Матвія 4:18-25 – Ісус закликає перших учнів
«Як проходив же Він поблизу Галілейського моря, то побачив двох братів: Симона, що зветься Петром, та Андрія, його брата, що невода в море закидали, бо рибалки були. І Він каже до них: Ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей! І вони зараз покинули сіті, та й пішли вслід за Ним. І, далі пішовши звідти, Він побачив двох інших братів, Зеведеєвого сина Якова та Івана, його брата, із Зеведеєм, їхнім батьком, що лагодили свого невода в човні, і покликав Він їх. Вони зараз залишили човна та батька свого, та й пішли вслід за Ним.
І ходив Він по всій Галілеї, по їхніх синагогах навчаючи, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу, і всяку неміч між людьми. А чутка про Нього пішла по всій Сирії. І водили до Нього недужих усіх, хто терпів на різні хвороби та муки, і біснуватих, і сновид, і розслаблених, і Він їх уздоровляв. І багато людей ішло за Ним і з Галілеї, і з Десятимістя, і з Єрусалиму, і з Юдеї, і з Зайордання.»
Якщо ви сьогодні приїдете в Галілею, вам покажуть човен, який міг належати братам Петру і Андрію або ж сім’ї Зеведея. Цей човен є однією з найчудовіших археологічних знахідок, якими повна Свята земля. Він був знайдений у мулі моря Галілейського, коли його рівень різко знизився через сильну літню посуху. З величезною обережністю човен був піднятий, вичищений і відправлений на зберігання. Тепер мільйони відвідувачів спеціальної виставки можуть побачити, які човни використовували рибалки, що стали першими Ісусовими учнями. За допомогою радіовуглецевого аналізу вдалося встановити, що вік знайденого матеріалу дійсно відповідає часу життя Ісуса.
Цей човен – яскраве свідоцтво повсякденного життя рибалок древньої Галілеї, яке нагадує про те, що вартувало їм усе кинути і піти за Христом. Вони були вимушені працювати усією сім’єю – не для отримання прибутку, а тільки для того, щоб забезпечити себе і, можливо, зробити невеликі заощадження. Море кишіло рибою, яка мала великий попит у місцевого населення і солдатів, паломників і мандруючих торговців. Робота рибалок була важкою, іноді навіть небезпечною, але їх життя – стабільним, хоча і не розкішним.
Так чому ж вони все покинули і пішли за мандруючим проповідником?
Люди ставлять собі подібні запитання і сьогодні. Чому та чи інша людина проміняла багатообіцяючу кар’єру адвоката на місію проповідника, віддала перевагу церковній бідності над великими заробітками? Чому ця дівчина вирішила вивчати богослов’я – замість того щоб зробити кар’єру співачки? Чому один став учителем, другий – тюремним наглядачем, третій – ченцем, а четвертий – місіонером? І чому з мільйонів можливих професій, які могли б принести багатство, престиж, владу, християни вибирають шлях, що дозволяє здобувати чесність, чистоту, надію, віру і любов?
Відповідь можна знайти в тому, що сама особа Ісуса дивовижно впливає на людей. Якщо заглибитися в історію Ісуса і добре помолитися, Його присутність і сьогодні можна відчути так само, як це було дано апостолам і учням Ісуса 2000 років тому. Іноді Його заклик наростає повільно, починаючись з ледве чутного шепоту, поки не настане момент, коли ми більше не зможемо його ігнорувати. Іноді Ісус закликає нас так само несподівано і явно, як Він призвав Петра і Андрія, Якова та Івана. Коли це так чи інакше станеться, ми упізнаємо Його і зрозуміємо, що від нас потрібно.
Врешті-решт Він покличе нас йти за Собою. Ми можемо не знати, куди Він збирається нас привести, або зовсім не хотіти туди йти. «Я зроблю вас ловцями людей!» – сказав Ісус Петру і Андрію. Як вони могли зрозуміти ці слова? Мали вони хоч щонайменше уявлення про те, що ці «люди» думатимуть про них? Чи були вони готові до того, щоб піти на страту, подібно до їх Учителя? Чи здогадувався Яків, брат Івана, що через кілька років він буде убитий за Іродовим наказом?
Ні, вони не здогадувалися. Бог відкриває завісу над майбутнім поступово. Петро не чекав, що на його честь у Римі буде зведений величезний собор; Андрій не припускав, що цілі країни (Шотландія, Греція, Росія) вважатимуть його своїм святим покровителем. Вони ще не знали ні блаженства, ні болю, коли на березі моря Галілейського, біля маленького містечка Капернаум, дивилися на молодого чоловіка, який йшов морем. Виявилось, що для них цього було достатньо. Як скаже апостол Павло, у Ньому заховані всі скарби блаженства і болю. Про це розповідає вся євангельська історія.
Але справа була не лише в особистій чарівливості Ісуса. Багато людей шукали Його, а потім проходили услід за Ним сотні миль по Галілеї тому, що Ісус здійснював дивовижні зцілення. Далі Матвій опише деякі з них, а доки лише коротко розповідає про те, що Ісус одним словом зціляв людей від багатьох хвороб і від безумства. Щоб зрозуміти значення цих чудес, варто лише на хвилину уявити наше життя без сучасної медицини. Сьогоднішні історики одностайні в думці, що Ісусу вдалося зібрати навколо Себе натовпи народу саме завдяки Його вражаючій здатності зціляти хвороби. Але хоча це, дійсно, було частиною Його місії, Ісус не був одним з багатьох простодушних народних цілителів того часу. Чудеса Ісуса були знаками того нового, що Бог творив через Нього. Нарешті Ізраїлю і всьому світу були даровані Божий правитель і нові рятівні правила життя.
Незабаром прості рибалки, що зустрілися з Ісусом, виявили себе не біля свого сімейного човна, але посеред шумного натовпу. Місія Ісуса почалася, і вони були залучені до неї.
А що привертає народ сьогодні? Звичайно ж, розваги – футбол, рок, веселі вечірки з феєрверками. Людей збирають у великі натовпи ще і великі національні трагедії – такі, як смерть відомої принцеси чи жахлива катастрофа. Що ж повинні робити послідовники Ісуса, щоб донести до людей звістку про Нього?
Матвія 5:1-12 – Заповіді блаженства
«І, побачивши натовп, Він вийшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього. І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи:
Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне. Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені. Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони. Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть. Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть. Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть. Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.»
Багато років тому був знятий фільм про льотчиків – випробувачів літаків, які повинні були уперше здолати звуковий бар’єр. Багато хто вважав, що це неможливо, оскільки при спробі перевищити швидкість звуку літак просто розпадеться на частини. За сюжетом фільму, різні пілоти долали заповітні 1224 км на годину (швидкість звуку), після чого починалися сильні вібрації, управління порушувалося, і літак розбивався. Врешті-решт один з льотчиків зрозумів, що треба робити. Набравшись хоробрості, у критичний момент він штовхнув штурвал вперед – замість того щоб звично потягнути його на себе для набору висоти. І це спрацювало: літак злетів вгору і полетів легко і вільно – швидше, ніж колись літав раніше.
Історично фільм не точний. Чак Ігер – перший льотчик, що здолав звуковий бар’єр, – на всі розпити відповідав, що насправді все було по-іншому. Проте схема дій, представлена у фільмі, може послужити простим і зрозумілим поясненням того, що здійснює Ісус. Він як би бере під контроль елементи управління рухом історії і допомагає людям зробити крок туди, де вони ще ніколи не бували, – здолати їх власний «звуковий бар’єр». Гучний звук, подібний до вибуху, який видає надзвуковий літак, що пролітає над містом, може служити хорошою ілюстрацією того ефекту, який зробила Ісусова проповідь.
Якщо ми називатимемо Ісуса просто великим учителем, значить, ми не зрозуміли Його. Наведений вище уривок з Євангелія від Матвія – початок знаменитої Нагорної проповіді, і всі її основні теми вказані вже тут. Багато хто визнає, що Нагорна проповідь є чудовим повчанням, і якби усі його наслідували, світ став би набагато кращим. Але ми сильно помилимося, якщо визнаємо, що Ісус просто давав людям вказівки, як їм слід поводитися. «Благословення», «дивовижні новини», про які Він говорив, зовсім не означають: «намагайтеся жити так і так». Люди, які дійсно наслідують Ісусові заповіді, – істинні праведники, які можуть радіти і святкувати перемогу.
Ісус прекрасно знає, що в реальному світі засмучені часто залишаються невтішними, лагідні не успадковують землю, голодні та спрагнені правди йдуть з цією спрагою в могилу. Світ, про який каже Ісус, – це світ, «перевернутий догори дном» відносно нашого, і йому тільки належить стати реальністю. Це звістка про прийдешні зміни і про головну правду життя. Це Євангеліє. Блага звістка, а не просто добра порада.
«Ідіть за Мною», – сказав Ісус апостолам. Через Христа живий Бог преображає світ, і Заповіді блаженства – спосіб сказати про це. З Ісуса починається нова ера для Божих людей і Божого світу. З цієї миті люди починають розуміти, що настав час докорінно змінити своє життя. У нашому світі багато хто все ще думає, що благі звістки – це звістки про успіх, багатство, довге життя, перемогу в битві. Ісус несе Благу звістку приниженим, бідним, засмученим, миротворцям.
За допомогою Ісуса Бог намагається докорінно змінити життя світу і Ізраїлю, щедро благословляючи тих, хто звертається до Нього. Бог дає нам Заповіді блаженства (англ. the Beatitudes, латинню слово «beams» означає «блаженний»). Але завдання не в тому, щоб визначити, кому саме Бог дарував блаженство. Сенс заповідей у тому, щоб оголосити людям про Новий Заповіт.
У Повторенні Закону розказано про те, як люди пройшли через пустелю і досягли меж Землі обітованої. Бог дав їм Священний Заповіт і назвав блага, які будуть даровані тим, хто виконуватиме його; згадані і покарання для тих, хто цей Заповіт порушить (Повт. 28). А Матвій оповідає про те, як Ісус обходить усю Землю обітовану (4:12-25) і несе із Собою Новий Заповіт.
Коли ж виконається цей Заповіт? Для християн велика спокуса відповісти: на Небесах, після смерті. На перший погляд, саме так можна зрозуміти вірші 5:3 і 5:10, де говориться про Царство Небесне, яке належить убогим духом і вигнаним за правду. Тих, хто постраждав за Христа, після смерті дійсно чекає подяка на Небесах. Але словом «Небеса» в Євангелії названа і та справжня реальність, де вічно перебуває Бог, Істина; вона існує пліч-о-пліч із «земною» реальністю і переплітається з нею. Одного разу Небеса з’єднаються із землею, і все приховане стане явним. У вірші 5:5 говориться про те, що лагідні успадкують землю, а це навряд чи стосується їх життя після смерті, у безтілесних Небесах.
Ми знайдемо вирішення цих труднощів у наступному розділі – за допомогою молитви, якою Ісус учить Своїх послідовників. Ми повинні молитися про те, щоб усе було згідно з Його волею «як на небі, так і на землі». Це означає, що життя на Небесах, де царює Бог, стане життям нашого світу і земля наповниться красою і радістю. Такий Божий задум. Ті, хто йде за Христом, починають жити за правилами майбутнього життя вже тут і зараз. Це і є суттю Нагорної проповіді і, зокрема, Заповідей блаженства. Заповіді – це заклик жити так, щоб майбутнє, обіцяне Богом, дійсно наблизилося. Може здатися, що це неможливо, але Ісус з Назарету закликає нас сміло вірити в істинність Його шляху. Спробуйте встати на цей шлях, і ви переконаєтеся, що не помилилися.
