25. Добрі та лихі люди 1-12; злі жінки 13-26
1 У трьох речах милуюсь і в них красуюсь я перед Господом та перед людьми: згодою між братами, приязню між сусідами й жінкою та чоловіком, які дружньо живуть. 2 Три роди людей душі моїй осоружні, і життя їхнє вельми для мене бридке: бідний – пихатий, багатий – брехун і старий – перелюбець, що з глузду з’їхав. 3 Коли ти нічого не назбирав за молодощів, то як же знайдеш за старощів твоїх? 4 Яка ж то гарна річ для сивини – розсуд, і для старших – знати раду дати! 5 Яка ж бо гарна для старих – мудрість, і для поважаних – розважність і порада! 6 Вінець старих – великий їхній досвід, і похвальне в них – острах Господній. 7 Дев’ять речей блаженними вважаю я у серці, десяту ж висловлю словами: чоловік, який дітьми утішається, а й який за життя ворогів падіння звидів. 8 Щасливий, хто живе з розумною жінкою, хто язиком своїм не послизнувся, а й хто не служив від себе негіднішому. 9 Щасливий той, хто знайшов обачність, а й той, хто повідає вухам уважним. 10 Великий той, хто знайшов мудрість, – та немає над того, хто Господа страхається. 11 Острах Господній усе перевищує: хто його має, кому він рівня? 12 Острах Господній – початок любови до нього, віра – початок приєднання до нього.
13 Усяка рана, але не рана серця! Усяка злоба, але не злоба жінки! 14 Усяке нещастя, та не нещастя від ненависників, і всяку помсту, та не помсту вражу! 15 Бо нема отрути над отруту змія, і немає гніву над гнів ворога. 16 Жити я волію з левом та драконом, аніж з лихою жінкою жити. 17 Лукавство жінки вид її змінює, обличчя робить темним, мов у ведмедя. 18 Чоловік її, сидівши собі з ближніми, хоче – не хоче, а гірко зідхає. 19 Мала всяка злоба супроти злоби жіночої – хай же доля грішника отаку спіткає! 20 Що ногам старого по піску вгору дряпатись, те язиката жінка спокійному чоловікові. 21 Не дай себе обманути жіночою красою, і не пожадай ніколи жінки. 22 Гідне гніву, стидке й вельми ганебне, коли жінка утримує свого чоловіка. 23 Прибите серце, вигляд сумний, рана в серці – від жінки лихої; безсилі руки, коліна немічні – від жінки, що чоловіка свого знещасливлює. 24 Від жінки гріх почався – з-за неї й усі вмираємо. 25 Не давай воді витікати, а жінці лихій – робити по-своєму. 26 Як вона не під твоєю рукою – віддали її від себе[1].
26. Добра жінка 1-4; 13-18; зла жінка 5-12; пересторога від блудниць 19-27; різне 28-29
1 Щасливий чоловік, що добру жінку має, – число його днів подвійне. 2 Чеснотлива жінка чоловіка звеселює, він проживе літа свої в мирі. 3 Добра жінка – це добра частка, вона дається тим, що Господа страхаються. 4 Чи багатий він, чи вбогий – у нього серце зичливе, і обличчя в нього завжди веселе.
5 Трьох речей моє серце боїться, а четверта мене лякає[2]: наклеп з боку міста, заколотницький натовп і донос неправдивий – усе це гірше за смерть. 6 Біль серця й печаль – ревнощі жінки до жінки, і бич язика, що скрізь бере участь. 7 Лиха жінка – ярмо воляче, що погано прив’язане; хто її має, той наче скорпіона тримає. 8 Жінка п’яниця – гідна гніву великого; безчестя своє годі їй приховати: 9 безстидство в очах її, вгору витріщених, і як зиркає ними, то зразу й пізнати. 10 Пильно наглядай за дочкою розпущеною, щоб, бачивши твою байдужість, з того не скористалась. 11 Бережися слідувати за зором сороміцьким – не дивина тобі буде, коли в гріх уведе тебе: 12 як прагнущий подорожній уста розтуляє і п’є кожну воду, на яку натрапить, так вона проти кожного кілка[3] розсідається й кожній стрілі свій сагайдак відкриває.
13 Ласкавість жінки чоловіка звеселює, і розсуд її його кості утучнює. 14 Мовчазна жінка – дарунок Господній; вихованій добре – ціни немає. 15 Сором’язлива жінка – подвійна ласка, ціни немає для чистої душі. 16 Як сонце, що сходить на висотах Господніх, так доброї жінки чар, що хату її прикрашає. 17 Світильник сяє на свічнику святому, а краса обличчя – на стрункій постаті. 18 Золоті стовпи на срібній підставі – гарні ноги на п’ятах міцних.
19 Сину, бережи здоровим цвіт твого віку і сили твоєї чужим не віддавай. 20 На рівнині розшукавши найродючіше поле, сій твоє зерно, на власну шляхетність покладаючись. 21 Тим парості твої, що по собі залишиш, ростимуть, кріпкі у своїм благородстві. 22 На продажну жінку плюнути та й годі, заміжня ж – башта смерти, коли хтось зазіхне на неї. 23 Безбожна жінка – уділ беззаконного, побожна – того, хто Господа страхається. 24 Турбота безстидної жінки – неслава, сором’язлива ж дочка й свого чоловіка стидається. 25 Розпусну жінку вважають за собаку, скромній же притаманно Господа страхатись. 26 Жінка, що шанує свого чоловіка, – для всіх вона явище мудрости; а та, яка не шанує, – знана з безбожної гордости. Щасливий чоловік, що добру жінку має, – число його днів подвійне. 27 Жінка галаслива, язиката – сурма воєнна, що зве до бою, тож кожен чоловік у такій халепі – наче б жив у неспокоях битви.
28 Дві речі моє засмутили серце, третя ж до гніву мене призводить: муж-воїн, що терпить у злиднях нужду; розумні мужі, коли нехтують ними; і той, що від праведности повертається до гріха, – Господь бо такого для меча готує. 29. Купцеві не легко провини уникнути, крамареві ж – виправдатись від гріха.
27. Про купців 1-3; розмова виявляє людей 4-10; заклик стерегтися дурного 11-15; зрада таємниці 16-21; пересторога від підступу 22-30
1 Багато людей грішать із-за користи: розбагатіти прагнучи, стають немилосердними. 2 Кілок між щілини каміння вбивається, а між продаж та купівлю прокрадається гріх. 3 Хто в острахові Господньому не тримає себе ревно, то хата в такого незабаром розвалиться.
4 Коли решето трусять, висівки залишаються, – так і хиби чоловіка в його розмові. 5 Піч випробовує ганчарське начиння – людину випробовує її розмова. 6 З плоду дерева праця над ним виявляється, думка ж людського серця – із слова. 7 Мужа не хвали, поки він ще не висловився, бо щойно словом людина випробовується. 8 За правдою гнавшись, її досягнеш і в неї зодягнешся, мов у шати препишні. 9 Птахи живуть із собі подібними – правда повертається до тих, що чинять правду. 10 Лев учиняє на здобич засідку, а й гріх – на тих, що несправедливість коять.
11 Розмова благочесного – повсякчасна мудрість, безумний же змінюється, наче той місяць. 12 З нерозумними бувши, зважай на час, а бувши з розумними – будь якнайдовше. 13 Осоружне те, що варнякають дурні, а й сміються вони у гріха розкошуванні. 14 Як базіка нагромаджує клятви – стає волосся дуба, а як почне сперечатись – вуха затуляти треба. 15 Викликає кровопролиття сварня бундючних, – лайку їхню гидко слухати.
16 Хто тайни розголошує – втрачає довір’я, і друга собі він більш не знайде. 17 Друга люби і на нього звіряйсь, та, розголосивши його тайни, вже за ним не женись; 18 бо як людина втрачає свого небіжчика, так і ти втрачаєш твого ближнього дружбу, 19 і як випустив єси з рук своїх птаха, так і друга ти втратив – не впіймати більше! 20 Не женися за ним, бо вже він далеко: мов сарна із сітей, утік він. 21 Бо на рану є перев’язка, і на лайку – примирення, та немає надії для того, хто зраджує тайну.
22 Хто прижмурює око, той лихо кує, і вже годі його відвернути від того. 23 Перед очима твоїми уста його солодкі, він буде твої слова подивляти, та потім мову свою перекрутить і в твоїх же словах знайде він згіршення. 24 Многе мені осоружне, та ніхто так, як оцей; а й Господеві стане він осоружний. 25 Хто підкидає камінь – собі ж на голову кидає; призводить до рани удар зрадливий. 26 Хто яму копає – у неї впаде; хто сіть розставляє – впіймається в неї. 27 Хто чинить погане – воно впаде на нього, так що й сам не взнає, звідкіль воно нагрянуло. 28 Глум і наруга – для гордовитого; та й помста, мов лев, чигає на нього. 29. У сітку потраплять ті, що раді падінню побожних: муки їх жертимуть ще перед смертю. 30 Гнів та пересердя – речі мерзенні: уділом вони чоловікові грішному.
[1] 26 Дослівно: віддали її від свого тіла.
[2] 5 Четверта – тут для ритму, як це часто буває в Біблії
[3] 12 Кілка – тобто сідає проти кожного нап’ятого шатра, щоб розпустувати
