43. Сонце 1-5; місяць 6-8; зорі 9-10; веселка 11-12; сніг 13-18; лід 19-22; море 23-26; похвальне слово Творцеві 27-33.
1 Пишнота висот – чистая твердь, вигляд небозводу – видіння слави! 2. Висхідне сонце звіщає на сході; яка бо предивна Всевишнього споруда! 3 Стоячи опівдні, висушує землю, – і хто бо встоїться перед його жаром? 4 Вогонь роздмухують, щоб жар здобути, та сонце палить гори утроє більше! Воно випаровує вогненну пару і блискучим промінням очі сліпить. 5 Великий Господь, що його створив, теж на слово Його воно мчить своїм шляхом.
6 Та й місяць завжди о своїй порі визначає часи – знак відвічний, 7 Місяць вказує пору святкувань – світило, що зменшується, аж поки не зникне. 8 Від нього місяць має свою назву, він дивно зростає при своїх відмінах – знамено небесного війська, що світить на горній тверді.
9 Оздоба небес – яснії зорі, світляна прикраса в Господніх висотах: 10 словом Святого стоять за Його велінням і не змінюються на чатах своїх.
11 Поглянь на веселку й благослови її Творця: у своєму сяйві вона бо прекрасна! 12 Оперізує небо луком осяйним: її бо нап’яли руки Всевишнього.
13 Велінням Своїм Він сніг шле на землю, присудом Своїм блискавки мече. 14 Тож відчиняються комори Його та й хмари вилітають, мов тії птахи. 15 Потугою Своєю Він згущує хмари, що розпорошуються градом, мов те каміння. 16 На погляд Його здригаються гори, з волі Його дме південний вітер. 17 Грому Його гуркіт землю картає, мов та хуртовина з півночі й вихор. 18 Мов птахів вниз злітаючих, Він сніг розсипає, що спадає додолу й осідає сараною: око дивується на красу його блискучу, серце чудується, як він спадає.
19 Він іней сипле на землю, мов сіль, і той, замерзаючи, колючиться шпичками. 20 Вітер холодний з півночі подме, а вже на водах крига твердне, по всій воді простелюється й воду опанцерює. 21 Він гори пожирає, пустиню випалює, зелень винищує, неначе той вогонь. 22 Гоїть усе те – хмара зненацька: роса, що спадає й оживлює по спеці.
23 За задумом власним Він безодню втихомирив, а й насадив на ній острови. 24 Ті, що морем плавають, повідають про небезпеки, а ми, теє слухаючи, дивом дивуємось. 25 Там надзвичайні й предивні речі: різнородні тварини та морські потвори. 26 Завдяки Йому все здійснилось добре, і все впорядковується Господнім словом.
27 Чимало б ще сказати – та не дійшли б до краю! Тож слів завершення: Він – усе! 28 Де спромогу знайти нам, щоб Його прославляти? Він бо величніший від усіх Своїх діл. 29. Страхітливий Господь, превеликий, і влада Його – предивна! 30 Хваливши Господа, возносіте Його мірою змоги – бо Він ще вам понад силу; Його звеличувавши, сили розгорніте, однак не втомлюйтесь, – бо до краю не дійдете! 31 Хто бачив Його й міг повісти б про те? Хто б звеличив Його на всю Його велич? 32 Багато інших є тайн, ще більших, ніж оці: з діл Його ми лише часточку бачимо. 33 Усе бо створив Господь – і мудрість дав благочесним.
44. Похвала предкам 1-15; Енох 16; Ной 17-18; Авраам 19-21; Ісаак та Яків 22-23
1 Та й славних мужів похвалімо – батьків наших за родами. 2 Багато слави придав їм Господь: велич Свою явив споконвіку. 3 Вони панували у царствах своїх, ще й подвигами були вони славні; розумні своїми порадами, вони пророцтва оповіщали; 4 рядили народом, спомагаючи порадами і маючи розуміння супроти мудрости народу, – а й словом розумним своєї науки; 5 плекали музику й співи, творили писемні повісті. 6 Мужі багаті й могутні, вони в своїх оселях мирно жили. 7 Усіх їх поважали їхні сучасники, і за життя свого вони хвали зазнали. 8 Деякі з них лишили ймення, яке ще й досі з похвалою згадується. 9 Про деяких же з них згадки немає: вони зникнули, наче б не жили ніколи, а й були вони так, мов ніколи не було їх, – а з ними разом і діти їхні. 10 Та ось бо й мужі милосердні, благодіяння яких не забулись: 11 у потомстві їхнім лишиться – вийшла від них добра спадщина; 12 твердо їхнє потомство при союзі стоїть, а завдяки їм – також і їхні діти. 13 Потомство їхнє лишиться повіки, і слава їхня ніколи не померкне. 14 Їхні тіла поховані в мирі, а ймення їхнє живе у родах. 15 Про мудрість їхню повідатимуть народи, а їм похвалу громада звіщатиме.
16 Енох угодив Господеві, тож його перенесено: ось поколінням зразок каяття.
17 З Ноя був досконалий праведник: у час гніву він оновленням став, – із-за нього лишивсь на землі останок, коли ото був потоп учинився. 18 Вічні союзи з ним укладено, щоб усяке тіло потоп не нищив.
19 Авраам – великий батько багатьох народів: ніхто бо йому не дорівняв у славі. 20 Він дотримав закону Всевишнього, і з Ним у союз він увійшов: на тілі його встановив Він союз той і в випробуваннях виявився вірним. 21 Тим то Він і запевнив його клятвою, що в його потомстві всі народи благословляться, що Він його розмножить, мов порох земний, що потомство його, наче зорі, вивищить, що дасть йому спадщину від моря й до моря і від Ріки аж до країв землі.
22 Та й Ісаака також Він запевнив – заради Авраама, батька його. 23 Благословення для всіх людей і союз Він поклав на Якова голову: благами Своїми його скріпив ще й дав йому край у спадщину; розподілив його на частини, почленував його на дванадцять поколінь.
45. Мойсей 1-5; Арон 8-22; Пінхас 23-26
1 З нього Він вивів милостивого мужа, який серед усіх ласку знайшов, який був і Богові, і людям любий: Мойсея, пам’ять якого – у благословеннях. 2 Учинив його славою до святих подібним, зробив його великим на страх ворогам. 3 Словом його Він чуда спинив, перед царями його прославив, доручив йому провід Свого народу, а й величі Своєї частку йому виявив. 4 Вірного й лагідного, Він освятив його, вибравши його з-поміж усіх живих. 5 Свій голос йому почути зізволив, а ввівши його в темную хмару, заповіді дав йому віч-на-віч, закон життя і те, що знати треба, щоб Якова навчати свого союзу, Ізраїля – Своїх приписів.
6 Звисочив Він і Арона, подібного йому святого, брата його – з коліна Леві. 7 Заключив з ним вічний союз, і надав священство йому в народі, благоліпієм його ущасливив, покрив його світлим одягом; 8 зодягнув його довершеною славою, прикрасив його сану знаками: спідньою одежею, хитоном та наплічником. 9 Оточив його ґранатовими яблуками й багатьма золотими дзвінками навколо, щоб при кожному кроці його видзвонювали, щоб звук їхній чути було у храмі – на спомин синам народу Свого; 10 його шати священні – з золота, блавату та з кармазину гаптованої роботи; судовий нагрудник – з об’явленнями правди, витканий з кармазину мистецького виробу, 11 з дорогоцінним камінням, мов печатка, вирізьбленим, оправленим у золото – праці майстра-самоцвітника, – з виритим на пам’ять написом, за числом поколінь Ізраїля. 12 Вінець золотий вклав зверху завою, з відбитою на ньому печаткою посвячення, пишну відзнаку чести художньої роботи, прикрасу – втіху очам. 13 Перед тим ніщо не було таке гарне, і ніколи чужинець не надягав такого, – лише його сини та нащадки його повіки. 14 Жертви його палено суцільно – двічі щоденно, по всякий час. 15 Мойсей його висвятив, святим миром помазав – для нього з того був вічний союз, а й для його потомства, доки триває небо, щоб богослужбу й священодію виконували та іменем Його народ благословляли. 16 Він його вибрав з-поміж усіх живих – приносити Господеві жертву, кадило й пахощі приємні на спомин, ще й покутувати за свій народ. 17 Заповідями Своїми надав Він йому; повновладу над тими постановами законів: давати Якову науку свідоцтв, Ізраїля просвічувати його законом. 18 Чужинці проти нього вчинили повстання і ревнували його в пустині: мужі, що при Датані та Авірамі, ще й ватага Кораха, злослива й гнівлива. 19 Побачив те Господь і того не сподобав, тож були вони знищені в палкім Його гніві: Він проти них чудо вчинив і вщент їх вигубив полум’ям вогненним. 20 Аронові ж славу Він побільшив, отож і надав таку йому спадщину: призначив для нього первоплоди, передусім же зготував хліб для насичення. 21 Тим то й їдять вони жертви Господні, які Він дав йому та його потомству. 22 Та в землі народу не має він спадщини, і частка між людом не існує для нього: сам бо Він його частка та спадщина.
23 Пінхас, син Єлеазара – третій славою, ревнував бо він в острасі Господньому й твердо стояв, коли народ бунтувався, з шляхетною відвагою душі своєї, – тож для Ізраїля милосердя виблагав. 24 Тим то й заключено з ним союз миру, і з того очолив він святиню й народ свій, так що достоїнство священства належало йому та потомкам його навіки. 25 Був так само союз і з Давидом – сином Єссея, з коліна Юди; та наслідство царське йде з сина лиш на сина, наслідство ж Аронове – для всіх його нащадків. 26 Хай Господь дасть вам мудрість у вашому серці – судити народ Його за справедливістю, щоб не пропало щастя його, щоб перейшла його слава й на його потомство!
