще більше одягу; не наливають молоде вино в старі бурдюки, інакше бурдюк проривається і вино витікає.
Не слід вважати, що всі ці приклади, за допомогою яких Ісус хоче пояснити неможливість змішати старе і нове, свідчать про погане Його ставлення до «старого» – до юдаїзму. Матвій підкреслює, що Ісус прийшов не зруйнувати, але виконати старий Закон. Це означає, настав ранок нового, Божого дня, і те, що було доречним у нічний час, більше не знадобиться.
У центрі всіх цих подій знаходиться здивована і вдячна людина, яку читачі давно знають як автора цього Євангелія. Серед усіх описаних ним чудес митник Матвій розповідає і власну історію – про те, як він був покликаний Ісусом. Навіщо він це робить? Поставте себе на місце будь-якого митника (збирача мит) у стародавньому світі і подумайте, як це – відчувати, що люди постійно зляться і зневажають вас. У дні Матвія митники прирівнювалися до грішників (див. 9:10-11), оскільки вони служили владі і часто завищували розмір мит, привласнюючи частину зібраних грошей.
Уявіть собі життя Матвія, який день за днем і рік за роком сидить у маленькій будці, що стоїть на межі двох провінцій, і збирає мита з усіх подорожніх, викликаючи їх ненависть. Потім уявіть, що молодий Пророк, Який несе із Собою відродження і Царство Боже, одного разу проходить повз Матвія і кличе його за Собою. Так, він відчув, що сталося його дивовижне зцілення, а в 9-му вірші є натяк навіть на щось більше – на воскресіння Матвія Ісусом. «Той устав, – сказано там, – і пішов услід за Ним». Слова «встав», «повстав» зазвичай використовуються в контексті воскресіння. То чому б не радіти Ісусу і Його учням, які опинилися в центрі того нового, що творив Бог? На них сходила милість, як дуже давно було передбачено пророком: «Бог милості хоче, а не жертви» (див. Ос. 6:6). Часи дійсно змінювалися, народжувався новий Божий світ. Питання в тому, чи живемо ми самі в цьому новому світі або ж ми крадькома тягнемося до старого, почуваючи себе там у затишку.
